На думку багатьох авторів (А.Д. Луданкер, 1970; Ф.С. Акубаєва, 1972 і ін.) лізоцим - природжений фактор захисту, що проявляє бактерицидну та бактеріостатичну дію по відношенню до мікроорганізмів.

Вивчення реактивності організму телят під впливом бактеріну-SL проводили на 2 групах тварин по 7 голів у кожній. В першій групі новонароджені телята отримували бактерін-SL З профілактичною метою по 200 млрд. мікробних тіл до дачі молозива та на другу добу. В другій групі телята з клінікою ешерихіозу отримували препарат з лікувальною метою по 400 млрд. мікробних тіл 1 раз на добу протягом 3 діб.

Кров для досліджень в обох групах телят відбиралась до досліду та на п'яту добу.

Встановлено, що лізоцимна активність на початок досліду у телят першої групи становила: 14.2 ± 0.27%, в другій - 14.0 ± 0.29Z. Фагоцитарна активність відповідно: 7.5 ± 1.32% та 28.2 ± 1.17%. Фагоцитарний індекс - 6.8 ± 0.12 та 12.5 ± 0.24.

Черев 5 діб, лізоцимна активність відповідно становила: у телят першої групи - 15.3 ± 2.4% та 14.4 ± 1.93% в другій групі. Фагоцитарна активність - 34.6 ± 0.86% та 32.8 ± 1.02%. Фагоцитарний індекс - 12.79 ± 0.18 та 12.82 ± 0.16.

Аналізуючи дані показники можна сказати, що застосування бактеріну-SL в профілактичною метою значно ефективніше, оскільки лізоцимна активність в 1 групі на 5 добу підвищилась на 1,1 % тоді як в 2 - лише на 0,4 %. Фагоцитарна активність відповідно - на 27,1 % і 4,6 %, а фагоцитарний індекс в першій групі подвоївся, тоді як в другій залишився майже без змін.