4.3. Інфекційний атрофічний риніт свиней

Інфекційний атрофічний риніт свиней (Rhinitis atrofica infectiosa, ІАР) — хронічна респіраторна хвороба, що характеризується серозно-гнійним ринітом, атрофією носових раковин, деформацією кісток черепа, а також катаральною пневмонією та затримкою росту поросят.
Поширення хвороби. ІАР набув поширення в багатьох країнах Європи й Америки.
Збудник хвороби — Bordetella bronchiseptica — в таксономічному відношенні дуже близький до збудника кашлюку в дітей; один з трьох видів роду Bordetella, родини Brucellaceae, патогенний для тварин. Це дрібна, (0,4…0,5) (1,5…2,5) мкм, нерухома грамнегативна паличка, спор і капсул не утворює. Добре росте при 20 – 37 °С на агарі, формуючи за добу невеликі, сіро-глянцеві, опуклі компактні колонії із затхлим запахом. Більшість штамів виявляє гемолітичні властивості, утворюючи на кров’яному агарі прозорі золотисті колонії.
В антигенному відношенні В. bronchiseptica неоднорідна. Збудник має термолабільні К- і Н- і термостабільний (соматичний) О-антигени, серед яких О₁ і К₁ є спільними для всіх штамів. Ізоляти збудника, виділеного від свиней, містять О₁-, О₂- і К₁-, К₂-антигени. В деяких випадках їх містять і штами, виділені від гризунів. Відмічають також антигенну спорідненість з В. реrtussis і В. parapertussis.
В. bronchiseptica утворює дермонекротичні екзо- і ендотоксини, ліпополісахаридний комплекс і виявляє адгезивні фластивості до клітин слизової оболонки дихальних шляхів.
В умовах лабораторії хворобу можна експериментально відтворити у поросят 1 – 15-денного віку, кроленят, кошенят і цуценят шляхом інтраназального введення чистої культури В. bronchiseptica або змиву зі слизової оболонки носової порожнини хворих свиней.
Стійкість збудника вивчено недостатньо. В умовах тваринницьких приміщень він зберігає життєздатність не менше 16 діб. Розчини їдкого натру (3%-й) і суспензія свіжогашеного вапна (20%-ва) інактивують збудника впродовж 3 год.
Епізоотологічні дані. В природних умовах ІАР найяскравіше виявляється у свиней, особливо у поросят і підсвинків. Дорослі свині відносно стійкі. Маючи яскраво виражений тропізм до органів дихання, В. bronchiseptica в природних умовах може викликати атрофічний риніт і пневмонію у кроликів, щурів, мишей, морських свинок та інших гризунів. Спорадичні випадки хвороби реєструють також у собак, лошат і овець.
Джерелом збудника інфекції є явно хворі на риніт свині, що виділяють збудника в зовнішнє середовище під час чхання, кашлю та з носовими виділеннями. Нерідко дорослі тварини, особливо свиноматки, хворіють безсимптомно і становлять основну небезпеку в поширенні хвороби серед новонароджених поросят. Збудник передається аерогенно. ІАР — це типова респіраторна інфекція, яка заноситься в господарство з тваринами, що завозяться з неблагополучних господарств. Резервуаром збудника можуть бути й інші види тварин. Епізоотичний процес при ІАР розвивається поволі і досягає максимального розвитку через 2 – 4 роки після занесення.
Ступінь поширення та інтенсивність хвороби визначають низький рівень природної резистентності, запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, генетична схильність, наявність мопсовидності, незадовільні умови годівлі й догляду в поєднанні з вірулентністю збудника. Несвоєчасність і безсистемність оздоровчих заходів зумовлюють появу секундарних інфекцій і тяжкий перебіг та стаціонарність хвороби. Захворюваність серед поросят може сягати 50 – 80 %. При усуненні несприятливих чинників епізоотичний процес згасає, протікаючи безсимптомно.
Патогенез. Бордетели потрапляють в організм з повітрям, осідають на слизовій оболонці носової порожнини, розмножуються в ній і спричинюють катаральний, а згодом катарально-гнійний риніт.
