7.5. ЛЕЙКОЗ ПТИЦІ

Лейкоз птиці (Leucosis avium) — хронічна вірусна хвороба, що характеризується системними пухлинними розростаннями кровотворної тканини.
Поширення хвороби. Лейкоз птиці поширений в усіх країнах з розвиненим птахівництвом і завдає значних збитків.
Збудники хвороби — РНК-геномні онковіруси з родини Retroviridae, роду Oncovirus, типу С, які мають сферичну форму, вкриті ліпопротеїновою оболонкою. Віруси лейкозу птиці розподілено на 7 антигенних підгруп — А, В, С, D, Е, F, G, що зумовлюють різні форми онкогенних захворювань птиці, в тому числі лімфоїдний лейкоз, мієлоїдний лейкоз, ретикулоендотеліоз та еритробластоз. Віруси лейкозу птиці містяться в тканинах пухлин різних органів, у крові, носових виділеннях, фекаліях, яйцях хворих курей. Віруси стійкі проти дії низьких температур та висушування. У ліофілізованому стані залишаються життєздатними впродовж 9 років, при +4 °С — впродовж 21 доби. Швидко руйнуються під дією підвищених температур: при 37 °С — через 48 год, при 60 °С — через 1,5 – 2 год, при 100 °С — через 5 – 10 хв. Ультрафіолетове випромінювання інактивує віруси лейкозу птиці через 45 – 60 хв.
Епізоотологія хвороби. На лейкоз хворіють кури, цесарки, гуси, качки, індики та інша птиця переважно у віці 6 – 12 міс. Джерелом збудника хвороби є хворі й клінічно здорові птахи-вірусоносії. З організму інфікованої птиці вірус виділяється переважно з фекаліями та яйцями. Виведені з інфікованих яєць курчата здебільшого (до 80 %) захворюють на лейкоз у перші дні життя. Зараження курей відбувається при спільному утриманні здорової та хворої птиці, через інфіковані повітря й корми. Встановлено генетично зумовлену високу чутливість до вірусу лейкозу курей породи білий леггорн. Переважають спорадичні випадки захворювання й ензоотичні спалахи хвороби. Захворюваність на лейкоз коливається від 2 до 73 %, летальність може сягати 15 %.
Патогенез вивчено недостатньо. Після проникнення в організм вірус лейкозу птиці потрапляє в кров, розноситься по всьому організму, осідає в органах кровотворення (селезінка, кістковий мозок). Вірус може тривалий час персистувати в організмі, не спричинюючи клінічних ознак хвороби, і виявляти патогенетичну дію лише в разі різкого зниження резистентності птиці. На відміну від злоякісних пухлин, генералізація патологічного процесу при лейкозі курей відбувається не метастатичним шляхом, а виникненням самостійних осередків патологічного кровотворення в ретикулярній тканині різних органів.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від кількох діб до кількох місяців. Перебіг хвороби хронічний, іноді гострий. Характерною особливістю лейкозу птиці є тривала субклінічна та короткочасна клінічна стадії хвороби, що завжди закінчується летально. Залежно від клініко-морфологічних характеристик розрізняють такі форми лейкозу птиці, як еритробластоз, лімфоїдний лейкоз, мієлоїдний лейкоз та ретикулоендотеліоз. Початкові клінічні ознаки хвороби не специфічні і за всіх форм лейкозу виявляються майже однаково: кволість, наснаження, блідість та зморщування гребеня, іноді проноси. Часто спостерігається ураження печінки, значне її збільшення, а також грудна водянка черевної порожнини.
Складно відрізнити еритробластоз від гранулобластозу. Захворювання трапляється рідко, має гострий перебіг. Хвора птиця швидко слабне, різко знижується її несучість. Апетит зберігається до загибелі. Слизові оболонки, гребінь і сережки анемічні, іноді набувають жовтуватого кольору. Температура тіла дещо знижується. Кров має світло-коричневе забарвлення, погано згортається.
