СТАТТЯ
В. ПОЛІЩУК, асистент
Національний аграрний університет
Серед хвороб молодняку сільськогосподарських тварин більшість становлять захворювання шлунково-кишкового тракту як незаразної, так й інфекційної етіології.
Гострі розлади травлення, що на початку захворювання супроводжуються лише функціональними змінами (зниження абсорбтивних і підсилення секреторних процесів у сичузі й тонкому кишечнику) без виражених явиш токсикозу та порушень обміну речовин, зневоднення і серцево-судинної недостатності, в подальшому призводять до дегідратації тканин, порушення осморегуляторних механізмів нирок, гіпоглікемії, гіпогамаглобулінемії та кетонемії на фоні різко вираженого токсикозу і катаболічних процесів у тканинах.
Поліетіологічність цих хвороб потребує впливу на різносторонні симптоми, що ускладнюються підвищенням резистентності мікроорганізмів до більшості застосовуваних хіміотерапевтичних та антибіотичних препаратів.
Причини виникнення цих захворювань можуть бути найрізноманітнішими, однак всі вони супроводжуються змінами кількісною і видового складу мікрофлори шлунково-кишкового тракту, чисельності облігатних видів мікроорганізмів (біфідо-, молочнокислих бактерій, бактеріоїдів та ні.) у бік зменшення й інтенсифікації розмноження серед представників умовно патогенних бактерій (ешерихій, протеїв, клостридій, мікрококів та ін.), що призводить до збільшення токсичних продуктів у кишечнику, розладів пристінкового травлення, метаболізму протеїнів, усмоктування жирів, вітамінів й інших біологічно активних речовин та посилення патогенного впливу на організм хворої тварини.
Високий ступінь захворюваності телят на дисбактеріози (75—80 %) і значні економічні збитки, заподіювані тваринницьким господарствам, потребують пошуку нових методів та ефективних засобів їх профілактики й лікування.
На жаль, існуюча система утримання і годівлі худоби не забезпечує формування оптимального складу мікрофлори травного тракту. Потрібно цілеспрямовано формувати його біоценоз за допомогою полікомпонентних асоціацій корисних бактерій, що містять штами облігатної мікрофлори, оптимізовувати його у разі порушення; комплексними методами і засобами сприяти формуванню здорового, життєздатного плода в період його внутрішньоутробного розвитку; підтримувати високий рівень зоогігієни отелень, тобто запобігати бактеріальній забрудненості навколишнього середовища; забезпечувати тварин молозивом високої якості, що містить не менш як 31 г/л Ig, відразу після появи харчового рефлексу і до чотириденного віку або препаратами імуноглобулінів; додержуватися вимог утримання і годівлі тварин та уникати стрес-чинників під час догляду.
Щоб забезпечити лікувальний ефект при дисфункції травного тракту, яка супроводжується дисбактеріозом, пропонуємо:
Для реалізації запропонованих підходів і досягнення бажаного ефекту вирішальне значення має: стан здоров'я маточного поголів'я, зокрема рівень вуглеводного, білкового й енергетичного обмінів; своєчасне забезпечення потомства імуноглобулінами; стан мікробіологічного статусу організму в цілому.
Отже, щоб підвищити життєздатність і резистентність організму телят, потрібен диференційний підхід до цієї проблеми. Відразу після народження молодняку перорально слід ввести полікомпонентні асоціації представників нормальної мікрофлори, а через 30 хв. випоювати молозиво. Для поліпшення травлення, починаючи з другої доби після народження, за 20—30 хв. до годівлі випоювати засоби замінної терапії (шлунковий сік, панкреатин, ентерофар, пепсиген) й лікарські препарати з рослинної сировини (відвари з грициків, деревію, звіробою, кропиви, нагідок, полину, ромашки, насіння льону, коріння оману, кореневища аїру, коріння і насіння кінського щавлю, суспензію з лопуха великого, спиртові настої з хвої і березового листя, порошок із коріння бадану тощо).
Підвищення захисних функцій організму і нормалізації обмінних процесів сприяють такі заходи: протягом першого тижня ослабленим телятам призначають неспецифічні стимулюючі (неспецифічний глобулін, гідролізин й амінопептид, сироватка крові, глюкозо-цитратна кров, антидіарейний препарат чи серогідролізин, лактоглобулін), вітамінні (особливо групи А, В і К) і тканинні препарати та електролітно-енергетичні розчини перорального і парентерального застосування (глюкозо-сольовий, Рінгер Лока, нормофунднн, реополіглюкін, ге-модез, калініт, регідральган, ветглюкосалан, ЛЕРС, стартин та ін.).
У разі виникнення інфекційного процесу, щоб досягти найкращого лікувального ефекту, в комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулювання бактеріоценозу травного тракту телят при порушеннях екологічних співвідношень між його основними компонентами, рекомендуємо: