СТАТТЯ
ІНФОРМАТИКА В ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ
Поліщук В.В. к.в.н, доцент
Національний аграрний університет
Розглядається необхідність розвитку інформатики у ветеринарній медицині, роль нових інформаційних технологій в освіті, потреби й перспективи інформатизації галузі та аспекти впровадження елементів дистанційної освіти. Пропонується активізувати процеси інформатизації галузі ветеринарної медицини шляхом реалізації проектів: «Концепції програми інформатизації галузі ветеринарної медицини України», «Інформатизації галузі ветеринарної медицини» та «Концепції створення й розвитку системи дистанційної освіти у сфері ветеринарної медицини України».
Діяльність людей сьогодні усе більше, залежить від їхньої поінформованості та здатності ефективно використовувати інформацію. Інформація – це стратегічний ресурс суспільства. Ресурс, що визначає рівень розвитку держави. А, наявність електронних інформаційних систем та зручний доступ громадян до інформації є невід’ємним компонентом більшості країн із розвинутою економікою [7, 8, 9].
Нові інформаційні технології проникають практично в усі сфери діяльності людства. Адже, комп’ютер зараз є домінуючим засобом комунікації та найкомфортнішим засобом для роботи з інформацією.
Відрадно, що початкове накопичення оргтехніки у ветеринарних установах, уже відбулось (практично кожен ветеринарний заклад уже має принаймні один, а, то і декілька комп’ютерів, факсимільний та копіювальний апарат, модем, сканер і т. ін.), і це закономірно викликає запитання в персоналу: Як працювати з цим обладнанням? Які його функціональні можливості? Яке програмне забезпечення можна використати? Як раціональніше застосувати його ресурси? Як самостійно, за рахунок технічного оснащення робочого місця засобами адміністративно-управлінського зв'язку та автоматизації діловодства підвищити ефективність роботи? ... .
Тобто, збільшення інформаційних потоків у сфері ветеринарної медицини, економія часу на обробку інформації та комфорт, що забезпечують нові інформаційні технології вже нині вимагають підготовки персоналу (науковців, студентів, практикуючих лікарів, управлінців, бізнесменів, бухгалтерів, тощо, які працюють у цій сфері) до роботи в нових умовах, активізації процесів інформатизації галузі, стандартизації та сертифікації апаратних і програмних продуктів. Кардинальних змін тут потребують: оперативність отримання даних, методи обробки ветеринарної інформації, способи її представлення, зберігання, контролю й поширення; доступність, об’єктивність, актуальність, якість, достовірність та адекватність даних; їх повнота й достатність для прийняття управлінських рішень і т. ін.
Чітка координація дій, необхідна також, при створенні корпоративних комп’ютерних мереж в ветеринарних установах, розробці консультативних та експертних систем, спеціалізованих довідково-інформаційних і навчальних ресурсів, забезпеченні механізмів їх наповнення, взаємодії й захисту.
Зростають запити на автоматизацію робочих місць фахівців ветеринарної медицини (АРМ-науковця, викладача, управлінця, лікаря ветеринарної лабораторії, аптекаря, тощо), на адаптацію під користувача існуючих інтерфейсів діагностичних та прогностичних програмно-апаратних комплексів закордонного виробництва, на розробку власних спеціалізованих (орієнтованих на ветеринарну медицину) програмно-апаратних комплексів та програмних продуктів; на створення ветеринарних консультативних та call-центрів, віртуальних офісів, систем контролю знань та дистанційної освіти, що набирають популярності у світі.
Загострюються потреби створення засобів автоматизації науково-дослідних робіт у сфері математичного моделювання клінічних процесів; процесів моніторингу клінічного стану тварин і тваринництва держави в цілому; засобів моделювання розвитку та перебігу патологічних процесів, інфекційних та інвазійних хвороб, епізоотичної ситуації, тощо; процесів планування, прогнозування та логістики й побудови на їхній основі експертних систем.
Тобто, оперативність та комфорт, що забезпечують нові інформаційні технології — усе більше схиляють фахівців до думки про необхідність зростання темпів розвитку інформатики у ветеринарній медицині та активізації процесів інформатизації галузі. І, закономірно, що попит суспільства на ветеринарну інформацію стимулюватиме розвиток інформатики в цій сфері.
Адже, саме цей напрямок повинен забезпечити, формування системи фундаментальних знань про ветеринарну інформацію та прикладних знань про її виникнення, поширення й використання (і в першу чергу — у професійній сфері діяльності ветеринарних фахівців), а також знання, про технічні засоби її обробки.
Україна вже на шляху до підписання Болонської угоди, де однією з умов приєднання – є наявність розвиненої інфраструктури телекомунікацій та готовність користувачів до споживання інформації за допомогою високих технологій [4, 5]. Тому, необхідність розвитку інформатики у ветеринарній медицині та підготовки кадрів є очевидними.