Лімфоїдний лейкоз (лімфоматоз) трапляється найчастіше, має хронічний перебіг, переважно з алейкемічними ознаками. Хвора птиця стає кволою, слабкою, втрачає апетит і швидко худне. Нерідко буває пронос. Спостерігається дифузне або вузликове ураження органів. У крові концентрація гемоглобіну знижується до 30 %, зменшується кількість еритроцитів, а число лейкоцитів зростає в 3 – 4 рази.
Мієлоїдний лейкоз (мієлоцитоматоз) трапляється відносно рідко. Має лейкемічну та алейкемічну форми. За гострого перебігу хвороби птиця швидко стає слабкою, кволою і через кілька днів гине. У дорослої птиці спостерігається виснаження, зниження несучості. Іноді на різних ділянках тіла з’являються невеликі, щільні рухливі пухлини. Кров має світло-червоне забарвлення, погано згортається. Вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів значно зменшуються, а кількість лейкоцитів зростає переважно за рахунок клітин мієлоїдного ряду.
Ретикулоендотеліоз виявляється анемією або синюшністю гребеня, сережок і видимих слизових оболонок. Часто розвивається грудна водянка, відвислість живота, збільшується печінка. Спостерігається лімфопенія, збільшення в крові ретикулярних та мієлоїдних клітин.
Патологоанатомічні зміни зумовлюються формою прояву та тривалістю хвороби. При еритробластозі у внутрішніх органах виявляються крововиливи. Серозна оболонка густо вкрита сірувато-білими вузликами. На печінці, селезінці та нирках спостерігаються сірувато-білі або світло-червоні плями. Часто виявляється асцит.
Лімфоїдний лейкоз характеризується новоутвореннями в різних органах і тканинах. При генералізованому лімфоїдному лейкозі печінка займає майже всю грудочеревну порожнину, легко розривається. На поверхні печінки виявляються саркомоподібні вузлики різного розміру та форми. Іноді спостерігаються широкі пухлинні розростання, що пронизують усю паренхіму органа.
При мієлоїдному лейкозі виявляються в кілька разів збільшені печінка, селезінка, яєчники, іноді нирки; паренхіма печінки легко рветься.
При ретикулоендотеліальному лейкозі спостерігаються водянка грудочеревної порожнини, значне збільшення печінки (до 300 г), яка набуває сіро-червоного кольору з сірувато-білими плямами на поверхні. Селезінка та нирки дещо збільшені, забарвлені у сірувато-червоний колір з численними білуватими плямами на поверхні. Кістковий мозок має темно-червоне забарвлення.
Діагноз за життя птиці пов’язаний зі значними труднощами, оскільки клінічні ознаки не характерні. Результати дослідження крові мають значення лише для встановлення діагнозу при еритро-бластозі та мієлобластозі. Тому вирішальними в діагностиці лейкозу птиці є результати патоморфологічних та вірусологічних досліджень. Для індикації вірусу лейкозу в інфікованих курячих ембріонах та патологічному матеріалі застосовують РІФ-пробу, а для виявлення специфічних антитіл у сироватках крові курей — реакцію нейтралізації.
Диференціальна діагностика передбачає виключення туберкульозу, хвороби Марека та гранулематозу.
Лікування не проводиться. Хвору на лейкоз птицю забивають.
Імунітет та імунізація. Імунітет не вивчено. Методів специфічної профілактики не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби. Для профілактики захворювання птиці на лейкоз потрібно завозити інкубаційні яйця, одноденних курчат та племінних курей тільки з благополучних господарств, дотримуватись принципу «все вільно — все зайнято», проводити ретельне очищення та дезінфекцію. Всю птицю потрібно систематично обстежувати клінічним методом, вибраковуючи та забиваючи хвору й слабку птицю, обов’язково оглядаючи внутрішні органи. У неблагополучних господарствах рекомендується збирати яйця для інкубації від курей віком понад один рік і створювати маточні стада з лінійної гібридної птиці, стійкої проти лейкозу.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника лейкозу птиці. 2. Які клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни характерні для хвороби? 3. Проведіть диференціальну діагностику лейкозу птиці від інших хвороб. 4. Які методи профілактики застосовують для запобігання виникненню лейкозу птиці? 5. Організуйте заходи боротьби з лейкозом птиці.