Практичне заняття № 5

Проведення протиепізоотичних заходів при лейкозі великої рогатої худоби в Україні регламентується чинною «Інструкцією з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу», затвердженою Головним управлінням ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 28.09.1992 р.
Цей нормативний документ складається з п’яти розділів:
1. Загальні положення. В цьому розділі коротко наводяться визначення хвороби, збудник захворювання, шляхи його виділення з організму інфікованої тварини, стійкість до умов зовнішнього середовища, фактори передавання збудника, сприйнятливі тварини та основні напрями й засоби впливу на епізоотичну ситуацію.
2. Діагностика лейкозу. Зазначається, що дослідження на лейкоз проводять серологічним, клінічним, гематологічним, патологоанатомічним і гістологічним методами. Основним методом зажиттєвої діагностики лейкозу є серологічний — реакція імунодифузії (РІД). Гематологічний і клінічний методи досліджень використовуються для визначення стадії повного розвитку хвороби у серопозитивних тварин. Патологоанатомічними дослідженнями визначають ступінь ураженості органів злоякісними новоутвореннями, а гістологічними — встановлюють морфологічні форми лейкозу.
Діагноз на лейкоз вважають установленим за наявності одного з таких показників:
позитивного результату серологічного дослідження за РІД;
типових патологоанатомічних ознак хвороби;
позитивного результату гістологічного дослідження патологічного матеріалу.
3. Заходи в благополучних щодо лейкозу стадах, фермах, господарствах. Підкреслюється, що благополучними щодо лейкозу великої рогатої худоби є стадо, ферма, господарство, в яких не виявлено інфікованих вірусом лейкозу тварин. Вказується, з якого віку потрібно розпочинати серологічні дослідження, їх періодичність для різних господарств.
4. Заходи в неблагополучному щодо лейкозу господарстві, фермі, стаді. Це найбільший за обсягом розділ, оскільки передбачає опис проведення всього комплексу протилейкозних заходів. Тут зазначаються умови, які дають підставу оголошувати господарство, ферму, стадо неблагополучними щодо лейкозу, вводити обмеження та розробляти план організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних і спеціальних заходів щодо ліквідації хвороби.
Конкретно розписуються дії ветеринарної служби в разі виявлення інфікованих тварин і наводиться перелік заборон. Найбільше значення серед них має заборона на використання молока без попереднього знезараження, на реалізацію тварин для племінних та користувальних цілей, на використання бугаїв-плідників для запліднення корів і телиць, на перегрупування тварин без відома ветеринарного спеціаліста господарства тощо.
Оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу стад, ферм проводять залежно від ступеня інфікованості корів. Якщо цей показник не перевищує 6 %, то всіх серопозитивних тварин здають на забій; при інфікованості корів понад 6 % — розділенням стада на серонегативних і серопозитивних тварин, вирощуванням вільних від вірусу лейкозу теличок, нетелей і первісток для подальшої заміни інфікованих тварин.
Серологічні дослідження серонегативних тварин віком понад 4 – 6 міс проводять систематично з інтервалом 30 – 45 діб. Молоко від серопозитивних тварин пастеризують у господарстві за температури не нижче 80 °С. Забороняється використовувати в їжу та згодовувати тваринам молоко від корів з клінічними (гематологічними) ознаками лейкозу. Тварини з гематологічними та клінічними ознаками лейкозу підлягають забою на санітарній бойні.
Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими після вивезення усіх серопозитивних тварин та отримання двох підряд негативних результатів серологічного дослідження.
5. Обов’язки і відповідальність керівників господарств, фермерів, громадян — власників тварин, ветеринарних працівників. У цьому розділі акцентується увага власників тварин на тому факті, що запобігання захворюванню тварин на лейкоз, а також ліквідація осередку в разі його виникнення значною мірою залежать від умов утримання і експлуатації тварин та дотримання вимог Закону України «Про ветеринарну медицину».
Ветеринарні фахівці відповідають за своєчасну діагностику хвороби і розроблення протилейкозних заходів у тваринництві, а також організовують їх виконання на місцях.
За порушення заходів, передбачених цією інструкцією, невиконання розпорядження місцевої державної адміністрації винні особи притягаються до відповідальності.
Складання плану (схеми) оздоровлення господарств від лейкозу проводиться силами ветеринарних фахівців державної служби ветеринарної медицини на основі чинної «Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу» і затверджується представником районної влади (нині ним є голова районної державної адміністрації). До плану оздоровчих заходів включається вибір способу оздоровлення (виділення і забій усіх РІД-позитивних тварин чи розділення стада на серопозитивну і серонегативну групи і поступове витіснення зі стада інфікованих тварин), графік проведення серологічних (для РІД-негативної групи тварин) досліджень і гематологічних (для РІД-позитивних тварин), порядок утримання і ветеринарного обслуговування цих окремих груп тварин, використання молока та інші господарські питання, які впливають на результативність протилейкозних заходів. Ключовим моментом під час проведення оздоровчих заходів при лейкозі великої рогатої худоби в господарстві є наявність чіткого зоотехнічного обліку та нумерації тварин. За кожним пунктом плану оздоровчих заходів призначається відповідальна особа, яка зобов’язана забезпечити повне виконання того чи іншого протилейкозного заходу.
До змісту