Реформування аграрного сектора економіки в Україні, перехід на ринкові засади призводить до зміни в стосунках між державою та виробником, переробником і споживачем сільськогосподарської продукції, реорганізації окремих галузей сільськогосподарського виробництва, реструктуризації сільськогосподарських підприємств, появи нових форм господарювання і т.п., що в свою чергу, спричиняє зміни в політичній, економічній, соціальній, а найважливіше – в екологічній сфері.

Адже відомо, що зміна одних параметрів екосистеми, як наприклад - структури орних земель та посівних площ, сівозмін, видового та кількісного складу рослин і тварин, нових сортів чи порід, міграційних, транспортних потоків і т.п., неминуче призводить до зміни інших – видового та чисельного складу мікроорганізмів і паразитів, трансформації існуючих та появи їх нових форм.

Тому, екологічний, епідеміологічний, ветеринарний та фітосанітарний контроль, контроль якості продукції та інших факторів ризику, що можуть нести загрозу здоров'ю людей, тварин, риб, членистоногих та рослин, був, є і залишатиметься складовою національної безпеки держави, а відповідні служби - екологічна, епідеміологічна, ветеринарна, фітосанітарна та ін., і надалі забезпечуватимуть її охорону, але уже в нових умовах.

На чому ж ґрунтується контроль факторів ризику в сучасних умовах?

В першу чергу — на знаннях закономірностей і тенденцій розвитку тих чи інших процесів. В даному випадку — інфекційних та інвазійних захворювань, і, по-друге — на основі оперативних достовірних даних.

І, якщо, по-першому наукою вже накопичено фундаментальні напрацювання і науковці мають можливості, при необхідності, проведення нових чи додаткових досліджень, в змозі інтегрувати зусилля або ж, швидко почерпнути інформацію із готових (здебільшого закордонних) електронних джерел; то по-другому — на сьогодні, ветеринарна служба України ще немає електронної інформаційної системи, яка б забезпечувала оперативну взаємодію усіх зацікавлених сторін та задовольняла запити науковців, управлінців, виробничників і споживачів.

Наявні ж, інформаційні ресурси розрізнені, мають, як правило, суто галузевий характер; фізично обмежений доступ; локальну прив'язку до одного чи кількох комп'ютерів - у межах відділу чи підрозділу; містять застарілу (ручне поповнення даних), не завжди повну й достовірну інформацію; неможливість електронного її поповнення та відтворення, а отже, і низьку оперативність та якість.

Існування національних електронних інформаційних систем є необхідним компонентом інфраструктури аграрного сектора, як у країнах із розвинутою ринковою економікою, так і в країнах із перехідною економікою. Вони допомагають фермерам, сільським жителям, управлінцям і науковцям підвищувати рівень господарювання на землі через освіту та розповсюдження досягнень науково-технічного прогресу, шляхом надання оперативної, достовірної інформації.

Міжнародні організації: Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО), Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ), Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ), членом яких є Україна, надають відкритий доступ до своїх електронних інформаційних ресурсів, гарантуючи достовірність та оперативність даних.

Потреба створення сучасної комп’ютерної інформаційної системи, як складової інформаційної інфраструктури аграрного сектора, в Україні базується на необхідності вивчення потреб, проблем і можливостей фермерів та сільських громад, переробних сільськогосподарських підприємств, промислових об'єктів, що працюють на сільськогосподарське виробництво, вивчення кон'юнктури ринку сільськогосподарської продукції, міграційних і транспортних потоків, потреб і пропозицій виробників та переробників, необхідності поширення нових сільськогосподарських знань, технологій, необхідності здійснення постійного й оперативного контролю факторів ризику в сільському господарстві і т.п.

Однак, створення і подальше функціонування такої системи є неможливим без формування сучасної комунікаційної інфраструктури, яка б забезпечувала її “життєдіяльність“. Формування такої інфраструктури в Україні відбувається в декількох напрямках і переважно на комерційних засадах.

Розробка концептуальних параметрів системи, її функцій, структури інформаційних ресурсів, параметрів програмно-апаратних засобів, механізмів забезпечення інтеграції, автоматичного поповнення даних, реплікації і т.п. потребують об'єктивного, науково-зваженого підходу, як до витрат на її проектування, формування, обслуговування та підготовку користувачів, так і до власне основи - створення інформаційних ресурсів, що в кінцевому результаті забезпечить можливість заощадити кошти на формування галузевих корпоративних електронних інформаційних систем за рахунок можливості тиражування, інтеграції та уникнення дублювання.

Враховуючи, що створення такої системи є стратегічним державним напрямком, який на стадії формування потребує значних інвестицій на проведення науково-дослідних робіт, придбання та адаптацію комунікаційних засобів, апаратного та програмного забезпечення, залучення висококваліфікованих фахівців, то держава, в даному випадку, зобов’язана виступати не лише ініціатором, а й інвестором цього процесу. Цю обставину також, слід враховувати при реалізації проектів міжнародної технічної допомоги з аграрного консалтингу та програм інформатизації.

В цілому ж, створення та функціонування сучасної комп’ютерної інформаційної системи галузі забезпечить їй поліпшення інформатизації, оперативність контролю факторів ризику в сучасних умовах та надасть широкому колу українських та світових споживачів доступ до інформаційних ресурсів сфери сільськогосподарського виробництва України.

Тому, необхідність створення сучасної комп’ютерної інформаційної системи в галузі ветеринарної медицини та формування електронних ветеринарних інформаційних ресурсів має бути одним із приоритетних напрямків розвитку сфери інформаційного забезпечення як галузі ветеринарної медицини так і сфери сільськогосподарського виробництва в цілому.