3.5. ДЕЗІНФЕКЦІЯ, ДЕРАТИЗАЦІЯ, ДЕЗІНСЕКЦІЯ
Дезінфекція — це комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інфекційних хвороб людини і тварин у навколишньому середовищі, що дає можливість розірвати епізоотичний ланцюг на етапі передавання (тваринницькі приміщення, хворі тварини, ґрунт, вода, повітря, предмети догляду, шкіра тварин, продукти тваринництва тощо) і зупинити розвиток епізоотичного процесу.
«Дезінфекція» означає «знезараження». При цьому ставиться завдання знищити лише збудників інфекційних хвороб. На відміну від дезінфекції, стерилізація (знепліднення) передбачає знищення у середовищі усіх живих істот. Дезінфекція буває профілактична й вимушена.
Профілактичну дезінфекцію проводять у благополучних господарствах з метою недопущення виникнення інфекційних хвороб. Вона знижує загальне мікробне забруднення в умовах довкілля і запобігає накопиченню та поширенню збудників інфекційних хвороб. У звичайних господарствах її проводять навесні після вигону тварин у літні табори та восени, перед переведенням їх на зимове утримання.
У сучасному тваринництві, крім того, виділяють передпускову і технологічну дезінфекцію. Передпускову дезінфекцію проводять перед введенням в експлуатацію тваринницького об’єкта або його частини; технологічну — залежно від технології ведення тваринництва, використовуючи так звані технологічні розриви, пов’язані з переміщенням тварин і тимчасовим повним звільненням приміщення.
Вимушену дезінфекцію проводять у господарствах у разі виникнення серед тварин інфекційних хвороб. Вона буває поточна й заключна. Поточну дезінфекцію проводять у процесі розвитку інфекційної хвороби в господарстві. Її систематично повторюють у терміни, обумовлені інструкцією з ліквідації тієї чи іншої хвороби (при виділенні тварин, що захворіли повторно, загибелі хворих, черговому діагностичному дослідженні тощо). Заключну дезінфекцію проводять після ліквідації інфекційної хвороби, перед зняттям карантину чи обмежувальних заходів. Проводять її особливо ретельно, з охопленням усіх приміщень, території навколо них, транспорту, інвентарю тощо.
Об’єкти дезінфекції. До них належать: приміщення для утримання тварин і територія біля них (обори, прогінні шляхи), предмети догляду за тваринами, гній, гноївка та інші виділення хворих тварин; транспортні засоби з перевезення кормів, тварин, гною, трупів або продуктів забою; місця тимчасового перебування тварин (загони, бази, пасовища, виставки, базари); підприємства з переробки і зберігання тваринницької сировини, інструменти, перев’язний матеріал, спецодяг тощо.
Методи і засоби дезінфекції. Існує три основних методи дезінфекції: фізичний, хімічний і біологічний. Перед її проведенням здійснюють ретельне механічне очищення поверхні об’єкта.
Фізичні засоби дезінфекції нині набули широкого застосування; їх перевага полягає у тому, що вони дешеві, не завдають шкоди екології, тобто в навколишньому середовищі не накопичуються залишки дезінфектантів; крім того, самі фізичні засоби дезінфекції у технологічних дозах не виявляють патологічної дії на органи тварин. З великої кількості фізичних засобів з метою дезінфекції застосовують висушування, кип’ятіння, сонячне випромінювання, ультразвук.
Хімічні засоби дезінфекції. Речовини цієї групи використовують найширше у зв’язку з доступністю, простотою, широким вибором хімічних засобів. Використання хімічних речовин для дезінфекції має бути суворо регламентоване й науково обґрунтоване. Відбирають речовини з широким спектром дії, щоб для досягнення потрібного ефекту використовувати мінімальну їх кількість, з властивістю швидко розкладатися у навколишньому середовищі.
Основні класи дезречовин. Нині для дезінфекції використовують речовини, що належать до таких класів: а) солі важких металів; б) окисники; в) органічні сполуки; г) луги; д) кислоти; е) комбіновані сполуки; є) детергенти.
Солі важких металів. Розчиняючись у воді, солі важких металів дисоціюють на йони, що проникають у клітину й денатурують білки, утворюючи нерозчинні сполуки альбумінати. До них належать купруму (міді) сульфат, амарген.