Згодом до патологічного процесу залучаються глибокі шари підслизової оболонки, хрящі носових раковин і лицьові кістки черепа. Запальні процеси зумовлюють місцеве порушення кровопостачання, що призводить до затримки росту лицьових кісток. Зовні це виявляється мопсоподібністю, криворилістю та іншими деформаціями верхньої щелепи. У разі вираженої атрофії носових раковин порушується газообмін, нормальне приймання і пережовування корму. У тварини змінюється нейрогормональний статус, знижується природна опірність, а хронічний перебіг хвороби призводить до затримки росту і розвитку тварин.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 15 діб. Перебіг хвороби хронічний. Клінічні ознаки до появи викривлення лицьових кісток черепа нехарактерні.
Як правило, поросята-сисуни заражаються в перші дні життя і перші ознаки хвороби у них з’являються через 7 – 12 діб у вигляді частого чхання й серозних виділень з носа (катаральний риніт). У разі значних уражень можливі носові кровотечі. Згодом виділення стають слизисто-гнійними, з’являються набряклість нижніх повік, сльозотеча з утворенням у внутрішніх кутках очей темних плям. В цей період у 10 – 90 % поросят можуть розвинутися клінічні ознаки бронхопневмонії й діареї, появі яких сприяють незадовільні умови годівлі та утримання свиноматок і поросят. Частина поросят з ускладненнями гине, а інші перетворюються на замірків. У деяких поросят після зникнення ознак гострого катарального риніту, який триває не більш як 2 – 3 тижні, хвороба набуває латентної форми. В таких випадках атрофія раковин не розвивається або виявляється слабко, лицьові кістки черепа не змінюються і лише у окремих тварин вдається знайти ненормальний прикус щелеп. У інших тварин поступово розвивається атрофія носових раковин і лицьових кісток черепа, верхня щелепа стає коротшою і з’являється несумісність різців у 1 – 2-місячному віці на 0,5 – 1 см, а в 3 – 6 міс — на 1 – 3 см. У більшості хворих поросят на носі позаду п’ятачка утворюється складка шкіри, нижня губа випинається вперед, приймання корму різко погіршується. При двобічному ураженні носових порожнин у тварин розвивається мопсоподібність, при однобічному — викривлення верхньої щелепи вправо або вліво (криворилість). Такі ознаки можуть спостерігатись у 50 % хворих тварин у віці 3 – 4 міс.
У хворих з характерними клінічними ознаками ІАР постійно спостерігають гнійні виділення з носа, тварини сопуть, чхають і кашляють, іноді виникають напади задухи. Якщо в запальний процес втягуються решітчаста кістка і мозкові оболонки, то з’являються ознаки ураження нервової системи, клінічно подібні до ознак хвороби Ауєскі. Досить часто у хворих тварин реєструють свербіж у ділянці п’ятачка і сильні кровотечі з носа. У деяких тварин запалюється середнє вухо, що виявляється неприродним положенням голови, коловими рухами, напруженою ходою, косоокістю й судомами. Як правило, приріст хворих поросят істотно сповільнюється, вони помітно відрізняються за живою масою від здорових тварин.
Патологоанатомічні зміни. Для виявлення патологічних змін проводять поздовжній (сагітальний) і поперечний (на рівні других премолярів) розпил лицьових кісток черепа. В початковій стадії хвороби знаходять гіперемію слизової оболонки носової порожнини і скупчення густого слизу. В більш пізніх стадіях при субклінічній і латентній формах хвороби виявляють атрофію носових раковин різного ступеня, можливе укорочення верхньої щелепи. У тяжких випадках хвороби носові раковини повністю зруйновані, слизові оболонки вкриті гноєм і стоншені, асиметричні й деформовані; у регіонарних лімфовузлах виявляються абсцеси. Нерідко знаходять осередки катаральної або катарально-гнійної пневмонії та гіперемію мозкових оболонок.
