4.12. Грип свиней

Грип свиней (Grippus suum, інфлюенца свиней, ензоотична бронхопневмонія) — гостре висококонтагіозне захворювання свиней, що характеризується гарячкою, загальною слабістю та ураженням органів дихання.
Поширення хвороби. Грип свиней трапляється в багатьох країнах світу, завдаючи в окремих господарствах значних економічних збитків, пов’язаних із високою летальністю молодняку, що може сягати 60 %.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус із родини Orthomyxoviridae, роду Influenzavirus type А. Віріон сферичної форми, діаметром 70 – 120 нм. Виявляє гемаглютинувальні властивості відносно еритроцитів курей і морської свинки. В антигенному відношенні споріднений до вірусу грипу типу А людини та вірусу грипу птахів.
Вірус грипу малостійкий і швидко руйнується при висушуванні та дії сонячного світла. За температури 60 °С вірус інактивується через 20 хв, при 18 – 22 °С — через 6 діб, при 2 – 4 °С — через 20 діб. У патологічному матеріалі (легенях, зскрібках трахеї, носових змивах) у замороженому стані вірус залишається активним упродовж 1 – 2 міс.
Епізоотологія хвороби. До збудника захворювання сприйнятливі свині різних вікових груп, проте частіше й тяжче хворіють сисуни та відлучені поросята. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на грип свині-вірусоносії, які виділяють вірус під час кашлю, чхання та з носовим слизом. Зараження відбувається здебільшого аерогенним шляхом, а також через забруднені виділеннями хворих тварин корми, воду, підстилку, гній. Захворювання виникає переважно в холодну, дощову пору року на фоні різкого зниження резистентності організму поросят під впливом застуди, неповноцінної годівлі, тривалого транспортування, недостатньої вентиляції у свинарниках. За типового перебігу хвороба реєструється у вигляді ензоотичних спалахів. У разі великої скупченості тварин та за високої відносної вологості, які сприяють передаванню збудника повітряно-краплинним шляхом, грип може набувати значного поширення.
Патогенез. Після проникнення в організм вірус швидко репродукується в епітеліальних клітинах дихальних шляхів, зумовлюючи їх дистрофію, некроз, десквамацію та катаральне запалення слизової оболонки дихальних шляхів. У разі ускладнення секундарною мікрофлорою розвивається запалення легень і бронхів.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 1 – 7 діб. Перебіг хвороби гострий і підгострий. У дорослих свиней за гострого та підгострого перебігу спостерігають різке підвищення температури тіла до 41 – 42 °С, пригнічення, відсутність апетиту. На 2 – 3-тю добу з’являються кон’юнктивіт, виділення з носа й очей, чхання, хрипи, кашель. У деяких тварин виникає запалення легень. Дихання стає утрудненим, черевного типу. Хворі свині лежать, зарившись у підстилку, для полегшення дихання часто набувають пози «сидячого собаки». Захворювання триває 7 – 10 діб і здебільшого закінчується видужуванням. Летальність становить 1 – 4 %. У разі ускладнення бактеріальною інфекцією тривалість хвороби подовжується до 2 – 3 тижнів. Розвиваються бронхопневмонія, плеврит, перикардит, спостерігаються ураження м’язів і суглобів (артрити). Летальність становить 25 – 30 %.
У поросят-сисунів та відлучених поросят перебіг хвороби більш злоякісний і часто набуває затяжного характеру. Крім запалення легень у них виявляють плеврити, перикардити, ураження шкіри. Спостерігаються хрипи, задишка, судомний кашель, відмова від корму. Видужання настає дуже повільно. Поросята відстають у розвитку й поступово виснажуються. Ураження шкіри супроводжується утворенням чорнувато-бурих кірок і струпів. Летальність серед поросят може сягати 60 %.
Патологоанатомічні зміни. На розтині трупів виявляють гіперемію і набряк слизових оболонок носової порожнини, трахеї, бронхів, катаральне запалення легенів, накопичення в них кров’янистої пінистої рідини. На серозних і слизових оболонках та в паренхіматозних органах спостерігаються численні крапчасті й смугасті крововиливи. В хронічних випадках у легенях виявляють бронхопневмонічні фокуси й ателектази з осередками сполучної тканини, а також плеврит, перикардит і гнійні осередки.
Діагноз установлюють комплексно, на підставі епізоотологічних даних, клінічного прояву хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика передбачає ідентифікацію в патологічному матеріалі вірусного антигену, виявлення цитоплазматичних базофільних тілець-включень; виділення вірусу на курячих ембріонах та у первинних культурах клітин; ідентифікацію ізольованого вірусу за РЗГА, РН та ІФА; проведення біопроби на білих мишенятах. До лабораторії надсилають у перші три доби хвороби носові змиви, зскрібки чи мазки-відбитки й виділення з носової порожнини; з трупів відбирають шматочки слизової оболонки носа та уражених легень. З метою ретроспективної діагностики надсилають парні сироватки крові, відібрані від 10 – 20 свиней з інтервалом
10 – 14 – 28 діб.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення чуми, пастерельозу та мікоплазмозу.
Лікування. Специфічних засобів лікування грипу свиней не запропоновано. Для хворих тварин створюють оптимальні умови утримання, забезпечують повноцінну дієтичну годівлю. З метою профілактики бактеріальних ускладнень застосовують антибіотики широкого спектра дії та сульфаніламідні препарати. Проводять симптоматичне лікування.
Імунітет після перехворювання свиней на грип триває лише 3 – 4 міс. Специфічних препаратів для профілактики хвороби не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби мають бути спрямовані на створення належних зоогігієнічних умов утримання свиней, забезпечення їх повноцінними раціонами. Влітку всіх свиней потрібно утримувати в таборах, а взимку — в сухих, з достатньою вентиляцією приміщеннях, не допускати вологості й холоду. Проводять запобіжні ветеринарно-санітарні заходи проти занесення збудника хвороби в благополучні господарства. У разі появи захворювання запроваджують карантинні обмеження, проводять клінічний огляд і термометрію всіх тварин неблагополучного свинарника. Негайно ізолюють хворих і підозрюваних щодо захворювання на грип свиней, організовують їм відповідний догляд і лікування.
Для дезінфекції свинарників та запобігання накопиченню зайвої вологи використовують сухе вапно. Рекомендують також 2%-й гарячий розчин їдкого натру, 20%-ву суспензію свіжогашеного вапна, розчин хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору. Гній знезаражують біотермічно.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення грипу свиней та схарактеризуйте збудника цього захворювання. 2. Назвіть фактори, що передують ензоотичному спалаху грипу свиней. 3. Схарактеризуйте особливості клінічного перебігу грипу свиней. 4. Поясніть суть комплексного методу діагностики грипу свиней та перелічіть хвороби, які потрібно диференціювати від нього. 5. Зазначте спрямування заходів профілактики грипу свиней.