Окисники. До цієї групи відносять хімічні сполуки, що у вологому середовищі виділяють атомарний Оксиген (кисень) або галогени (хлор, йод, бром), які окиснюють органічні компоненти мікробної клітини. Усі речовини цієї групи є універсальними деззасобами, але багато з них мають високу корозійну здатність, що обмежує їх використання. Це досить численна група препаратів до якої належать: пероксид гідрогену (водню,) надоцтова кислота, дезоксон, калію перманганат, хлорне вапно, гіпохлорит кальцію, хлорамін, двотретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію, гіпохлорит натрію, гіпохлор, текстаніт, хлорпохідні ціанурових кислот, йодофори (йодонал, йодогал, йодтриетиленгліколь), бромистий метил.
Органічні сполуки. Це переважно похідні фенолу (фенол, крезоли, сірчано-крезолова суміш, мильно-крезолова суміш, креолін, нафталізол, ксилонафт, дьоготь, керол, гудронол, феносмолін) та альдегідовмісні препарати (формальдегід, альдофор, фоспар, парасод, тіазон, глутаровий альдегід, глак).
Луги. Це легкорозчинні основи, що у водному розчині утворюють високу концентрацію гідроксид-іонів ОН–. До них належать їдкий натр (каустична сода), їдке калі, негашене вапно, гашене вапно, фрезет, каустифікована содо-поташна суміш, кальцинована сода, питна сода, поташ, зола.
Кислоти. Дезінфекційна дія їх зумовлена катіонами Гідрогену (водню) Н+, які зумовлюють дегідратацію тканин (вбирають воду) і денатурацію білка. Тому бактерицидна здатність кислоти пропорційна ступеню дисоціації її на йони.
Комбіновані дезінфекційні препарати. Особливий інтерес для практики становлять препарати, які мають широкий спектр антимікробної дії, малотоксичні або нешкідливі для тварин, безпечні та надзвичайно прості у використанні, стабільні під час зберігання, добре розчиняються у воді за звичайних умов, не зумовлюють корозії металів, доступні за ціною. Нині завойовують ринок нові комбіновані препарати, до яких належать: селодез, АТМ, тералін, перформ, ДПМ-2, віркон S, хлорантоїн, кристал-700, дезонол, пемос-1, хлоран та ін.
Дератизація. У комплексі ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів велике значення має боротьба з мишоподібними гризунами у тваринницьких та птахівницьких господарствах.
Дератизація — це комплекс профілактичних і винищувальних заходів, спрямованих на знищення мишоподібних гризунів у тваринницьких фермах та господарських приміщеннях. Профілактичні зводяться здебільшого до ветеринарно-санітарних та будівельно-технічних заходів, спрямованих на те, щоб ускладнити доступ гризунам до кормів і залишити їх без місць гніздування, де вони могли б розмножуватись. При цьому слід враховувати й виконувати таке:
1. Будувати приміщення з непроникними для гризунів підлогами і стінами (фундамент на глибину не менш як 70 см з відмосткою назовні під прямим кутом), підлогу настеляти на ґрунт із глини.
2. Усі можливі шляхи проникнення щурів у приміщення (отвори біля труб, різні душники, вентиляційні отвори тощо) потрібно закривати листовим залізом. У коморах двері знизу також оббивають листовим залізом на 30 см заввишки.
3. Корми потрібно зберігати в оббитих листовим залізом дерев’яних ящиках або засіках, місткостях, змурованих із цегли, залишки кормів своєчасно прибирати.
4. У приміщеннях і на території ферм слід підтримувати порядок і чистоту, оскільки це є головною умовою успішної боротьби з гризунами.
5. Шпарування щурячих нір та отворів біля труб цементним розчином з битим склом (1 частина цементу + 1 частина вапна + 6 частин піску).
6. Особливе значення для успішної боротьби з гризунами має освітньо-виховна робота серед населення та обслуговуючого персоналу з метою поширення знань про причини появи гризунів і заходи боротьби з ними.
7. З профілактичною метою можна використовувати такі відлякувальні речовини: 1) сланцева олія — продукт переробки сланців, оліїста рідина жовтого кольору з різким запахом. Введення її до складу хлорвінілової оболонки проводів та хлорвінілової плівки надійно захищає їх від гризунів; 2) альбіхтол — продукт переробки сланців, що містить 12 % сірки, оліїста жовта рідина з різким запахом. Її додають до складу гумової оболонки проводів та інших матеріалів, що надійно захищає їх від пошкодження гризунами; 3) цимат — жовто-білий порошок, тонкого помелу, нерозчинний у воді, без запаху. Містить 19 – 22 % цинку, має контактну дію. При наближенні до обробленої поверхні та дотику препарат спричинює подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, тому гризуни залишають оброблені приміщення. Препарат використовують як доповнювач у розчин штукатурки, для зрошення суспензіями стін, підлоги тощо. Оброблені сухі приміщення відлякують гризунів упродовж року, однак у вологих приміщеннях препарат втрачає свою дію.
