7.15. ІНФЕКЦІЙНИЙ БУРСИТ КУРЕЙ (ХВОРОБА ГАМБОРО)

Інфекційний бурсит курей (Bursitis infectiosa galli, хвороба Гамборо) — гостра контагіозна хвороба молодих курей, що характеризується діареєю, вторинним нефрозом, запаленням фабрицієвої сумки.
Поширення хвороби. Захворювання трапляється в багатьох країнах, діагностовано і в Україні. Економічні збитки значні, що зумовлюється загибеллю птиці, вибраковуванням тушок.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Birna-viridae, сферичної форми, який виявляє тропізм до лімфоїдної тканини. Культивується в курячих ембріонах при зараженні в алантоїсну порожнину, на хоріоналантоїсну оболонку, в жовтковий мішок, а також у первинній культурі клітин фібробластів або нирок курячого ембріона. В організмі перехворілої птиці зумовлює утворення антитіл.
Вірус резистентний до УФ-випромінювання, дії ефіру, хлораміну, чутливий до трипсину. У посліді курей у пташниках зберігається до 120 діб, у воді та кормах — 52 доби. При 56 °С залишається життєздатним упродовж 5 год, при 60 °С — 90 хв, при 70 °С — 20 хв. Інак-тивується під дією 0,5%-го розчину хлораміну через 10 хв, 0,5%-го розчину формальдегіду — через 6 год, препаратів йоду — через 2 хв.
Епізоотологія хвороби. До інфекційного бурситу сприйнятливі курчата будь-якого віку, однак особливо чутливі бройлери віком 2 – 11 тижнів та курчата віком менш як 3 тижні, які не мають материнських антитіл. Джерелом збудника інфекції є хворі курчата, які виділяють вірус із калом. Зараження відбувається при спільному утриманні курчат з хворою птицею, через контаміновані вірусом корми, воду, повітря, предмети догляду. Хвороба надзвичайно контагіозна і в разі первинного виникнення впродовж 3 – 4 діб охоплює 80 – 90% сприйнятливого поголів’я, потім упродовж 5 – 7 діб іде на спад. У стаціонарно неблагополучних господарствах інфекційний бурсит проходить безсимптомно, з періодичним клінічним проявом серед окремих неімунних груп курчат. Характерним для інфекційного бурситу є часті випадки ускладнення хвороби різними секундарними інфекціями.
Патогенез. В організмі вірус поширюється з кров’ю, виявляючи високий ступінь тропізму щодо слизової оболонки фабрицієвої сумки. Через 36 – 48 год після зараження у фабрицієвій сумці розвивається гострий запальний процес, спостерігаються масовий некроз лімфоцитів, посилене репродукування вірусу в цитоплазмі гістіоцитів та макрофагів. Згодом вірус накопичується в нирках, селезінці, тимусі, печінці, легенях, головному мозку, спричинюючи запальні та дистрофічні процеси. У зв’язку з ураженням В-лімфоцитів і лімфоїдної тканини у фабрицієвій сумці гальмується утворення антитіл, значно підвищується чутливість захворілих курчат до секундарної інфекції.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 3 доби, іноді 1 — 3 тижні. Перебіг хвороби гострий, підгострий та латентний. За гострого перебігу симптоми хвороби з’являються раптово. У хворих курчат спостерігаються водянистий пронос, депресія, відмова від корму, невпевнена хода, забруднення пір’я навколо клоаки. У деяких курчат у ділянці клоаки відмічається сильний свербіж, який вони намагаються спинити розкльовуванням. Ці ознаки часто є першими симптомами хвороби, за якими на
3 – 4-ту добу починають розвиватися сенсорні порушення — дрижання голови та шиї, втрата здатності рухатися, кал стає слизисто-водянистим, біло-жовтого кольору. В цей період спостерігається максимальна летальність, яка може сягати 80 %. Тривалість хвороби — 5 – 7 діб. Після цього настає швидке одужування курей.
Підгострий перебіг характерний для стаціонарно неблагополучних господарств, хвороба проходить значно легше, іноді навіть залишається непоміченою. Установлена можливість латентного безсимптомного перебігу інфекційного бурситу в курчат у перший тиждень після вилуплення або в стаціонарно неблагополучних господарствах.
Патологоанатомічні зміни реєструються у фабрицієвій сумці. Відмічається збільшення її розмірів у 3 – 4 рази, набряк, гіперемія, смугасті й крапчасті крововиливи, некротичні осередки на слизовій оболонці. В її просвіті виявляють серозний, рідше геморагічний ексудат, іноді сироподібну фібринозну масу. Згодом відмічається стоншення складок слизової оболонки, прогресуюча атрофія фабрицієвої сумки. Спостерігається також значне збільшення печінки, набряк, світло-сірий колір нирок унаслідок накопичення в них уратів («бліда нирка»), атрофія селезінки, запалення травного каналу.
Діагноз ґрунтується на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних і гістологічних даних, а також результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика передбачає виділення та ідентифікацію вірусу за РН та РДП, проведення біопроби на курчатах, дослідження парних сироваток крові для виявлення динаміки зростання титрів специфічних антитіл.
У лабораторію в термосі з льодом доставляють фабрицієву сумку, печінку, селезінку, нирки, взяті від забитих з діагностичною метою хворих курей після появи у них перших клінічних ознак. Через 7 діб від початку хвороби виділити вірус не вдається. Для серологічних досліджень направляють сироватки крові, які відбирають на початку хвороби і через 21 добу.
Біопробу ставлять на 21 – 25-денних курчатах, яких заражають інтраназально. Через 2 – 5 діб з’являються клінічні ознаки хвороби: діарея, м’язовий тремор.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення кокцидіозу, хвороби Ньюкасла і кормового отруєння на підставі результатів вірусологічних, серологічних і токсикологічних досліджень.
Лікування не розроблено.
Імунітет та імунізація. У перехворілої птиці формується імунітет щодо повторного зараження вірусом інфекційного бурситу. Для специфічної профілактики хвороби запропоновано живі атенуйова-ні та інактивовані вакцини, які застосовують з питною водою або аерозольно.
Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах основним методом профілактики інфекційного бурситу є щеплення вакциною дорослих курей перед яйцевідкладанням, а також усіх курчат сприйнятливого віку. У разі епізоотичного спалаху інфекційного бурситу всю птицю неблагополучного пташника забивають. Якщо поголовний забій усіх курей здійснити неможливо, знищують тільки хвору та підозрювану щодо захворювання на інфекційний бурсит птицю. Проводять ретельне очищення й дезінфекцію приміщень, обладнання, інвентарю та території поблизу пташників. Для дезінфекції застосовують 2 – 3%-й розчин їдкого натру, 20%-ву суспензію гашеного вапна, аерозолі йодистих препаратів, молочної кислоти. Обмеження знімають через 30 діб після останнього випадку захворювання.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника інфекційного бурситу. 2. В якому віці птиця найчутливіша до збудника хвороби Гамборо? 3. Які види птахів хворіють на інфекційний бурсит? 4. Якими клінічними ознаками характеризується хвороба Гамборо? 5. Від яких хвороб потрібно диференціювати хворобу Гамборо? 6. Організуйте заходи боротьби з інфекційним бурситом.