СТАТТЯ
В.В.ПОЛІЩУК, кандидат ветеринарних наук
П'ятдесят років тому, коли було винайдено комп'ютер, який прийшов на зміну арифмометру й калькулятору, майже всі були впевнені, що основною сферою його застосування буде оборонна промисловість і точні науки (математика, астрономія, ядерна фізика тощо). Однак, людство помилялося, революційні зміни з'явилися там, де їх аж ніяк не чекали, - в повсякденній роботі. Комп'ютери стали основним робочим інструментом друкарок, секретарок, диспетчерів, касирів, бухгалтерів і бізнесменів. Згодом вони заполонили й інші сфери діяльності людства. Так, комп'ютерна програма для архітектора дозволила в десятки разів скоротити час і витрати на проектування споруд і їх начинку. Медична комп'ютерна програма для хірурга-практиканта дозволила йому не лише бачити хід виконання операції, але і спланувати, підготувати й самостійно її виконати на віртуальному об'єкті, без нанесення шкоди реальному пацієнтові, в той час, як раніше інтернові рідко вдавалось навіть подивитись всю операцію від початку й до кінця, не кажучи вже про участь в операції, а тим більше про самостійне її виконання. Програми-симулятори дозволяють навчитись управляти автомобілем, гелікоптером чи літаком, сидячи на тренажері, керованому комп'ютером. Окресливши межі на оцифрованій карті, в геоінформаційній системі вже за декілька секунд можна визначити не лише кількість об'єктів на означеній території, але і їх характеристики. І таких прикладів безліч.
Ніхто не передбачав, наскільки вагомо вплинуть комп'ютери на банківські операції. А сьогодні банки - це одна з найбільш комп'ютеризованих галузей. Уже реальним для України є здійснення платежів, контроль надходжень та залишків на рахунках тощо, і не лише для юридичних, а й для фізичних осіб через Інтернет. Це послуга Приват24 для клієнтів Приватбанку. І це лише початок [1, 2, 3, 5].
Нова інформаційна революція почалася у бізнесі, і тут вона найбільш результативна. Не сьогодні-завтра вона радикально змінить систему освіти й охорони здоров'я. Уже сьогодні всім зрозуміло, що система освіти стоїть на порозі кардинальних змін, в тому числі і структурних. Тенденції вказують на те, що найближчим часом заочна форма навчання у світі буде витіснена унікальним американським винаходом - самостійним учбовим закладом, який забезпечує лише базовий курс навчання. А технологічні зміни призведуть до зміни і самої суті, яку ми сьогодні вкладаємо в поняття "освіта". Основним напрямком вищої освіти стане безперервне навчання, тобто постійне підвищення кваліфікації працівника протягом усієї його трудової діяльності, що у свою чергу перенесе освітній процес з університетських центрів безпосередньо на робочі місця, в бібліотеки, школи, домівки, тобто туди, де будуть засоби телекомунікації. Технічних Складнощів у цьому вже немає. Сьогодні - це реальність, і не лише у [Сфері інформатики, гуманітарної, економічної чи юридичної освіти.
Концептуальні зміни в медицині також призведуть до перегляду (нинішньої точки зору на охорону здоров'я як боротьби із хворобами, на нову, спрямовану на підтримку фізичного та психічного здоров'я. Боротьба з хворобами, безумовно, залишиться, але вже в іншій площині та з іншим набором функцій (мається на увазі персонал лікарні, його завдання тощо). Тому, вже сьогодні в освіті наголос в терміні „інформаційні технології" має переноситись з терміну „технології" на термін „інформаційні". Тобто, гак само як це вже відбулося у бізнесі [6, 14].
Значний освітній попит в Україні в останнє десятиріччя спричинив зростання конкуренції у сфері надання освітніх послуг, у тому числі й ветеринарних.
При цьому більшість із новостворених освітніх установ має слабкий кадровий потенціал (здебільшого декілька докторів та кандидатів наук); низький рівень матеріально-технічного забезпечення (відсутність сучасних технічних засобів навчання, приладів, реактивів, науково-методичних та демонстраційних матеріалів, підручників, посібників, довідників, інструктивних матеріалів, транспортних засобів і т.п.); обмежений доступ слухачів у режимні галузеві установи (промислові комплекси, лабораторії, біоцехи і т. ін.), куди в першу чергу (а не у навчальні заклади) надходить нове обладнання і запроваджуються нові розробки й технології і т. д. Це негативно відбивається на формуванні відповідних фахових знань, специфічних умінь та практичних навичок, отримуваних слухачами на заняттях, виробничих практиках, підготовці курсових і дипломних робіт. Тобто, провокує випуск „фахівців", що здебільшого мають лише основи теоретичних знань і по закінченні навчання поповнюють шеренги «висококваліфікованих» безробітних.