Винищувальні заходи. Боротьбу з мишоподібними гризунами проводять механічним, біологічним, хімічним та комбінованим методами.
Механічний метод — один із найдавніших методів знищення гризунів, який ґрунтується на використанні різних видів пасток, капканів для виловлювання гризунів.
Біологічний метод ґрунтується на використанні природних ворогів гризунів (коти, собаки) або бактеріальних препаратів, що зумовлюють у гризунів інфекційну хворобу. Так, для боротьби зі щурами використовують бактерії Ісаченка та Прохорова, а для мишей — бактерії Мережковського, які спричинюють у гризунів сальмонельоз.
У ветеринарній практиці використовують комбіновані препарати (зокрема, бактокумарин). Бактокумарин складається з бактерійної культури тифу (сальмонельозу) гризунів та натрієвої солі зоокумарину на зерновій основі.
Найпростішим та найефективнішим є хімічний метод дератизації, який ґрунтується на використанні отруйних речовин для принад, обпилення нір, отруєння водяних поверхонь, створення отруєних пилових майданчиків. Отруйні речовини поділяють на дві
групи:
1) повільнодіючі (антикоагулянти) — зоокумарин, натрієва сіль зоокумарину, дифенацин, фентолацин та ін.
2) швидкодіючі — крисид, норбормід, фторацетат натрію, фторацетат барію, арсеніт натрію та ін.
Повільнодіючі отруйні речовини використовуються без підкорму, діють як антикоагулянти, тобто перешкоджають згортанню крові і підвищують проникність кровоносних судин, порушують синтез протромбіну, що призводить до геморагічного діатезу, кровотеч, смерті. Препарати цієї групи здатні до кумуляції, не зумовлюють захисних рефлекторних реакцій, тому гризуни охоче їдять отруєні принади впродовж кількох днів, накопичуючи вміст отрути у своєму організмі. Перевагами антикоагулянтів над швидкодіючими є такі: відносна безпечність щодо сільськогосподарських тварин; антикоагулянти мають специфічні антидоти — вітамін К та його препарати (вікасол, фтіокол, менадіон), а також свіжу кров; ознаки отруєння антикоагулянтами розвиваються поступово, впродовж кількох днів; м’ясо вимушено забитих тварин, що отруїлися повільнодіючими отрутами, дозволяється використовувати без обмежень для харчових цілей.
Антикоагулянти розподіляють на препарати першого покоління — варфарин (зоокумарин), дифенацин, куматетрил, хлорфацинон, дифацинон тощо — та препарати другого покоління — бродифакум, дифенакум, бромадіалон і дифетіалон, які є ефективнішими порівняно з препаратами першого покоління.
Водночас в осередках інфекції та на фермах, де необхідно швидко зменшити чисельність гризунів, можна використовувати швидкодіючі отрути.
Швидкодіючі препарати (альтернативні). Отрути цієї групи, як правило, використовують одноразово. Вони діють на нервову та серцево-судинну системи.
Газова дератизація. З цією метою використовують сірчаний ангідрид (SO2), вуглекислий газ (СО2), хлорпікрин, бромистий метил тощо. Газову дератизацію застосовують в ізольованих приміщеннях (елеваторах, коморах, холодильниках, на суднах після розвантаження тощо). Перед газацією приміщення ретельно герметизують, виводять тварин, виносять рослини, корми, після закінчення добре провітрюють.
Дезінсекція. Дезінсекція — це комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з членистоногими комахами, які завдають шкоди тваринам або є переносниками збудників заразних захворювань.
Інсектоакарициди класифікують за такими ознаками: мета і галузь використання (виробнича класифікація); здатність проникати в організм паразита, характер і механізм дії; хімічний склад, ступінь дії на теплокровних тварин.
