1.4. БОТУЛІЗМ

Ботулізм (Botulismus) — гостре кормове отруєння тварин, що спричинюється токсином бацили ботулізму і виявляється паралічем глотки, язика та нижньої щелепи й ослабленням тонусу скелетних м’язів.
Поширення хвороби. Захворювання людини на ботулізм було описане ще в 1735 р. під назвою «отруєння ковбасною отрутою» (лат. Botulus — ковбаса). Ботулізм спорадично спостерігається майже в усіх країнах світу і супроводжується високою летальністю — 70 – 95 %.
Збудник хвороби — Clostridium botulinum — грампозитивна паличка розміром (4...9) (0,5...1,2) мкм. Утворює овальні, розміщені ексцентрично, спори, що надає мікроорганізму форми тенісної ракетки. Чіткий анаероб, росте на спеціальних живильних середовищах. Збудник утворює 7 типів токсину: А, В, С, D, Е, F і V. Токсин синтезується за достатньої наявності вологи, нейтрального або слаб-колужного середовища. Нерідко він накопичується у різноманітних продуктах, зокрема м’ясних, рибних та овочевих консервах. Оскільки збудник досить поширений у природі, може знаходитись у травному каналі тварин, трапляються випадки накопичення його і в кормах для тварин, зокрема в силосі, якщо під час силосування до силосної маси випадково потрапляють трупи дрібних тварин. Токсин відносно термолабільний: у рідких середовищах руйнується впродовж 15 – 20 хв, у щільних — за 2 год. Спори терморезистентні, руйнуються при 105 °С лише через 2 год, при 120 °С — за 10 хв. Бацили ботулізму не розмножуються в кормах при кислій реакції (рН = 3,0…4,0), а також при концентрації кухонної солі понад 10 %.
Епізоотологія хвороби. До токсину Clostridium botulinum найчутливіші і, відповідно, частіше хворіють коні й птиця, рідше — рогата худоба. Значна стійкість до токсину збудника ботулізму властива свиням, гризунам, хижакам, собакам, котам. Захворювання виникає після згодовування контамінованого спорами збудника ботулізму недоброякісних кормів. Характерною особливістю токсину ботулізму є нерівномірний, осередковий розподіл у кормах, чим і пояснюються випадки отруєння не всіх тварин, які поїдали уражений корм. Хвороба виявляється спорадично або у вигляді ензоотії. Спалах хвороби триває від 8 до 12 діб і супроводжується дуже високою летальністю (до 95 %).
Патогенез. Ботулінічний токсин надходить в організм тварини з ураженим кормом. З кишок після всисання його в кров токсин потрапляє до рухових гангліїв, де блокує синтез медіатора ацетилхоліну, що зумовлює порушення нейром’язових зв’язків і спричинює розслаблення м’язів, падіння м’язового тонусу, параліч серцевого м’яза, асфіксію та загибель тварини.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 24 год до 10 діб. Перебіг хвороби гострий або підгострий. Характерними ознаками ботулізму є параліч м’язів глотки, язика, нижньої щелепи, а також різке розслаблення тонусу скелетних м’язів. Ботулізм супроводжується нормальною або навіть зниженою температурою тіла, збереженням рефлексів та свідомості, відсутністю істотних змін у крові.
Найбільш виразна клінічна картина хвороби спостерігається у коней. Ботулізм у них може мати блискавичний перебіг і закінчуватися раптовою смертю без будь-яких попередніх ознак хвороби.
За гострого перебігу хвороба триває 1,5 – 2 доби і супроводжується порушенням акту жування, слинотечею, частим позіханням і легкими кольками. Поступово з’являються ознаки паралічу м’язів глотки, нижньої щелепи та язика. Потяг до корму зберігається, однак тварина не в змозі проковтнути корм, довго його пережовує і тримає в роті, а спроби пити воду закінчуються витіканням її назад через носові ходи. Кінчик язика виступає з рота, часто затискається між зубами, згодом вивалюється з ротової порожнини, набрякає, вільно висить при відвислій паралізованій нижній щелепі. Зіниці очей розширені, верхні повіки опущені. Кон’юнктива на початку хвороби гіперемійована, а потім стає жовтяничною. У зв’язку з різким розслабленням скелетних м’язів тварина пересувається з великими труднощами, а наприкінці захворювання повністю втрачає здатність триматися на ногах. Проте корнеальний, вушний та анальний рефлекси зберігаються. Хвороба триває 1 – 5 діб і в 90 – 95 % випадків закінчується летально.