Основними завданнями інформатики в цій сфері, мають бути: дослідження інформаційних процесів у ветеринарній медицині, закономірностей їхнього впливу на характер її розвитку та формування й реалізація методів управління цими процесами; впровадження та забезпечення ефективного використання комп’ютерної техніки й технологій у всіх сферах діяльності галузі [7, 8].
Інформаційний етап розвитку суспільства, що супроводжується розвитком нової індустрії переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій найближчим часом трансформує й систему отримання знань. Нова інформаційна революція радикально змінить систему освіти й охорони здоров’я. Тенденції вказують на те, що найближчим часом заочна форма навчання у світі буде витіснена унікальним американським винаходом – самостійним учбовим закладом, який забезпечує лише базовий курс навчання. А технологічні зміни призведуть до зміни і самої суті, яку ми сьогодні вкладаємо в поняття „освіта”. Основним напрямком вищої освіти стане безперервне навчання, тобто постійне підвищення кваліфікації працівника протягом усієї його трудової діяльності, що у свою чергу, перенесе освітній процес з університетських центрів безпосередньо на робочі місця, в бібліотеки, школи, домівки, тощо, тобто туди – де будуть засоби телекомунікації. Технічних складнощів у цьому вже не має. Сьогодні – це реальність, і не лише у сфері інформатики, гуманітарної, економічної чи юридичної освіти.
Концептуальні зміни в медицині, також, призведуть до перегляду нинішньої точки зору на охорону здоров’я – як на боротьбу із хворобами, на нову – підтримка фізичного та психічного здоров’я. Боротьба з хворобами безумовно, залишиться, але вже в іншій якості та з іншим набором функцій (мається на увазі персонал, лікарні їх завдання, тощо).
Тому, вже сьогодні, в освіті, суть терміну „інформаційні технології” має переноситись з терміну „технології” на термін „інформаційні”. Тобто, так само, як це вже відбулося у бізнесі [1, 2, 3, 5, 6, 14].
Адже, ринок праці сьогодні потребує якості: контролю кваліфікації, а не способу отримання знань, і традиційна система освіти вже не в змозі оперативно та адекватно реагувати на запити ринку, навіть при значних капіталовкладеннях, які, як очевидно, в цю сферу в Україні найближчим часом і не передбачаються.
Одним з основних шляхів задоволення потреб ринку, шляху, що не порушує основи базової підготовки фахівця й не потребує значних капіталовкладень, шляху, що забезпечить перехід до безперервної освіти є розвиток інформатики галузі та застосування нових інформаційних технологій.
Відносно незначні капіталовкладення в розвиток телекомунікацій та впровадження елементів дистанційної освіти, якраз і є передумовою трансформації освітньої системи, пусковий механізм якої, на рівні держави, частково вже сформований у Законах України, наказі Міністерства освіти й науки „Про створення Українського центру дистанційної освіти”, а також інших нормативних документах [10, 11].
Ці технології набувають значного поширення у передових, високорозвинених країнах світу, оскільки дозволяють здобувати знання як традиційним шляхом – створюючи комфортні умови проведення групових аудиторних занять, так і шляхом індивідуального навчання – завдяки організації зручного доступу користувача до необхідних йому знань, інформаційних ресурсів, баз даних та можливості підключення консультанта чи експерта, до розв’язання виробничої проблеми, тощо.
В даний час уже майже всі ВЗО в Україні, у певній мірі, використовують телекомунікації, хоч піонерами й лідерами дистанційного навчання були й залишаються комерційні навчальні заклади.
В цілому ж, трансформація освітньої системи у світі рухається двома напрямками: перший – це поступове впровадження програм дистанційного навчання, на основі комп'ютерних комунікацій, у навчальний процес існуючих навчальних закладів, і другий – це створення віртуальних навчальних закладів із використанням нових комунікаційних та інформаційних технологій (віртуальних університетів, коледжів, гімназій, шкіл, курсів, тощо). Поки що, вищі заклади освіти в Україні, надають перевагу першому напрямку, і це закономірно.
Так, перший в Україні Центр дистанційної освіти було створено понад 6 років тому, при інституті кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України. Далі – університети Т.Г. Шевченка та політехнічний, UDL System – Україно-американський Центр дистанційної освіти – у Львові, навчальний курс післядипломної освіти спеціалістів ветеринарної медицини, які здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на сайті дистанційного навчання у Національному аграрному університеті і ін.
Реальним для української молоді є дистанційне навчання в закладах освіти за кордоном [12, 13]. Зараз лише в Києві понад 20 представництв закордонних центрів дистанційної освіти. Так, російський диплом економіста чи юриста можна отримати в Україні, навчаючись дистанційно, за контрактом із російським центром дистанційної освіти. І, це значно дешевше, ніж у традиційному навчальному закладі.
Пройти переатестацію та підтвердити український диплом лікаря ветеринарної медицини можна також дистанційно, на сайті одного з центрів Європейської чи Американської асоціації ветеринарних фахівців.