Залежно від мети й галузі використання розрізняють: акарициди — для боротьби з кліщами; атрактанти — для приваблювання комах; адициди — для боротьби з попелицями; інсектициди — для боротьби з шкідливими комахами; інсектоакарициди — для одночасної боротьби з кліщами та шкідливими комахами; ларвіциди — для боротьби з личинками комах; овіциди — для знищення яєць шкідливих комах; репеленти — для відлякування членистоногих тощо.
За здатністю проникати в організм тварини-паразита, характером і механізмом дії розрізняють такі препарати: контактні, що спричинюють загибель комах при контакті з препаратом будь-якої частини тіла комахи; кишкові — зумовлюють загибель при потраплянні з їжею в організм комахи; системні, здатні переміщуватися по судинній системі рослин і зумовлювати отруєння комах, які ними живляться; фуміганти, діють на комах у пароподібному стані через органи дихання.
Інсектоакарициди повинні відповідати таким вимогам: мати специфічну дію на членистоногих на всіх стадіях розвитку при використанні навіть у мінімальних дозах; мати персистувальну властивість; зберігати ефективність дії за різних метеорологічних умов; мати ергономічні показники; не накопичуватися у довкіллі; бути нешкідливими для обслуговуючого персоналу; не мати побічної віддаленої дії.
Методи застосування препаратів-інсектоакарицидів, форми препаратів. У тваринництві та ветеринарній медицині інсектоакарициди використовують способами обприскування, розпилення, нанесення на поверхню тіла за допомогою пуронів, купання тварин та аерозольної обробки.
Обприскування застосовують здебільшого для обробки великих тварин. Переваги методу — рівномірний розподіл діючої речовини по поверхні тіла, можливість використання комбінованих препаратів.
Розпилення — нанесення препарату в пилоподібному стані на поверхню тіла тварини. Переваги методу — простота у виконанні, можливість локального нанесення на тварину та використання готових стандартизованих дустів; недоліки — значна витрата препарату, забруднення робочої зони.
Обробка пуронами — поливання тварин уздовж хребта композиціями з органічних розчинників та інсектоакарицидів.
Купання тварин — обробка тварин зануренням їх у водні розчини інсектицидів. Перевага методу — висока ефективність обробки, недолік — трудомісткість процедури.
Аерозольна обробка — спалювання димових термічних шашок, таблеток, стрічок, які містять інсектициди, або розприскування розчинних препаратів зі спеціальних розпилювачів.
У ветеринарній практиці й тваринництві пестициди використовують у вигляді розчинів, емульсій, лосьйонів, суспензій, порошків (дустів), аерозолів, пуронів, інсектицидних мазей, інсектицидних олівців, інсектицидного мила, зоошампунів, плівок, бирок, вушних номерів, димових шашок, таблеток, стрічок тощо.
Розчини — рідка лікарська форма, що є гомогенною, однорідною за фізико-хімічними властивостями сумішшю, яка складається з розчинної лікарської речовини (однієї або кількох) і розчинника (одного або кількох).
Емульсія — однорідна за зовнішнім виглядом лікарська форма, що складається з нерозчинних тонкодисперсних рідин і призначена для зовнішнього, внутрішнього або перректального використання. При розбавлянні водою ці форми дають стійкі, зручні для обприскування поверхні тіла тварин емульсії. Інакше кажучи, емульсія — суміш, дисперсною фазою якої є нерозчинні у воді рідини (жир або ефірні олії, бальзами тощо), а дисперсійним середовищем — вода.
Концентрати емульсій — композиція рідин, які неможливо змішати. Стабілізують їх добавлянням емульгаторів. При змішуванні з водою концентрати дають стійку емульсію. Недоліком їх є розшарування при зберіганні.
Лосьйони — емульсії, що додатково містять у своєму складі спиртові добавки.
Суспензії — дисперсна система, у якій часточки твердої речовини містяться в рідині у завислому стані.
Порошки (дусти) — лікарська форма у вигляді сухої сипкої речовини для зовнішнього та внутрішнього використання.
Аерозолі — тверді або рідкі часточки пестицидів, що знаходяться у повітрі у завислому стані. Їх отримують різними способами (наприклад, спалюванням термічних шашок, таблеток, стрічок тощо) або за допомогою генераторів.
Пурони — препарати, які у формі рідини наносять на шерсть тварини, що є значною перешкодою для їх поширення. Вони містять у своєму складі розчинник і препарат. Вибір розчинника впливає на стан засвоєння препарату та стан шкіри, її захисні функції. Препарати цієї групи наносять на ділянку спини в зоні хребта.
