1.3. ПРАВЕЦЬ

Правець (Tetanus, стовбняк) — гостра неконтагіозна ранова токсикоінфекція різних видів тварин, яка характеризується підвищеною рефлекторною збудливістю і тривалим судомним скороченням скелетних м’язів. На правець смертельно хворіє людина.
Поширення хвороби. Клінічну картину правця у людини описав ще Гіппократ у IV ст. до н. е. Правець у вигляді спорадичних випадків реєструється в усьому світі, у тропічних країнах інколи має характер ензоотій. Економічні збитки від правця незначні у зв’язку з відсутністю контагіозності та спорадичним проявом захворювання.
Збудник хвороби — паличка Clostridium tetani, що дуже поширена в природі, постійно перебуває і розмножується в кишках травоїдних тварин. У зовнішнє середовище виділяється з фекаліями і забруднює верхні шари ґрунту, де утворює спори. Паличка правця — анаеробний рухливий мікроорганізм розміром (4…8) (0,4…0,6) мкм, що через розміщення на одному з кінців клітини круглих або овальних спор має форму барабанної палички. В тканинах ран і бульйонній культурі виробляє дуже сильний токсин. Для культивування Сl. tetani використовують бульйон Кітт — Тароцці, мозкове середовище, глюкозо-кров’яний агар.
Епізоотологія хвороби. До правцевого токсину дуже чутливі коні, морські свинки, миші, значно менше — велика рогата худоба, вівці, кози та свині. Птиця рідко хворіє на правець. Собаки та холоднoкpoвні твapини до збудника цiєї хвороби несприйнятливі. Молоді тварини більш чутливі, ніж дорослі. Джерелом збудника інфекції є здорові тварини, які виділяють його з фекаліями і контамінують ґрунт, де спори правця можуть зберігатися до 10 років. Зараження тварин відбувається внаслідок проникнення спор збудника хвороби у глибокі рвані рани, в яких створюються сприятливі анаеробні умови для розмноження бацил.
Патогенез. Основна патогенетична роль при захворюванні на правець належить екзотоксину, насамперед тетаноспазміну, який інтенсивно синтезується під час розмноження правцевих бацил в анаеробних умовах глибоких ран. Екзотоксин уражує рухові нервові центри, спинний і головний мозок, зумовлює основні симптоми хвороби, що виявляються довготривалими тонічними судомами скелетних м’язів і підвищенням їх рефлекторної збудливості. Судоми спричинюють розлад дихання, настає гіпоксія, метаболічний ацидоз. Тварина гине внаслідок паралічу серця або асфіксії. Під час хвороби бацили правця в організмі не поширюються, а залишаються і розмножуються лише в глибині рани.
Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 6 – 20 діб. Перебіг хвороби в усіх тварин гострий. Тяжкість клінічного прояву правця значною мірою зумовлюється рівнем видової сприйнятливості тварини до збудника хвороби.
У коней спочатку спостерігається певна напруженість у рухах, утруднення в прийманні та пережовуванні корму, випадання третьої повіки при підійманні голови. Невдовзі розвиваються судоми всіх м’язів тіла, настає загальне заціпеніння. Кінь стоїть нерухомо на одному й тому самому місці з широко розставленими кінцівками, витягнутою вперед головою та загнутою догори шиєю. Живіт підтягнутий, спина судорожно увігнута, хвіст трохи піднятий. Вуха нерухомі, зіниці й ніздрі розширені, щелепи судорожно стиснуті (тризм). Пальпацією виявляють дуже тверді напружені м’язи, що рельєфно виступають під шкірою. У хворої тварини різко виражене рефлекторне збудження, що зумовлює появу судом навіть у разі незначного шуму, легкого дотику до шкіри. Приймання корму стає неможливим унаслідок тризму м’язів; виділення калу утруднене. Під час захворювання на правець температура тіла нормальна (в атональному стані підвищується до 42 °С), пульс і дихання прискорені. Загибель настає через 2 – 12 діб, причому температура тіла перед загибеллю може підвищуватися до 43 °С. Летальність становить 50 – 90 %.
У великої рогатої худоби внаслідок судом черевних м’язів припиняються жуйка та відригування, розвивається тимпанія.
В овець і кіз характерною клінічною ознакою є опістотонус (відкидання голови назад). Хвороба триває 2 – 7 діб. Тварини гинуть з явищами асфіксії. Летальність у дорослих тварин становить 50 – 80 %, у ягнят може сягати 90 – 100 %.
