8.4. КОРОНАВІРУСНИЙ ЕНТЕРИТ СОБАК

Коронавірусний ентерит собак — контагіозне захворювання собак, що спричинюється коронавірусом і характеризується проносом та зневодненням організму.
Поширення хвороби. Ентерити, зумовлені коронавірусною інфекцією, поширені в усьому світі.
Збудник хвороби — вірус, віднесений до родини Coronaviridae. Вірус відносно стійкий, особливо взимку. Зберігається у калі 3 – 14 діб, іноді довше. Коронавірус собак стійкий до кислого середовища (не розчиняється в шлунку). На вірус діють гіпохлоритні та інші антивірусні дезінфекційні засоби.
Епізоотологія хвороби. Внаслідок високої контагіозності коро-навірусні інфекції часто виявляються в розплідниках (60 – 70 %), у собак, що утримуються окремо, — рідко. У 50 % випадково зібраних сироваток проб крові собак підтверджують наявність нейтралізуючих антитіл до коронавірусу собак. Шлях зараження — фекально-оральний. Характерним є швидке поширення в популяціях, що не мають імунітету. Вірус руйнує верхівкові частини кишкових ворсинок і може проникати в лімфатичні вузли, печінку й селезінку, але віремії не спричинює.
Клінічні ознаки хвороби. При експериментальному зараженні інкубаційний період становить 24 – 36 год, у природних умовах — 1 – 4 доби. Як правило, захворювання має приховану, або субклінічну, форму. Виявлені форми інфекції спостерігаються переважно в молодих собак, починаючи з 4-го тижня життя. При цьому відзначаються виснаженість, анорексія, можливе блювання з інтервалом 1 – 2 дні, температура тіла незначно підвищена або нормальна, ніколи не буває зниженою; пронос спочатку кашкоподібний, потім слизистий, до водянистого, з неприємним запахом, від зеленуватого до жовтогарячого кольору (з невеликою кількістю крові); значне зневоднення.
Пронос може тривати 7 – 14 діб або довше, при цьому тяжкість і тривалість патологічного процесу залежить від вторинних інфекцій. Тяжкий перебіг завжди зумовлює підозру щодо одночасної наявності парвовірусної інфекції. Аналізом крові виявляють лейкопенію й лімфопенію. Рівень смертності незначний і обмежується переважно щенятами. Материнські антитіла виявляються в щенят тільки впродовж короткого періоду. У дорослих собак можливий хронічний перебіг хвороби.
Діагноз установлюють на основі клініко-епізоотологічних даних, електронно-мікроскопічного виявлення коронавірусу в калі, імунофлуоресценції та індикації антитіл у сироватці крові.
Диференціальна діагностика. Коронавірусний ентерит собак диференціюють від ротавірозу або парвовірозу, чуми собак, паразитозів, ураження кокцидіями або кампілобактеріями.
Лікування симптоматичне і спрямоване на відновлення травлення та всмоктування. Особливого значення надають годівлі та забезпеченню рідиною. Антибіотики застосовують лише у разі появи вторинних інфекцій.
Профілактика та заходи боротьби. Можлива вакцинація з використанням інактивованого прищеплювального матеріалу, однак її необхідність перебуває під сумнівом.

До змісту