Інсектицидні олівці — суміш воску, аеросилу, парафіну, крейди, інертних наповнювачів та пестициду. Їх застосовують у боротьбі з тарганами, клопами, мухами тощо. З цією метою у місцях скупчення комах олівцем наносять смуги завширшки 2 – 4 см.
Інсектицидні мазі — суміш пестицидів з вазеліновим маслом або вазеліном.
Інсектицидні мила — механічне змішування пестициду в різних формах з милом на водяній бані.
Зоошампуні — композиція пестицидів з косметичними шампунями. Їх використовують для свійських тварин у боротьбі з ектопаразитами.
Плівки — пестицид, нанесений на основу з плівки, яку фіксують на поверхні предметів, стін тощо. Пестицид поступово викристалізовується, а комахи, комахи, повзаючи по поверхні, отруюються.
Бирки, вушні номерки, ошийники. Пестицид введено до складу полімерної основи, з якої виготовлені номерки або бирки, що кріпляться до вушної раковини тварин. Ошийники виготовляють із синтетичних матеріалів, просочених розчинами піретроїдів.
Хімічні засоби боротьби з членистоногими. Неоцидол. Препарат застосовують проти паразитиформних і акариформних кліщів, м’ясних мух та їх личинок, вошей у худоби й овець методом обприскування водною емульсією. Себацил 50%. Препарат застосовують проти вошей, волосоїдів, мух та їхніх личинок, іксодових кліщів у худоби, овець і свиней методом купання та обприскування. Себацил ПУР-ОН 7,5%. Препарат застосовують при виникненні саркоптозу у свиней. Больфо спрей плюс аерозоль застосовують для знищення у собак бліх, вошей, волосоїдів, іксодових кліщів. Больфо спрей-аерозоль застосовують для знищення бліх, вошей, волосоїдів та іксодових кліщів у собак і котів. Больфо-нашийник застосовують для профілактики ектопаразитарних захворювань у собак і котів. Тигувон-10, -20, -20G застосовують для обробки собак і котів проти бліх. Амітраз-N-метил біс/2,4 — ксилолімінометиламін — ефективно діюча речовина препаратів з незначним ступенем токсичності для теплокровних тварин і високою активністю та широким спектром дії на членистоногих. Амітраз — контактна отрута, що уражує октопамінрецептори центральної нервової система паразита, спричинюючи його перезбудження, параліч та загибель. Тактик-концентрат. В 100 мл препарату міститься 12,5 г діючої речовини — амітразу. Препарат призначають худобі при виникненні саркоптоїдозів, гематопінозу і ліногнатозу. Кеназ-емульсія. В 100 мл препарату міститься 12,5 г діючої речовини — амітразу. Препарат застосовують при іксодидозі, саркоптоїдозах, сифункулятозах худоби, овець, кіз і свиней методом купання або обприскування. Неостомазан. Препарат випускається за ліцензійною технологією із субстанції фірми «Санофі» (Франція). Застосовується при ураженні тварин іксодовими кліщами, при псороптозі, демодекозі та для боротьби з вошами, блохами і мухами. Ектомін 100 к.е. (водний розчин у розбавлянні 1 : 1000) застосовують проти паразитиформних та саркоптозних кліщів, вошей, кровососок, оводів підшкірних та мух методом купання або обприскування тіла худоби. Ектопор-020 8А застосовують проти паразитиформних кліщів при виникненні сифункулятозів та проти мух методом обприскування місць їх найбільшого скупчення. Бутокс-50 застосовують проти іксодових кліщів, однохазяїнних вошей, волосоїдів, зоофільних мух і гнусу методом обприскування худоби та овець. Байтикол 6% к.е. Препарат застосовують проти іксодидозу, саркоптоїдозів, сифункулятозів, бовікольозів та триходектозу методом купання та обприскування покриву шкіри тварин (душові камери). Дифузил-В спрей застосовують для боротьби з іксодовими кліщами, вошами та блохами собак і котів, а також для дезінвазії місць їх розміщення. Ектоцид — складна емульсія, що містить препарат піретроїдів, титрований за токсичністю для ектопаразитів. Застосовують для боротьби з ектопаразитами сільськогосподарських і домашніх тварин (блохи, воші, волосоїди, пухопероїди, коростяні та іксодові кліщі). Використовують й інші препарати.
До змісту