В. П. Литвин,
доктор ветеринарних наук

В. В. Поліщук,
кандидат ветеринарних наук

І.A. Кучеренко

Національний аграрний університет

За визначенням академіків В.П. Урбана (1978), B.I Левченка (1997) шлунково-кишкові хвороби новонароджених характеризуються порушенням секреторної, моторної, всмоктувальної, екскреторної функцій травного каналу, розладом обміну речовин, зневодненням, дисбактеріозом та інтоксикацією організму. Це комплексні захворювання, які пов'язані перш за все з неповноцінною годівлею маточного поголів'я, порушенням обміну речовин у вагітних маток та в організмі новонароджених. Найчастіше хворіють телята і поросята наприкінці зими — на початку весни (до 100%).

Наші спостереження і дослідження свідчать, що аліментарна, аутоімунна і токсична диспепсії переростають у дисбактеріоз, який призводить до зміни співвідношення між окремими групами мікроорганізмів: замість корисних молочнокислих, грампозитивних бактерій (лактобактерії, ацидофільні, біфідобактерії, ентерококи, ешеріхії та ін.) збільшується кількість гнильних, грамнегативних ешеріхій, вульгарного протею, анаеробів, синьогнійної палички, дріжджоподібних та інших представників патогенної мікрофлори. У разі дисбактеріозу насамперед зменшується кількість лактобактерій, біфідобактерій і анаеробних спороутворюючих бактерій, для яких характерна висока антагоністична активність щодо патогенної і гнильної мікрофлори, здатність створювати у кишечнику кисле середовище, нагромаджувати ферменти, синтезувати амінокислоти, вітаміни та інші корисні для макроорганізму біологічно активні речовини. Місце локалізації корисної мікрофлори в тонкому і товстому кишечнику заселяють грамнегативні та гнильні мікроорганізми, які вступають у нові незвичайні асоціації, особливо з рота-, корона- і парвовірусами та найпростішими — кріптоспорідіями.

Таким чином, на основі токсичної форми диспепсії та інших незаразних хвороб можуть виникати специфічні інфекційні хвороби: еше-ріхіоз (колібактеріоз), сальмонельоз, анаеробна ентеротоксемія, стрептококоз, кандідамі-коз, рота-, корона- і парвовірусні інфекції з ознаками діареї. Зазначені інфекційні хвороби характеризуються певною стаціонарністю, перебігають у формі ензоотії, коли збудник, як правило, не занесено з інших господарств. Пасажуючись через організм сприйнятливих тварин, патогенні мікроорганізми посилюють свою вірулентність і, виділяючись з секретами та екскретами в довкілля, викликають захворювання у цілком здорового молодняку [1—6}.

Матеріал і методи. Досліди проведено на сільськогосподарських і домашніх тваринах раннього віку та птиці. При цьому використано загальноприйняті в мікробіології і епізоотології методи дослідження та поживні середовища (МПА, МПБ, Ендо, Плоскірєва, МРС, тіогліколеве, Сабуро, Громико, жовтково-сольовий агар та ін.). Обчислення здійснювали за традиційними методами.

Кількість мікроорганізмів у 1 мл вихідного матеріалу (С) розраховували за формулою: C=N/VK, де N — середня кількість колоній в 1 бактеріологічній чашці; V — об'єм суспензії, який наносять під час висівання на поверхню агару; К — кратність розведення. Отримані дані оброблено статистично.

Результати досліджень. Традиційні методи лікування хворих тварин із застосуванням антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів призводять до зменшення в кишечнику не лише патогенних ентеробактерій, а й представників нормофло-ри, особливо молочнокислих і біфідобактерій [6, 8, 9]. Враховуючи зазначене і виходячи з етіопатогенетичної спрямованості терапії у разі інфекційних захворювань, нами разом з науковими співробітниками Інституту вірусології і мікробіології НАН України (С.Р. Рєзнік, І.Б. Сорокулова, В.О. В'юницька, В.В. Смірнов, 1992) розроблено і впроваджено у виробництво новий профілактичний і лікувальний препарат споролакт (ТУ У 46.15.057—94), до складу якого ввійшли в рівних об'ємах нормальні аеробні спороутворюючі бактерії Вас. subtilis, Вас. licheniformis і лактобактерії — Lactobacillus fermentum (Роспатент № 2035186).

Для пробіотиків, створених на основі аеробних спороутворюючих бацил, після їх перорального застосування характерним є проростання спор (перехід у вегетативну форму). Цей процес супроводжується інтенсивним продукуванням антибіотичних речовин (пробіотиків), протеолітичних ферментів, лізоциму тощо.