На противагу цьому, ринок праці потребує спеціалістів із глибокими, здебільшого вузькоспеціалізованими знаннями і практичними навичками, Що знають специфіку роботи на тваринницьких комплексах, птахофабриках, У рибо- та бджоло-господарствах, зоопарках, іподромах, на біофабриках, у цехах з випуску фармацевтичних та біологічних препаратів, у науково-дослідних установах та лабораторіях ветеринарної медицини, на митницях, У підрозділах державних ветеринарних управлінь, ветеринарної міліції тощо.
Тобто, ринок сьогодні потребує якості: контролю кваліфікації, а не способу отримання знань, і традиційна система освіти вже не в змозі оперативно та адекватно реагувати на запити ринку, навіть при значних капіталовкладеннях, що, як очевидно, в цю сферу в Україні найближчим часом і не передбачаються.
Одним з основних шляхів задоволення потреб ринку, шляху, що не порушує основи базової підготовки фахівця й не потребує значних капіталовкладень, шляху, що забезпечить перехід до безперервної освіти, є розвиток інформатики галузі та застосування нових інформаційних технологій.
Відносно незначні капіталовкладення в розвиток телекомунікацій та впровадження елементів дистанційної освіти якраз і є передумовою трансформації освітньої системи, пусковий механізм якої, на рівні держави, частково вже сформований у Законах України, наказі Міністерства освіти й науки „Про створення Українського центру дистанційної освіти", а також інших нормативних документах [10, 11].
Ці технології набувають значного поширення у передових, високорозвинених країнах світу, оскільки дозволяють здобувати знання як традиційним шляхом, створюючи комфортні умови проведення групових аудиторних занять, так і шляхом індивідуального навчання - завдяки організації зручного доступу користувача до необхідних йому знань, інформаційних ресурсів, баз даних та можливості підключення консультанта чи експерта, до розв'язання виробничої проблеми тощо.
Нині уже майже всі ВЗО в Україні, у певній мірі, використовують телекомунікації, хоча піонерами й лідерами дистанційного навчання були й залишаються комерційні навчальні заклади.
В цілому ж, трансформація освітньої системи у світі рухається двома напрямками: перший - поступове впровадження програм дистанційного навчання, на основі комп'ютерних комунікацій, у навчальний процес існуючих навчальних закладів і другий - створення віртуальних навчальних закладів із використанням нових комунікаційних та інформаційних технологій (віртуальних університетів, коледжів, гімназій, шкіл, курсів тощо). Поки що, вищі заклади освіти в Україні надають перевагу першому напрямку, і це закономірно.
Так, перший в Україні Центр дистанційної освіти було створено понад 6 років тому, при інституті кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України. Потім в університетах Т.Г.Шевченка та політехнічному, UDL System - Україно-американський Центр дистанційної освіти - у Львові, навчальний курс післядипломної освіти спеціалістів ветеринарної медицини, які здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, на сайті дистанційного навчання у Національному аграрному університеті та ін.
Реальним для української молоді є дистанційне навчання в закладах освіти за кордоном [12, 13]. Зараз лише в Києві понад 20 представництв закордонних центрів дистанційної освіти. Так, російський диплом економіста чи юриста можна отримати в Україні, навчаючись дистанційно, за контрактом із російським центром дистанційної освіти. І це значно дешевше, ніж у традиційному навчальному закладі.
Пройти переатестацію та підтвердити український диплом лікаря ветеринарної медицини можна також дистанційно - на сайті одного з центрів Європейської чи Американської асоціації ветеринарних фахівців.
Кількість закладів, які надають такі послуги, швидко зростає, тому що технологія відома й зручна - наявність представництва одного з центрів дистанційної освіти в регіоні, угода з центром дистанційної освіти, яку можна укласти будь-яким способом (Інтернет або ж звичайна пошта), підтвердження оплати курсу навчання, наявність комп'ютера з доступом в Інтернет, а за відсутності останнього - традиційний поштовий обмін.
