СТАТТЯ
Поліщук В.В.
Термін "епізоотологічна прогностика“ вперше вводить у понятійний апарат епізоотології С.И. Джупина, посилаючись на слабість розвитку понятійного апарату й можливість суперечливого тлумачення термінів, що використовуються в процесі епізоотичного прогнозування. Він зазначає, що в деяких публікаціях автори викладаючи матеріал по прогнозуванню прояву епізоотичного процесу, чи по прогнозуванню епізоотій, визначають епізоотологічну прогностику як: “епізоотологічне прогнозування”, “прогнозування динаміки захворюваності сільськогосподарських тварин”, “прогноз розвитку епізоотичного процесу”, що не сприяє глибокому розумінню проблеми.
Відсутність єдиної, упорядкованої термінології часто приводить до того, що один і той самий термін має декілька значень і служить для вираження різних понять (багатозначність) чи для одного і того ж поняття застосовується кілька різних термінів (синонімія). Деякі терміни дезорієнтують, суперечать сутності понять, які ними виражаються та створюють хибну уяву.
Усі ці недоліки порушують взаєморозуміння навіть серед фахівців, ускладнюють виклад матеріалу, заважають обміну досвідом і нерідко призводять до практичних помилок.
Враховуючи також, що слабкий розвиток понятійного апарату істотно гальмує процес вивчення суті проблеми та розвиток епізоотологічної прогностики в Україні, то за доцільне буде, розпочати виклад матеріалу, висвітливши основні терміни епізоотологічної прогностики і їх визначення.
Представлена в даній роботі термінологія складає систему термінів і визначень, які у певній мірі охоплюють поняття, що лежать в основі теорії прогностики і практики прогнозування, однак вона, безсумнівно, не вичерпує цілком усіх понять, які застосовуються у науково-технічній, методичній і навчальній літературі, що стосується прогностики. Досить велике число термінів являє собою запозичення із суміжних дисциплін (математики, економіки, кібернетики, теорії інформації, соціології й ін.), хоча, природно, з переосмисленням їхнього значення. Оскільки завжди існує небезпека звуження загальновживаних термінів до специфічних, галузевих, тобто занадто вузьких визначень.
Другою обставиною, що визначила особливість даної роботи, є той факт, що ветеринарна прогностика як наукова дисципліна ще знаходиться в процесі становлення, і, природно, що відповідна термінологія також безупинно розвиватиметься, уточнюватиметься й удосконалюватиметься. У силу цього, опублікована в даній роботі термінологія є лише першим досвідом виявлення системи понять у даній галузі знань і першою рекомендацією, що відповідає рівню нинішніх знань у цій галузі. При наступному перегляді термінології вона, безсумнівно, буде уточнена й доповнена на основі вивчення й узагальнення нових положень прогностики та розвитку практики прогнозування.
Прогностика - це наукова дисципліна, що вивчає загальні принципи і методи прогнозування розвитку об'єктів будь-якої природи, закономірності процесу розробки прогнозів.
Методи прогнозування і закономірності розробки прогнозів тісно пов'язані один з одним і визначають структуру предмета прогностики, що природним чином обумовило і структуру системи термінів і понять прогностики, об'єднаних у наступних три розділи: ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ОБ'ЄКТ ПРОГНОЗУВАННЯ АПАРАТ ПРОГНОЗУВАННЯ Література