Бактеріологічним дослідженням кишкового вмісту встановлено, що кількість життєздатних бацил після введення препарату в дозі 1—10 млрд мікробних клітин в 1 г вмісту становить 10⁶—10⁷ КУО.

Споролакт є високоефективним засобом профілактики і лікування гострих кишкових інфекцій та дисбактеріозів різної етіології. Найбільш виражений клінічний ефект препарат виявляє в ранні строки лікування (3—7 днів). Характерно, що за протимікробною активністю до музейних і польових штамів тест-культур споролакт перевершує бактерин-SL, біоспорин і лактобактерин (табл. 1).

3. Результати застосування споролакту при дисбактеріозах та ешеріхіозі телят

Господарство	Всього тварин	Із них
		одужало	загинуло	одужало, %
Лікування
Радгосп «Вороньківський», Київська обл.	37	36	1	97,3
Головний селекційний центр України, Київська обл.	4	4	—	100
КСП «Перемога», Хмельницька обл.	38	37	1	97,4
ДПЗ «Плосківський», Київська обл.	12	12	—	100
Всього	91	89	2	97,8
Профілактика
Радгосп «Вороньківський», Київська обл.	43	43	—	100
Головний селекційний центр України, Київська обл.	5	5	—	100
ДПЗ «Плосківський», Київської обл.	17	17	—	100
Всього	65	65	—	100

Завдяки 5-річному науковому пошуку разом з доцентом Ужгородського державного університету Н.В. Бойко створено новий пробіотик з ширшим спектром протимікробної дії — моноспорин-ПК (ТУ У 46.15.275—97). Основою препарату є культура Вас. subtilis ВКПМ № В-5225, що має специфічну протиклебсієльозну активність, виявляє бактеріостатичну, бактерицидну, антитоксичну і фунгіцидну дію на ряд патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів та їх токсинів, стимулює фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофілів, індукує продукцію ендогенного інтерферону.

Державним Департаментом ветеринарної медицини Міністерства АПК України затверджено Тимчасову настанову з його застосування у виробництві для профілактики і терапії гострих шлунково-кишкових захворювань молодняку сільськогосподарських тварин і птиці. Нами визначено профілактичні дози моноспорину-ПК: телятам і лошатам перший раз випоюють 1—2 дози (10—20 млрд. мікр. кл.); поросятам, ягнятам, хутровим звірам — 0,5—1 дозу (5—10); птиці — 0,1—0,3 дози (1,0—3,3 млрд. мікр. кл.). Повторно препарат випоюють через 24 і 48 год.

Під час лікування хворих тварин пробіотик задають двічі на добу з інтервалом 10— 12 год, протягом 7—12 днів із розрахунку: телятам і лошатам — 6 доз (60 млрд. мікр. кл.); поросятам, ягнятам, хутровим звірам — 3 дози (30 млрд. мікр. кл.); птиці — за схемою:

Вік (діб):	Дози:
1-30	0,01-0,05 (0,1-0,5 млрд. мікр. кл.)
31-60	0,05-0,1 (0,5-1,0 млрд. мікр. кл.)
61 і більше	0,1-0,2 (1-2 млрд. мікр. кл.)

У співдружності з доцентом О.В. Григор'євим нами апробовано пробіотик — біфідум-бактерин ветеринарний, до складу якого ввійшли високоактивні біфідобактерії-антагоністи із штамів 1 або 791 та наповнювачі — каолін, лактоза і активоване вугілля. Одна доза означеного препарату містить 10⁷ мікробних клітин біфідобактерій.

Застосовують пробіотик для профілактики і лікування дисбактеріозу різної етіології, у разі гострих кишкових інфекцій та запальних процесів генітальних органів у сільськогосподарських тварин різних видів.

При пероральному застосуванні препарату біфідобактерії протягом 3—5 днів забезпечують швидкий ефект колонізації слизової оболонки кишечника тварин чи птиці, сприяють розмноженню корисних лактобактерій, ешеріхій, стрептококів, що швидко відновлює природний мікробіоценоз у травному каналі (табл. 4).

Група, препарат	Досліджуваний матеріал	Патогенна мікрофлора		Нормальна мікрофлора
		виділилось, %	висіялось мікроорганізмів	Висіялось мікроорганізмів	Загальна кількість Е. coli в 1 мг (1 мм2)
І Контроль	Фецес	X	Proteus	Е. coli	3,2-104
		25	Е. coli (Л.)
	Слизова сліпої кишки	25	Е. coli (Л.)	»	3,1-103
II Левоміцетин	Фецес	35	Е. coli (Л.)	»	2,7-103
	Слизова сліпої кишки	35	Е. coli (Л.)	»	1,8-103
			S. enteritidis
III Фуразолідон	Фецес	15	Klebsiella	»	6,6-103
		45	Е. coli (Л.)
	Слизова сліпої кишки	45	Е. coli (Л.)	»	1,3-103
IV Біфідумбактерин	Фецес	—	—	»	3,1-104
	Слизова сліпої кишки	—	—	»	1,6-103