Щодо рівня підготовки фахівців за допомогою цього способу, то як правило, над розробкою курсу працюють провідні вчені (колектив авторів), а також технологи, методисти, психологи, які у найліпший спосіб готують матеріал для сприйняття слухачами, включаючи аудіо- та відео матеріали, розробляють механізми контролю, а група технічної підтримки забезпечує внесення даних у систему, підтримку її роботоздатності та механізми взаємодії.
Стосовно програмного забезпечення для дистанційної освіти, то зараз його достатньо в досить широкому асортименті, хоча поза конкуренцією залишається „Lerning Space" — повнофункціональний інтегрований продукт фірми IBM-Lotus Notes.
Розвиток дистанційної освіти у сфері ветеринарної медицини в Україні, вже зараз міг би оперативно компенсувати певні елементи, яких сьогодні так не вистачає базовій освіті, забезпечивши засобами телекомунікації оперативний пошук ветеринарної інформації, її накопичення, розповсюдження нових фахових знань, навичок і технологій при незначних капіталовкладеннях, що завжди було і залишатиметься вагомим аргументом. До того ж, забезпечивши початковий рівень теоретичних знань та можливість запозичення новітніх технологій, можна було б рухатись вперед, починаючи з "високих" технологій, а не долати шлях еволюційного зростання.
Наступним, не менш важливим фактором, що вказує на невідворотність змін у сфері освіти, є державна політика України. Держава стимулює розвиток засобів телекомунікації, активізує процеси інформатизації суспільства та електронний документообіг. Це закріплено в Законах України: "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про Національну програму інформатизації", "Про Концепцію Національної програми інформатизації", "Про науково-технічну інформацію", "Про телекомунікації", "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про телекомунікації". Укази Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 31 жовтня 2001 року, "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України", "Про утворення Національного агентства з питань інформатизації", "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 19 липня 2001 року, "Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій", Указі Президента "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади", "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні". Наказі НБУ "Про впровадження Національної системи масових електронних платежів" та інших нормативних актах: "План заходів щодо забезпечення безпечного користування Інтернетом", "Угода про співробітництво в галузі інформації" та ін. [10, 11].
Ці документи визначають мету та основні напрямки державної політики у сфері інформатизації, формують юридичні основи гарантій прав громадян на інформацію та регулюють форми, права й механізм реалізації власності на накопичені інформаційні ресурси й технологічні досягнення, гарантують державі значну економію засобів і необхідні умови для більш стійкого розвитку її економіки й побудови демократичного суспільства.
Адже інформація сьогодні - це стратегічний ресурс суспільства, ресурс, що визначає рівень розвитку держави [7, 8, 9]. А наявність електронних інформаційних систем та зручний доступ громадян до інформації є невід'ємним компонентом більшості країн із розвинутою економікою. І традиційними методами (через пресу, радіо й телебачення), без використання високих технологій, взаємодії та інформаційного обміну' вже неможливо вдовольнити рівень інформаційних запитів громадян. Діяльність людей усе більше залежить від їхньої поінформованості та здатності ефективно використовувати інформацію.
Нові інформаційні технології проникають практично в усі сфери діяльності людства. Адже комп'ютер зараз є найкомфортнішим засобом для роботи з інформацією. Та більшість українських громадян узагалі незнайомі з основами комп'ютерної грамоти, а обсяги вивчення інформатики у вищих освітніх установах не технічного профілю, і зокрема в ветеринарних, обмежені лише кількома десятками годин, і то орієнтованими переважно на оволодівання елементами набору текстів, в той час, як комп'ютер уже давно став домінуючим засобом комунікації.
Відрадно, що початкове накопичення оргтехніки у ветеринарних установах уже відбулось (практично кожен ветеринарний заклад уже має принаймні один, а, то і декілька комп'ютерів, факсимільний та копіювальний апарат, модем, сканер і т. ін.), і це закономірно викликає запитання в персоналу: Як працювати з цим обладнанням? Які його функціональні можливості? Яке програмне забезпечення можна використати? Як раціональніше застосувати його ресурси? Як самостійно, за рахунок технічного оснащення робочого місця засобами адміністративно-управлінського зв'язку та автоматизації діловодства підвищити ефективність роботи? ...
Тобто, збільшення інформаційних потоків у сфері ветеринарної медицини, економія часу на обробку інформації та комфорт, що забезпечують нові інформаційні технології, вже нині вимагають підготовки персоналу (науковців, студентів, практикуючих лікарів, управлінців, бізнесменів, бухгалтерів тощо, які працюють у цій сфері) до роботи в нових умовах, активізації процесів, інформатизації галузі, стандартизації та сертифікації апаратних і програмних продуктів. Кардинальних змін тут потребують: оперативність отримання даних, методи обробки ветеринарної інформації, способи її подання, зберігання, контролю й поширення; доступність, об'єктивність, актуальність, якість, достовірність та адекватність даних; їх повнота й достатність для прийняття управлінських рішень і т. ін.
