СТАТТЯ
Відомо, що специфічна профілактика є основним фактором контролю за епізоотичним процесом [1,2]. І тому щорічно, з метою захисту ссавців, птахів, риб, комах і рослин від інфекцій в Україні, за заздалегідь визначеними схемами, проводяться їх щеплення та обробки. Інколи ця робота ведеться без достатньої наукової аргументації її доцільності, як за масштабами, так і по періодах року, і увага до необхідності проведення специфічної профілактики часто слабшає саме тоді, коли її проведення вкрай необхідне.
Обумовлено це, в першу чергу, недостатньою увагою фахівців до закономірностей, тенденцій і особливостей прояву епізоотичного процесу різних інфекційних хвороб і відповідно ігноруванням прогнозування епізоотичної ситуації. Тому проблема прогнозування набуває першочергового значення, однак досвіду роботи в цьому плані, і тим більше публікацій, у нашій країні украй недостатньо.
Діагностуючи інфекційні хвороби, ветеринарні лікарі, в більшості випадків, прогнозують їхній перебіг і результат. Такий прогноз будується на основі знання характерних ознак хвороби, досвіду лікування, особливостей, властивих кожному захворюванню і т.д. Іншими словами, прогнозуючи означені фактори, лікар спирається на знання закономірностей, що виявляються, і сутність інфекційного процесу певної хвороби.
Однак, в сучасних умовах стоїть значно ширше завдання - це прогнозувати спалахи інфекційних хвороб, а не лише їх перебіг і результат. І тому, для проведення своєчасно і в оптимальних обсягах профілактичних заходів, перед епізоотологічною прогностикою необхідно ставити завдання про розробку прогнозів зміни епізоотичної ситуації.
Найважливіший елемент епізоотологічного прогнозування - інформаційна база. Вона є вихідною позицією при здійсненні будь-якого прогнозу і повинна формуватися відповідно до його мети й завдань [3].
Розвиток епізоотичного процесу в просторі і часі пов'язаний із взаємодією ряду факторів - екологічною (здатність виду заселяти середовище, що проявляється певними змінами екологічних факторів, коли відповідно певний вид збудників, що має низьку екологічну валентність, не може або слабо поширюється за межі основного місця перебування) й епізоотологічною валентністю (забезпечує поширення збудника такого виду лише в межах тих територій, які ми, як правило, характеризуємо як ензоотичні, де існування збудника підтримується за рахунок циркуляції його серед сприйнятливих тварин); абіотичними - клімат (температура повітря, вологість, кількість опадів), геологічна будова земної поверхні (рельєф місцевості, площа території) і біотичними факторами природного середовища (фунтовий покрив, характер рослинності, кількість і видовий склад тварин, їх щільність на одиницю площі).
Інформаційна база прогнозу має також враховувати і міграційний аспект, тобто напрямки та інтенсивність міграційних потоків - коефіцієнти щільності доріг, частоту руху транспортних засобів, товаро- і пасажирообіг, обмін племінним фондом тварин та інше.
Значний інтерес для епізоотологічного прогнозування представляють і часові зміни основних характеристик об'єктів, явищ різного класу й приналежності (природне середовище та об'єкти територіальної структури), від порядку й закономірностей яких залежить і побудова моделей прогнозу і конкретна інформаційна база певного завдання.
Залежність поширення інфекційних хвороб від природних і соціальних факторів (особливо економічних) допускає умовний поділ інформаційної бази на дві найважливіші частини — фактори природного середовища й фактори територіальної структури.
Сукупність природних умов існування, геоморфологічних, кліматичних, біогеографічних особливостей має провідне значення в розподілі збудників інфекційних захворювань. Адже природними передумовами інфекційних хвороб фахівці, в першу чергу, вважають певні властивості геосистем, які можуть проявлятися при взаємодії з організмом у виді захворювань. Однак, реальне поширення хвороб дає настільки строкату картину, що достатньо обґрунтовано встановити причини фактичного нозоареалу в багатьох випадках буває неможливо. І лише шляхом розчленовування поставленої задачі на складові - визначення меж географічної дії передумов, а потім зіставленням їх із поширенням хвороби - можна розробити реальний підхід до прогнозу. Тому інформаційна база має задовольняти і такі критерії.