Підгострий перебіг хвороби триває від 3 до 7 діб і характеризується такими самими симптомами, що й при гострій формі, однак більш різко виражений параліч глотки та язика.
У великої рогатої худоби крім описаних ознак часто спостерігається ураження легень, а випадки спонтанного одужання бувають частіше, ніж у інших видів тварин.
У овець і кіз переважають ознаки порушення координації рухів, у овець — паралічі язика, ковтальних і жувальних м’язів, слинотеча, втрата голосу й зору.
У птиці спостерігається парез м’язів шиї. Голова при цьому бічною частиною або дзьобом торкається землі.
У хутрових звірів (норок) настає параліч язика, глотки, задніх кінцівок, розширюються очні щілини й зіниці, спостерігається мимовільне сечовиділення. Летальність — 70 – 80 %.
Патологоанатомічні зміни не характерні. При розтині трупів виявляють запалення серозних покривів очеревини, гіперемію та крововиливи в легенях, крововиливи в нирках і серці. Судини оболонок головного мозку переповнені кров’ю, скелетні м’язи мають сіруватий колір, м’які, легко розриваються.
Діагноз установлюють на основі анамнезу, аналізу епізоотологічних даних, наявності характерних клінічних ознак хвороби, а також результатів лабораторних досліджень. Для дослідження в лабораторію надсилають проби кормів, які згодовувалися тваринам перед захворюванням, кров і сечу хворих тварин або вміст шлунка й товстих кишок та шматочки печінки загиблих тварин. У лабораторії патологічний матеріал досліджують на виявлення токсину ботулізму в кормах і організмі тварин, визначають тип токсину, а також виділяють культуру збудника і визначають її токсигенні властивості на білих мишах. Діагноз на ботулізм вважають установленим у разі виявлення токсину ботулізму в досліджуваному матеріалі, а також при виділенні з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника ботулізму, з наступним визначенням її токсичності біологічним методом.
Диференціальна діагностика. Необхідно виключити сказ, інфекційний енцефаломієліт і стахіботріотоксикоз у коней, родильний парез, ацетонемію та хворобу Ауєскі у великої рогатої худоби, хворобу Ньюкасла і хворобу Марека у птиці.
Лікування. У разі появи хвороби негайно вилучають з раціону підозрювані щодо наявності токсину корми. Хворих тварин забезпечують м’якою підстилкою, лежачих тварин двічі на день перевертають, щоб запобігти розвитку пролежнів. На початку хвороби ефективним є застосування антиботулінічної сироватки, яку вводять внутрішньовенно. Застосовують швидкодіючі проносні препарати (ареколін, пілокарпін, езерин), теплі клізми. Шлунок промивають 5%-м розчином соди, через зонд вводять 10 – 15 л води з глюкозою. У пізні стадії хвороби показано внутрішньовенне введення 10%-го розчину хлориду натрію в дозі 100 – 150 мл 2 рази на день, 50%-го розчину глюкози в дозі 100 мл щодня впродовж 5 – 7 діб. Рекомендується очищення прямої кишки від калу, застосування серцевих засобів.
Імунітет при ботулізмі має антитоксичний характер. Оскільки ботулізм у більшості видів тварин трапляється рідко, в плановому порядку вакцинують лише норок. Для цього можна використовувати концентровану галунову вакцину, а також асоційовану вакцину проти ботулізму й пастерельозу норок. Пасивний короткочасний імунітет створюється при застосуванні антитоксичної сироватки.
Профілактика та заходи боротьби спрямовані на забезпечення тварин доброякісними кормами. Для цього потрібно дотримуватися технології заготівлі та зберігання кормів відповідно до агротехнічних вимог і не допускати забруднення їх Clostridium botulinum. Корми тваринного походження можна згодовувати тваринам лише після ретельного проварювання тривалістю не менш як 2 год. У разі виникнення ботулізму хворих та підозрюваних щодо захворювання на ботулізм тварин ізолюють і лікують. З раціону негайно виключають підозрілі на наявність токсину ботулінусу корми. Трупи загиблих тварин знищують разом зі шкурами. Забій на м’ясо хворих тварин забороняється.
Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення хвороби «ботулізм». 2. Які види тварин хворіють на ботулізм частіше? 3. Чим пояснюються випадки отруєння не всіх тварин, які поїдали корм, уражений збудником ботулізму? 4. Що лежить в основі патогенезу ботулізму? 5. Що є характерною ознакою ботулізму? 6. Чи існує при ботулізмі специфічне лікування? 7. Що є основою профілактики ботулізму?

До змісту