Діагноз. При встановленні первинного діагнозу враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби (риніт, деформація лицьового черепа) і результати патологоанатомічного розтину (атрофія раковин і лицьових кісток). Клінічний діагноз надійний лише у випадках розвитку типових ознак, властивих ІАР свиней. Для зажиттєвої діагностики та своєчасного виявлення приховано хворих тварин рекомендовані рентгенографія лицьової частини голови і лабораторне дослідження носового слизу на наявність В. bronchiseptica. Метод бактеріологічного дослідження дає змогу максимально виявляти в стаді (до 90 % і більше) хворих тварин і бордетелоносіїв. На практиці з цією метою найширше використовують метод ретельного клінічного обстеження лицьового черепа тварин для виявлення початкових ознак риніту і порушень прикусу різців.
Диференціальна діагностика передбачає виключення грипу і некротичного риніту.
Лікування доцільно проводити лише в початковій стадії хвороби. Специфічних лікарських засобів немає. Рекомендовано індивідуальне зрошування носової порожнини розчинами антибіотиків і сульфаніламідних препаратів у поєднанні з внутрішньом’язовими ін’єкціями вітаміну D. Лікування запобігає розвитку атрофії носових раковин. Проте тварини, що видужали, можуть залишатися носіями збудника інфекції і їх не можна використовувати в племінній роботі. Таких тварин відгодовують і здають на забій.
Імунітет при ІАР свиней майже не вивчено. Відомо, що у дорослих тварин і тих, що перехворіли, експериментальна інфекція ІАР не відтворюється, а введення цитрованої крові свиноматок з неблагополучних стад запобігає захворюванню поросят. У деяких країнах (Японія, США) для специфічної профілактики ІАР свиней розроблено живі й інактивовані вакцини, приготовлені з польових і атенуйованих штамів В. bronchiseptica. Такі вакцини в комплексі із загальними ветеринарно-санітарними та лікувально-профілактичними заходами сприяють швидкій і надійній санації стада від бордетелоносійства.
Профілактика та заходи боротьби. Особливо велике значення у профілактиці ІАР мають правильний добір і повноцінна годівля свиноматок, дотримання ветеринарно-санітарних і зоотехнічних правил відтворювання, вирощування та відгодівлі свиней.
Племінних тварин, що прибувають у господарство, піддають ретельному клінічному огляду, карантинують і за потреби проводять лабораторні дослідження. Поросних свиноматок утримують в ізоляції ще впродовж 2 міс після опоросу. Регулярно проводять клінічні огляди тварин і дезінфекцію свинарників.
При встановленні діагнозу на ІАР свиней господарство оголошують неблагополучним. Усе поголів’я ретельно клінічно оглядають і тварин ділять на 3 групи:
1) групу хворих свиней, що мають явні клінічні ознаки хвороби, ізолюють, відгодовують і здають для забою;
2) групу умовно здорових свиней, з якої було вилучено клінічно хворих тварин, оглядають кожні 5 – 6 днів; хворих ізолюють і ставлять на відгодівлю; при виявленні в посліді хоча б одного поросяти, хворого на риніт, усіх поросят разом із свиноматкою ізолюють, відгодовують і здають для забою;
3) групу здорових свиней, серед яких не виявлено хворих на риніт, утримують під особливим наглядом, налагоджують зоотехнічний облік тварин і вживають заходів з охорони від зараження.
Якщо хвороба набула значного поширення (захворіло понад 50 % поголів’я), відтворювання стада припиняють, усіх свиней ставлять на відгодівлю.
Обмеження з неблагополучного щодо ІАР господарства знімають через рік після припинення виділення хворих і за умови відсутності ІАР серед поросят останніх двох опоросів від основних маток умовно-благополучного стада. Перед оголошенням господарства благополучним проводять повний комплекс заходів, передбачених інструкцією.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника інфекційного атрофічного риніту свиней. 2. Вкажіть джерело інфекції та механізм поширення інфекційного атрофічного риніту свиней. 3. Опишіть патогенез інфекційного атрофічного риніту свиней. 4. Схарактеризуйте особливості клінічного прояву інфекційного атрофічного риніту свиней. 5. Зазначте локалізацію основних патологоанатомічних змін при інфекційному атрофічному риніті свиней. 6. Вкажіть спрямування заходів профілактики інфекційного атрофічного риніту свиней.