Прогнозування епізоотичної ситуації може бути ефективним, таким, що перевіряється, і є ґрунтовно аргументованим лише тоді, коли його проводити на моделях епізоотичних процесів таких хвороб, інфекційний процес яких достатньо вивчений і коли є об'єктивні дані щодо епізоотичної ситуації.
Для проведення оперативного прогнозу необхідно, як мінімум, враховувати два фактори, які забезпечать його об'єктивність та ефективність - знання епізоотичного процесу певної, конкретної хвороби та наявність реальних об'єктивних даних (інформаційна база).
Сучасні інформаційні комп'ютерні технології дозволяють створювати потужні інформаційні бази знань і забезпечують фахівцям швидкий пошук і доступ до необхідної інформації.
Формування інформаційної бази даних, як про епізоотичну ситуацію в державі та за її межами (що є не менш важливо), так і автоматизований збір та обробку вихідних даних з регіонів, постійне поповнення та оновлення інформації у науковій та епізоотичній інформаційних базах неможливе без створення магістральних каналів зв'язку та інформаційно-комунікаційної мережі між закладами ветеринарної медицини України.
Комп'ютерні програми аналізу ризиків - @RISK Standard, @RISK Professional, @RISK Industrial, @RlSK for Excel/123 Windows, @RISK for Lotus DOS, RISKOptimizer, PrecisionTree, TopRank, Bestfit, @RISK for Project, Evolver [6] —адаптовані до потреб ветеринарної медицини, що використовуються за кордоном, на початку формування інформаційної бази могли б з успіхом бути використані і в Україні для розрахунку епізоотичних ризиків.
Відомо також, що значна частина інформації (понад 80%) має просторову прив'язку і для інтеграції величезної кількості різнопланових даних, їх обробки, аналізу та зберігання в сучасних інформаційних системах використовуються технології геоінформаційних систем (ГІС).
ГІС-програмні продукти - (Maplnfo, MapPoint, ArcView, GeoMedia Professional, VoxelAnalyst, MicroStation і ін. [4,5,7]) - дозволяють, прив'язавши текстову, цифрову чи графічну інформацію до карти, створювати стандартні геоінформаційні системи, в яких на карту можна пошарово виводити інформацію, аналізуючи одночасно декілька параметрів (одну, чи одночасно декілька хвороб; спостерігати динаміку; визначати потребу в хіміо- та біопрепаратах у залежності від благополуччя території та поголів'я тварин тощо).
Ці системи можуть бути як глобального (світ, материк, держава), так і локального (місто, область, район, населений пункт чи господарство) позиціювання, залежно від задачі та деталізації досліджуваного об'єкта.
Результати проведених попередніх досліджень, аналіз існуючих розробок та світового досвіду з використання геоінформаційних систем підтвердили доцільність і актуальність запровадження технології ГІС, як основи аналітичної інформаційної системи галузі ветеринарної медицини України.
Створення ветеринарної геоінформаційної системи дозволить, в першу чергу, - проаналізувати нозоареал збудників та паразитів; оцінити ступінь загрози експансії інфекційних хвороб; удосконалити та підвищити ефективність систем діагностики і профілактики інфекційних та інвазійних хвороб; оцінити потребу в діагностичних лікувальних та профілактичних засобах (у певному регіоні, місті, районі, 20-км зоні від певного об'єкта, 5-км смузі вздовж кордону чи лінії залізниці і т.п.); визначити кількість поголів'я на окресленій території, яке необхідно ізолювати чи ліквідувати в разі потреби; вирахувати економічний збиток чи ефект та ін.
Тобто, це аналітична система швидкого реагування, яка працює за умови наявності оперативного поповнення інформаційної бази та достовірних оцифрованих географічних карт.
Формування такої системи потребує концептуального, комплексного, поетапного підходу, а саме:
In work considered the question of epizootological prognostik, elements and aspects of epizootical process influence factors interaction, role of information database and composing analytic information system of the branch of Ukraine veterinary medicine.