5. Профілактичні та лікувальні дози біфідумбактерину ветеринарного для тварин і птиці

Тварини	Вік, діб	Профілактичні дози	Тривалість застосування, діб	Лікувальні дози	Тривалість застосування, діб	Ефективність, %
Телята	1—10	15	3—5	15	7—12	98
	11—30	30	3—5	30	7—14	100
Поросята	1—10	5	3—5	5	7—12	95
	11—35	10	3—5	1С	7—12	96
Ягнята	1—10	10	3—5	10	7—12	96
Птиця (курчата)	1—10	0,01—0,02	5—8	0,02	10—14	94
	11—30	0,03—0,05	5—8	0,05	10—14	96
	31—60	0,06—0,1	5—8	0,1	10—14	98
	61 і більше	0,2—0,5	5—8	0,5	10—14	98
Собаки	30—60	10	3—5	15	7—12	100
	61 і більше	10	3—5	15	7—12	100

Науково-виробничі досліди на телятах, поросятах і птиці засвідчили, що високий рівень біфідобактерій у складі нормофлори запобігає розвитку дисбактеріозу, сприяє нормальному мікробіоценозу кишечника, нормалізує функцію травлення, підвищує неспецифічну резистентність організму тварин і птиці та поліпшує ріст і розвиток усього організму (табл. 6).

Для профілактики і лікування кишкових інфекцій пробіотик застосовують перорально у суміші з кормом або водою за 20—30 хв. до годівлі. Новонародженим телятам по 15 доз біфідумбактерину в 100 мл води (з 10-денного віку — по 30 доз у 200 мл води) випоюють двічі на добу, з профілактичною метою — протягом 3—5 днів, з лікувальною — до зникнення ознак діареї (7—12 днів). Тваринам інших видів і птиці пробіотик рекомендовано в дозах, наведених у табл. 5.

Під час гострих інфекційних захворювань тварин лікують комплексно з використанням пробіотиків, не застосовуючи перорального введення антибактеріальних препаратів.

1. Нові пробіотики — споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний порівняно з відомими пробіотиками бактерином-SL, лактобактерином та біоспорином є більш активними відносно умовно-патогенних і патогенних тест-мікроорганізмів. Серед них найбільш чутливими до споролакту були ешеріхії, протей, окремі види сальмонел та гриби роду Candida.
   Лікувально-профілактична ефективність споролакту у разі гострих шлунково-кишкових захворювань телят досягає 98%.
2. Запропоновані при гострих кишкових інфекціях новонароджених нові пробіотики споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний протягом 3—5 днів забезпечують швидку колонізацію слизової кишечника травного каналу корисними лактобактеріями, ешеріхіями, стрептококами та іншими мікроорганізмами, що дає змогу відновити природний мікробіоценоз.
3. Пробіотики споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний схвалено державним Департаментом ветеринарної медицини Міністерства АПК України та Департаментом ветеринарії Мінсільгосппроду Росії і рекомендовано для впровадження у ветеринарну практику.

1. Андреев Е.В. Ассоциированное воздействие на организм вируса и условно-патогенных бактерий // Ветеринария. — 1984. — № 7. — С. 25—27.
2. Болезни молодняка сельскохозяйственных животных: Справочник/ В.П.Литвин, В.И.Береза, В.Г.Скибицкий и др. — К.: Урожай, 1992. — 168 с.
3. Головко A.M. Засоби діагностики та специфічної профілактики колібактеріозу телят на основі факторів патогенності збудника /Автореф. дис. ... докт. вет. наук. — Харків, 1996. — 33 с.
4. Зароза В.Г. Колибактериоз новорожденных телят: Обзор информ. — М., 1995. — 56 с
5. Карпуть И.М. Иммунология и иммунопатология болезней молодняка. — Минск: Ураджай, 1993.— 288 с.
6. Литвин В.П. Життєдайна дія пробіотиків // Ветеринарна медицина України. — 1996. — №2.—С 12—14.
7. Урбан В.П. Классификация болезней новорожденных телят // Ветеринария. — 1978. — № 1. — С. 55—57.
8. Шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят / B.I. Левченко, В.П. Заярнюк, I.B. Папченко, В.М. Івченко // Ветеринарна медицина України. — 1997. — № 4. — С. 30—33.
9. Stiven M.F. Probiotica intestinal inoculants for production animals // Veterinary med. — 8 — 1991. — P. 806—824.