У свиней спостерігається ураження жувальних м’язів. Характерною є незвична поза хворої тварини, коли хребет вигнутий донизу, передні кінцівки сильно витягнуті вперед, а задні назад.
Патологоанатомічні зміни. Трупне задубіння виражене добре. М’язи мають вигляд вареного м’яса, пронизані крововиливами. Відмічаються дегенеративні зміни в печінці та нирках. Легені гі-перемійовані, набряклі. Спостерігаються крововиливи на епікарді, у м’язах серця, плеврі. Оболонки головного й спинного мозку гіпере-мійовані, вкриті дрібними крововиливами.
Діагноз на правець ґрунтується на підставі типових клінічних ознак хвороби, до лабораторних досліджень вдаються лише у виняткових випадках. У лабораторію для дослідження надсилають рановий ексудат, шматочки ураженої тканини, які відбирають з глибини рани. Від загиблих тварин надсилають шматочки тканин з місць уражень, а також печінки й селезінки, кров (5 – 10 мл). Лабораторні дослідження передбачають виявлення правцевого токсину та виділення культури збудника з наступним дослідженням на токсичність через підшкірне зараження фільтратом з патологічного матеріалу
2 – 3 білих мишей або 2 морських свинок. Лабораторні тварини гинуть у характерній позі з витягнутими вперед лапками і викривленим хребтом у бік тієї лапки, в яку вводили патологічний матеріал.
Діагноз на правець вважають установленим у разі виявлення правцевого токсину в досліджуваному матеріалі без виділення культури або виділення з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника правця, яка продукує токсин. Термін дослідження — 15 діб.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення сказу, м’язового ревматизму, менінгіту. Сказ характеризується значною агресивністю тварин, паралічем нижньої щелепи, слинотечею, відсутністю тризму. При м’язовому ревматизмі у хворих тварин не спостерігається підвищення рефлекторного збудження, м’язи дуже напружені й болісні. Для менінгіту характерні параліч і загальне пригнічення, тризму не буває.
Лікування ефективне лише за умови раннього застосування протиправцевої антитоксичної сироватки, оскільки після взаємодії з клітинами нервової системи нейтралізація правцевого екзотоксину неможлива. Протиправцеву антитоксичну сироватку вводять внутрішньовенно або підшкірно в дозі 80 тис. АО великим тваринам, 40 тис. АО — дрібним та молодим тваринам до повного видужання. Рекомендується також спинномозкове введення сироватки під наркозом. Обов’язково здійснюють ретельну антисептичну обробку рани, застосовують різні сульфаніламідні препарати та антибіотики. Ротову порожнину промивають підкисленою оцтом водою, пряму кишку очищають від калу. Для послаблення судорожних скорочень м’язів щодня у вигляді клізми застосовують 30 – 50 мл хлоралгідрату в 300 – 500 мл крохмального слизу або підшкірно 50 мл 30%-го розчину сульфату магнію. Корисним виявляється внутрішньом’язове введення 2 – 3 рази на день 50 – 80 мл 96%-го алкоголю в 1 л 5%-го розчину глюкози. Показані заспокійливі препарати та ліки для підтримання серцевої діяльності. Хвору тварину слід утримувати в ізольованому темному приміщенні, забезпечуючи їй спокій та повноцінну годівлю.
Імунітет. Після перехворювання на правець тварина набуває стійкого антитоксичного імунітету. Для активної імунізації використовують концентрований правцевий анатоксин, який вводять у ділянці верхньої третини шиї підшкірно в дозі 1 мл великим тваринам і 0,5 мл — молодняку та дрібним тваринам. Імунітет формується через 21 – 30 діб і зберігається понад один рік, а у коней — упродовж 5 років.
Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти захворюванню тварин на правець, слід чітко дотримуватися вимог асептики й антисептики під час хірургічних операцій та різних ін’єкцій, а в разі травм — своєчасно й правильно обробляти рани. При глибоких рваних ранах, засічках, опіках, тяжких пологах потрібно вводити протиправцеву антитоксичну сироватку.
Запитання для самоконтролю: 1. В якій формі збудник правця може тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі? 2. Які види лабораторних тварин використовують для біопроби в разі підозри на правець? 3. Назвіть речовини, які здатний синтезувати збудник правця. 4. Назвіть види тварин, які є найбільш чутливими до правця. 5. Назвіть джерело збудника хвороби при правцю. 6. Який механізм патогенної дії збудника правця на організм тварини? 7. До якої групи біопрепаратів належить вакцина проти правця? 8. Що лежить в основі профілактики правця серед тварин? 9. Як чинять із хворими на правець тваринами?

До змісту