9.4. АЕРОМОНОЗ КОРОПОВИХ РИБ
Аеромоноз — інфекційна хвороба коропів, що характеризується крововиливами, водянкою, скуйовдженням луски, гідратацією м’язів та внутрішніх органів.
Поширення хвороби. Хвороба реєструється в усіх країнах, спостерігається і в Україні, завдає значних збитків рибництву.
Збудник хвороби — бактерія Aeromonas hidrophila — коротка рухлива грамнегативна паличка. Спор і капсул не утворює. Вирощують її на МПБ і МПА за температури 18 – 20 °С. Збудник відносно стійкий до дії чинників зовнішнього середовища і дезінфектантів, чутливий до деяких антибіотиків.
Епізоотологічні дані. Хворіють риби усіх вікових груп, однак сприйнятливіші дво- і трирічки коропа. Аеромоноз частіше виявляється у весняно-літній період. До осені хвороба набуває хронічного перебігу. Джерело інфекції — хворі та перехворілі риби. Збудник хвороби може бути виявлений у воді. Зараження риб відбувається через травний канал, ушкоджену шкіру та зябра. Риби, що перехворіли на аеромоноз, набувають відносного імунітету.
Патогенез характеризується розвитком септичного процесу, появою збудника в крові та паренхіматозних органах.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період при аеромонозі залежно від температури води становить від 3 до 30 діб. Аеромоноз риб має гострий, підгострий та хронічний перебіг.
Гострий перебіг супроводжується масовою загибеллю риб, частіше спостерігається у весняно-літній період. Хвороба виявляється серозно-геморагічним запаленням окремих ділянок шкірного покриву з плямистими крововиливами різного розміру і форми, черевною водянкою, витрішкуватістю, скуйовдженням луски, утворенням під шкірою міхурів, наповнених прозорою чи кров’янистою рідиною. В окремих риб спостерігається кратероподібне випинання ануса. Хворі риби малорухливі, не реагують на зовнішні подразники, опускаються на дно і гинуть.
Підгострий перебіг (асцитно-виразкова форма) спостерігається у весняно-літній період і характеризується асцитом, серозно-геморагічним дерматитом з утворенням виразкових осередків на шкірі. Іноді виникає глибокий некроз м’язів, що призводить до оголення кісток і органів черевної порожнини внаслідок руйнування черевної стінки. Відзначають некроз плавців з руйнуванням між-променевих перетинок.
Хронічний перебіг (виразкова форма) реєструється в другій половині літа й восени. Перебіг хвороби в основному доброякісний. За хронічного перебігу аеромонозу виявляють осередки запалення, відкриті виразки та виразки, що рубцюються, на шкірі й плавцях.
Патологоанатомічні зміни. При розтині за гострого перебігу в черевній порожнині виявляють велику кількість жовтуватої чи кров’янистої рідини, перитоніт, катарально-геморагічне запалення кишечнику, застій крові в паренхіматозних органах. Печінка жовтуватого чи темно-сірого кольору з осередками некрозу. Жовчний міхур переповнений, селезінка збільшена. Патологоанатомічні зміни за підгострого й хронічного перебігу виражені слабко. Іноді відзначають незначну гіперемію окремих ділянок слизової оболонки кишечнику, блідість печінки, збільшення жовчного міхура, набряк нирок, спайки між внутрішніми органами.
Діагноз на аеромоноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів лабораторних досліджень (бактеріологічний, серологічний, біологічний методи). Для бактеріологічного дослідження беруть тільки живих хворих риб (5 – 6 особин).
Диференціальна діагностика. Аеромоноз диференціюють від весняної вірусної хвороби та псевдомонозів риб.
Лікування. З лікувальною метою застосовують багато лікарських препаратів.
Препарати нітрофуранового ряду:
рибам усіх вікових груп фуразолідон у дозі 6,0 г на 10 кг корму до зникнення клінічних ознак;
фуракороп — змішують зі звичайним комбікормом у співвідношенні 1 : 16;
фуртин — упродовж 10 днів з розрахунку по 12 г на 10 кг корму;
фурадонін — з розрахунку 1,5 г препарату на 1 кг корму.
Антибіотики:
у вирощувальних, нагульних і літньо-маточних ставах біоміцин і левоміцетин задають із гранульованим кормом у співвідношенні 1 : 2000. Одноразова доза лікувального корму: цьогорічкам — 0,3 г, дворічкам масою до 200 г — 0,5 г, дворічкам масою понад 200 г — 1,5 г, плідникам — 2,0 г.
дибіоміцин призначають з розрахунку 20 000 ОД на 1 кг маси риби, перед застосуванням препарат розбавляють в екмоліні чи стерильному вазеліновому маслі. Суспензію вводять рибам у черевну порожнину по 0,25 мл/кг маси риби;
ветдипасфен — добова лікувальна доза 75 мг/кг маси риби. Препарат задають щодня упродовж 10 днів з лікувальним гранульованим кормом, до складу якого входить 0,15 % ветдипасфену;
короповіт (біошрот + вітаміцин) — застосовують з розрахунку 32 кг на 1 т комбікорму.
Кормові антибіотики:
кормовий біоміцин, біоветин, біовіт-40, 80, 120, кормогризин 5,10 згодовують упродовж 6 днів. Для вибору ефективного антибіотика попередньо визначають чутливість до нього бактерій, виділених від хворих риб.
Профілактика та заходи боротьби. В господарстві, неблагополучному щодо аеромонозу, встановлюють карантин. Оздоровлення рибницьких господарств і рибогосподарських водойм проводять літуванням чи комплексним методом. Для вибору ефективного антибіотика попередньо визначають чутливість до нього бактерій, виділених від хворих риб.
Карантин знімають через рік після останнього випадку захворювання риб, негативних результатів біологічної проби у виробничих ставах і проведення комплексу ветеринарно-санітарних та рибницько-меліоративних заходів.
До змісту