Чітка координація дій необхідна при створенні корпоративних комп'ютерних мереж у ветеринарних установах, створенні консультативних та експертних систем, спеціалізованих довідково-інформаційних і навчальних ресурсів та забезпеченні механізмів їх наповнення, взаємодії й захисту.
Зростають запити на автоматизацію робочих місць фахівців ветеринарної медицини (АРМ-науковця, викладача, управлінця, лікаря ветеринарної лабораторії, аптекаря тощо), на адаптацію під користувача існуючих інтерфейсів діагностичних та прогностичних програмно-апаратних комплексів закордонного виробництва, на розробку власних спеціалізованих (орієнтованих на ветеринарну медицину) програмно-апаратних комплексів та програмних продуктів; на створення ветеринарних консультативних та call-центрів, віртуальних офісів, систем контролю знань та дистанційної освіти, що набирають популярності у світі.
Загострюються потреби створення засобів автоматизації науково-дослідних робіт у сфері математичного моделювання клінічних процесів; процесів моніторингу клінічного стану тварин і тваринництва держави в цілому; засобів моделювання розвитку та перебігу патологічних процесів інфекційних та інвазійних хвороб, епізоотичної ситуації тощо; процесів планування, прогнозування та логістики й побудови на їхній основі експертних систем.
Тобто, оперативність та комфорт, що забезпечують нові інформаційні технології, усе більше схиляють фахівців до думки про необхідність зростання темпів розвитку інформатики у ветеринарній медицині та активізації процесів інформатизації галузі. І закономірно, що попит суспільства на ветеринарну інформацію стимулюватиме розвиток інформатики в цій сфері.
Україна вже на шляху до підписання Болонської угоди, де однією з умов приєднання є наявність розвиненої інфраструктури телекомунікацій та готовність користувачів до споживання інформації за допомогою високих технологій [4, 5]. Тому необхідність розвитку інформатики у ветеринарній медицині та підготовки кадрів є очевидною. Адже саме цей напрямок має забезпечити, формування системи фундаментальних знань ветеринарної інформації та прикладних знань про її виникнення, поширення й використання (і в першу чергу — у професійній сфері діяльності ветеринарних фахівців), а також знання про технічні засоби її обробки.
Основними завданнями інформатики в цій сфері мають бути: дослідження інформаційних процесів у ветеринарній медицині, закономірностей їхнього впливу на характер її розвитку та формування, а також реалізація методів управління цими процесами; впровадження та забезпечення ефективного використання комп'ютерної техніки й технологій у всіх сферах діяльності галузі [7, 8].
Інформаційний етап розвитку суспільства, що супроводжується розвитком нової індустрії переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій, найближчим часом трансформує й систему отримання знань. І зрозуміло, що в інформаційному суспільстві комплекс індустрії інформатики стане провідним. Однак, зростання інформованості істотно залежить від прогресу інформатики, як єдності науки, техніки й виробництва.
Основні напрямки її розвитку у сфері ветеринарної освіти й медицини, шляхи задоволення інформаційних потреб галузі, їх пріоритетність, обсяги та механізми фінансування й реалізації знайшли своє відображення у розроблених нами проектах: «Концепції програми інформатизації галузі ветеринарної медицини України», «Інформатизації галузі ветеринарної медицини» та «Концепції створення й розвитку системи дистанційної освіти У сфері ветеринарної медицини України».
А, нинішня зміна акцентів на безперервну освіту, тенденції розвитку інформатики й електронного сервісу в Україні, у тому числі й у сфері ветеринарної медицини, інноваційні технології дистанційної освіти, наявність кадрового, педагогічного та наукового потенціалу —сприятимуть їх реалізації, та забезпечать у майбутньому не лише механізм інтеграції галузі у світове співтовариство, а й конкурентний рівень серед високорозвинених країн світу.
The role of new information technologies in education, necessity of informatics development in veterinary medicine, necessity and prospects of informatization of the branch and aspects of introduction of distance education elements are examined. It is suggested to activate the processes of informatization of the veterinary medicine branch with the use of elements of the distance education on the way to continuous studies.