ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБІОТИКІВ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

Литвин В.П., Поліщук В.В., Постой В.П., Бойко Н.В.

Наші дослідження свідчать, що аліментарна, автоімунна і токсична диспепсії переростають у дисбактеріоз, який характеризується зміною співвідношення між окремими групами мікроорганізмів. Замість корисних молочнокислих та грампозитивних бактерій /лактобактерії, ацидофільні, біфідобактерії, ентерококи, ешеріхії та ін./ збільшується кількість гнильних, грамнегативних ешеріхій, вульгарного протею, анаеробів, синьогнійної палички, дріжджоподібних і інших представників патогенної мікрофлори. У разі дисбактеріозу насамперед зменшується кількість лактобактерій, біфідобактерій і анаеробних спороутворюючих бактерій, для яких характерна висока антагоністична активність щодо патогенної і гнильної мікрофлори, здатність створювати у кишечнику кисле середовище, нагромаджувати ферменти, синтезувати амінокислоти, вітаміни та інші корисні для макроорганізму біологічно активні речовини. Місце локалізації корисної мікрофлори в тонкому і товстому кишечнику заселяють грамнегативні та гнильні мікроорганізми, які вступають у нові незвичайні асоціації, особливо з рота-, корона- і парвовірусами та найпростішими – кріптоспорідіями [1-9].

Матеріали і методи. Досліди проведено на сільськогосподарських і домашніх тваринах раннього віку, птиці. При цьому використано загальноприйняті в мікробіології і епізоотології методи дослідження та поживні середовища /МПА, МПБ, Ендо, Плоскірєва, МРС, тіогліколеве, Сабуро, Громико, жовтково-сольовий агар і інші/. Обчислення проводили традиційними методами.

Кількість мікроорганізмів в 1 мл вихідного матеріалу (С) розраховували за формулою С=N/VK, де N - середня кількість колоній в 1 бактеріологічній чашці; V - об’єм суспензії, що наноситься при висіві на поверхню агару, К - кратність розведення. Отримані дані оброблено статистично.

Результати досліджень. Традиційні методи лікування хворих тварин з застосуванням антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів призводить до зменшення в кишечнику не лише патогенних ентеробактерій, а й представників нормофлори, особливо молочнокислих, біфідобактерій [6,8,9].

Враховуючи зазначене і виходячи з етіопатогенетичної спрямованості терапії у разі інфекційних захворювань, нами разом із науковими співробітниками Інституту мікробіології і вірусології НАН України (С.Р. Рєзнік, І.Б. Сорокулова, В.О. В’юницька, В.В. Смірнов 1992) розроблено і впроваджено у виробництво новий профілактичний і лікувальний препарат споролакт (ТУУ46.15.057-94), до складу якого ввійшли в рівних об’ємах нормальні аеробні спороутворюючі бактерії Bac. Subtilis, Bac. Licheniformis і лактобактерії – Lactobacillus fermentum (Роспатент №2035186).

Для пробіотиків, створених на основі аеробних спороутворюючих бацил, після їх перорального застосування характерним є проростання спор /перехід у вегетативну форму/. Цей процес супроводжується інтенсивним продукуванням антибіотичних речовин /пробіотиків/, протеолітичних ферментів, лізоциму тощо.

Бактеріологічним дослідженням кишкового вмісту встановлено, що кількість життєздатних бацил після введення препарату в дозі 1-10 млрд. мікробних клітин в 1 г вмісту становить 10⁶-10⁷ КУО (колоній-утворюючих організмів).

Споролакт є високоефективним засобом профілактики й лікування гострих кишкових інфекцій та дисбактеріозів різної етіології. Найбільш виражений клінічний ефект препарат проявляє в ранні строки лікування (3-7 днів). Характерно, що за протимікробною активністю до музейних і польових штамів тест культур споролакт перевершує бактерин–SL, біоспорин і лактобактерин. Такий же позитивний вплив мав пробіотик на умовно патогенну мікрофлору кишечника тварин з експериментальним дисбактеріозом (мал. 1; табл. 1) під час терапії хворих телят.

Малюнок 1

Таблиця 1

Завдяки 5-річному науковому пошуку, разом з доцентом Ужгородського національного університету Н.В. Бойко, створено новий пробіотик з ширшим спектром протимікробної дії – моноспорин-ПК (ТУ У 46.15.275-97). Основою препарату є культура Вас. subtilis ВКПМ № B–5225, що має специфічну протиклебсієльозну активність, виявляє бактеріостатичну, бактерицидну, антитоксичну і фунгіцидну дію на ряд патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів та їх токсинів, стимулює фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофілів, індукує продукцію ендогенного інтерферону.

Державним Департаментом ветеринарної медицини Міністерства агрополітики України затверджено Тимчасову настанову з його застосування у виробництві для профілактики і терапії гострих шлунково-кишкових захворювань молодняку сільськогосподарських тварин і птиці. Нами визначено профілактичні дози моноспорину-ПК: телятам і лошатам перший раз випоюють 1-2 дози (10-20 млрд. мікр. кл.); поросятам, ягнятам, хутровим звірам – 0,5-1 дозу (5-10 млрд. мікр. кл.); птиці – 0,1-0,3 дози (1,0-3,3 млрд. мікр. кл.). Повторно препарат випоюють через 24 і 48 годин.