Кількість закладів, що надають такі послуги швидко зростає тому, що технологія відома й зручна – наявність представництва одного з центрів дистанційної освіти в регіоні, угода з центром дистанційної освіти, яку можна укласти будь-яким способом (Інтернет, або ж звичайна пошта), підтвердження оплати курсу навчання, наявність комп’ютера з доступом до Інтернет, а за відсутності останнього – традиційний поштовий обмін.
Щодо рівня підготовки фахівців при допомозі даного способу, то як правило, над розробкою курсу працюють провідні вчені (колектив авторів), а також технологи, методисти, психологи, які у найліпший спосіб готують матеріал для сприйняття слухачами, включаючи аудіо- та відео матеріали, розробляють механізми контролю, а група технічної підтримки забезпечує внесення даних у систему, підтримку її працездатності та механізми взаємодії.
Стосовно програмного забезпечення для дистанційної освіти, то зараз його достатньо, і в досить широкому асортименті, хоч поза конкуренцією, залишається „Lerning Space” — повно функціональний інтегрований продукт фірми ІBМ-Lotus Notes.
Розвиток дистанційної освіти у сфері ветеринарної медицини в Україні, вже зараз, міг би оперативно компенсувати певні елементи, яких сьогодні так не вистачає базовій освіті, забезпечивши засобами телекомунікації оперативний пошук ветеринарної інформації, її накопичення, розповсюдження нових фахових знань, навиків і технологій, при незначних капіталовкладеннях, що завжди було, і залишатиметься вагомим аргументом. До того ж, забезпечивши початковий рівень теоретичних знань та можливість запозичення новітніх технологій, можна було б рухатись вперед, починаючи з “високих” технологій, а не долати шлях еволюційного зростання.
Наступним, не менш важливим фактором, що вказує на невідворотність змін у сфері освіти є державна політика України. Держава стимулює розвиток засобів телекомунікації, активізує процеси інформатизації суспільства та електронний документообіг. Це закріплено в Законах України: "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про Національну програму інформатизації", "Про Концепцію Національної програми інформатизації", "Про науково-технічну інформацію", "Про телекомунікації", "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про телекомунікації". Укази Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України", "Про утворення Національного агентства з питань інформатизації", "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року", "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій", Указі Президента "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади", "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні". Наказі НБУ "Про впровадження Національної системи масових електронних платежів", та інших нормативних актах: "План заходів щодо забезпечення безпечного користування Інтернетом", "Угода про співробітництво в галузі інформації" та ін. [10, 11].
Ці документи визначають мету та основні напрямки державної політики у сфері інформатизації, формують юридичні основи гарантій прав громадян на інформацію та регулюють форми, права й механізм реалізації власності на накопичені інформаційні ресурси й технологічні досягнення, гарантують державі значну економію засобів і необхідні умови для більш стійкого розвитку її економіки й побудови демократичного суспільства.
Однак, зростання інформованості суспільства істотно залежить від прогресу інформатики, як єдності науки, техніки й виробництва.
Основні напрямки її розвитку у ветеринарній медицині, шляхи задоволення інформаційних потреб галузі, їх пріоритетність, обсяги та механізми фінансування й реалізації знайшли своє відображення у розроблених нами проектах: «Концепції програми інформатизації галузі ветеринарної медицини України», «Інформатизації галузі ветеринарної медицини» та «Концепції створення й розвитку системи дистанційної освіти у сфері ветеринарної медицини України». А, нинішня зміна акцентів на безперервну освіту, тенденції розвитку інформатики й електронного сервісу в Україні, у тому числі й у сфері ветеринарної медицини, інноваційні технології дистанційної освіти, наявність кадрового, педагогічного та наукового потенціалу галузі — сприятимуть їх реалізації, забезпечивши у майбутньому не лише механізм інтеграції галузі у світове співтовариство а й конкурентний рівень серед високорозвинених країн світу.
Рассматривается необходимость развития информатики в ветеринарной медицине, роль новых информационных технологий в образовании, потребности и перспективы информатизации отрасли, а так же аспекты внедрения элементов дистанционного образования. Предлагается активизировать процессы информатизации отрасли ветеринарной медицины путем реализации проектов: «Концепции программы информатизации отрасли ветеринарной медицины Украины», «Информатизации отрасли ветеринарной медицины» и «Концепции создания и развития системы дистанционного образования в сфере ветеринарной медицины Украины».
The role of new information technologies in education, necessity of informatics development in veterinary medicine, necessity and prospects of informatization of the branch and aspects of introduction of distance education elements are examined. It is suggested to activate the processes of informatization of the veterinary medicine branch by means of realization of projects: «Conceptions of the program of informatization of the veterinary medicine branch of Ukraine», «Informatization of the veterinary medicine branch» and «Conception of creation and development of the distance education system in the field of veterinary medicine of Ukraine».