Під час лікування хворих тварин пробіотик задають двічі на добу з інтервалом 10-12 годин, протягом 7-12 днів із розрахунку: телятам і лошатам – 6 доз (60 млрд. мікр. кл.); поросятам, ягнятам, хутровим звірам – 3 дози (30 млрд. мікр. кл.); птиці за схемою:

Вік (діб):	Дози:
1-30	0,01-0,05 (0,1-0,5 млрд. мікр. кл.)
31-60	0,05-0,1 (0,5-1,0 млрд. мікр. кл.)
61 і більше	0,1-0,2 (1-2 млрд. мікр. кл.)

У співдружності з доцентом Григор’євим О.В. нами апробовано пробіотик - біфідумбактерин ветеринарний, до складу якого ввійшли високоактивні біфідобактерії – антагоністи із штамів 1 або 791, та наповнювачі – каолін, лактоза і активоване вугілля. Одна доза означеного препарату містить 10⁷ мікробних клітин біфідобактерій.

Застосовують пробіотик для профілактики і лікування дисбактеріозу різної етіології, при гострих кишкових інфекціях, та запальних процесах генітальних органів у сільськогосподарських тварин різних видів.

При пероральному застосуванні препарату біфідобактерії протягом 3-5 днів забезпечують швидкий ефект колонізації слизової оболонки кишечника тваринам чи птиці, сприяють розмноженню корисних лактобактерій, ешеріхій, стрептококів, що швидко відновлює природній мікробіоценоз у травному каналі.

Нами відпрацьовані профілактичні й лікувальні дози біфідумбактерину ветеринарного. Науково-виробничі досліди на телятах, поросятах і птиці засвідчили, що високий рівень біфідобактерій у складі нормофлори запобігає розвитку дисбактеріозу, сприяє нормальному мікробіоценозу кишечника, нормалізує функцію травлення, підвищує не специфічну резистентність організму тварин і птиці та поліпшує ріст і розвиток усього організму.

Для профілактики й лікування кишкових інфекцій пробіотик застосовують перорально у суміші з кормом або водою за 20-30 хвилин до годівлі. Новонародженим телятам по 15 доз біфідумбактерину в 100 мл води, а з 10-денного віку по 30 доз в 200 мл води, випоюють двічі на добу, з профілактичною метою протягом 3-5 днів, з лікувальною – до зникнення ознак діареї /7-12 днів/.

Висновки

1. Вітчизняні пробіотики – споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний порівняно з відомими пробіотиками бактерином-SL, лактобактерином та біоспорином є більш активними відносно до умовно-патогенних і патогенних тест мікроорганізмів. Серед них найбільш чутливими до споролакту були ешеріхії, протей, окремі види сальмонел та гриби роду Candida.
2. Запропоновані при гострих кишкових інфекціях новонароджених нові пробіотики протягом 3-5 днів забезпечують швидку колонізацію слизової кишечника травного каналу корисними мікроорганізмами, що дає змогу відновити природний мікробіоценоз.
3. Лікувально-профілактична ефективність пробіотиків у разі гострих шлунково-кишкових захворювань телят, поросят, птиці досягає 94-100%.

1. Андреев Е.В. Ассоциированное воздействие на организм вируса и условно-патогенных бактерий //Ветеринария. – 1984. - №7. – С. 25-27.
2. Болезни молодняка сельскохозяйственных животных: Справочник //В.П.Литвин, В.И.Береза, В.Г. Скибицкий и др. – К.: Урожай, 1992. – 168с.
3. Головко А.М. Засоби діагностики та специфічної профілактики колібактеріозу телят на основі факторів патогенності збудника: Автореф. дис. …докт. вет. наук. – Харків, 1996. – 33 с.
4. Зароза В.Г. Колибактериоз новорожденных телят: Обзор информ. М., 1995. – 56 с.
5. Карпуть И.М. Иммунология и иммунопатология болезней молодняка. – Минск: Урожай, 1993. – 288 с.
6. Литвин В.П. Життєдайна дія пробіотиків //Ветеринарна медицина України. - 1996. - №2. – С. 12-14.
7. Урбан В.П. Классификация болезней новорожденных телят //Ветеринария. – 1978. - №4. – С. 30-33.
8. Шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят //Левченко В.І., Заярнюк В.П., Папченко І.В., Івченко В.М. //Ветеринарна медицина України. – 1997. - №4. – С. 30-33.
9. Stiven M.F. Probiotica intestinal inoculants for production animals // Veterinary med. – 8 – 1991. – p. 806-824.

Авторами розроблено технологію та запропоновано для виробництва нові пробіотики: споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, ефективні відносно умовно-патогенної і патогенної мікрофлори травного каналу тварин. Їх лікувально-профілактична ефективність сягає 98-100%.

Литвин В.П., Полищук В.В., Постой В.П., Бойко Н.В., Особенности применения пробиотиков в ветеринарной медицине

Авторами разработано технологию и предложено производству новые пробиотики: споролакт, моноспорин-ПК, бифидумбактерин ветеринарный,эффективные в отношении условно-патогенной и патогенной микрофлоры желудочно-кишечного тракта животных. Их лечебно-профилактичесская эффективность составляет 98-100%.

Litvin V.P., Polishuk V.V., Postoi V.P., Boiko N.V., Peculiarities of utilization of probiotics in the veterinary medicine

Suggested for the production new probiotics Sporolact, Monosporin-PK, Befedum-bacterin veterinarian are more active regarding conditionally-pathogenic and pathogenic microorganisms of digestion organs in comparison with other known biopreparations.

Medical and prophylactic effectiveness of new probiotics under acute gastric-intestinal diseases of young animals reaches 94% -100%.