8.9. ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ М’ЯСОЇДНИХ

Вірусний гепатит м’ясоїдних (Hepatitis infectiosa, інфекційний гепатит) — вірусне контагіозне захворювання, що характеризується гарячкою, катаром слизових оболонок дихальних шляхів і кишок, запальними процесами й некротичними змінами в паренхіматозних органах, а також масовими абортами та загибеллю молодняку в перші дні життя.
Поширення хвороби. Хвороба поширена в багатьох країнах. В Україні зареєстровано лише поодинокі випадки захворювання серед хутрових звірів. Економічні збитки зумовлені загибеллю тварин, масовими абортами.
Збудник хвороби. Збудник інфекційного гепатиту — вірус, віднесений до родини аденовірусів. Добре переносить висушування й заморожування, вплив високих температур і різних хімічних речовин, може зберігатися до 4 – 6 міс у зовнішньому середовищі (у виділеннях хворих тварин, органах і тканинах).
Епізоотологія хвороби. До вірусу сприйнятливі м’ясоїдні різних видів, а також кролі та морські свинки. Песці й сріблисто-чорні лисиці можуть хворіти у будь-якому віці, однак найбільш сприйнятливі в 3 – 6-місячному.
Як правило, вірус заноситься у звірівницькі господарства з латентно хворими тваринами-вірусоносіями. Зараження відбувається через органи дихання, травний канал, а також через ушкоджену шкіру. Збудник інфекції може передаватися плоду в утробі матері та через молоко в період лактації. Спостерігається літньо-осіння сезонність хвороби, що пов’язано з народженням молодняку й значною скупченістю звірів.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 10 до 20 діб і більше. Клінічні ознаки й перебіг хвороби дуже різноманітні. За блискавичного перебігу хвороби смерть настає раптово з явищами судом. За гострого перебігу у звірів зникає апетит, температура тіла підвищується до 41,5 °С і більше, з’являється млявість, спрага, блювання й досить швидко розвивається тяжкий коматозний стан (за 3 – 4 доби), що закінчується загибеллю тварини.
За підгострого перебігу (триває близько місяця) спостерігаються ремітивна пропасниця, слабість, хиткість ходи, залежування, розвиваються парези й паралічі задніх кінцівок, а нерідко й кератит. Слизові оболонки анемічні, пульс слабкий, прискорений, аритмічний. У деяких тварин періодично виявляється збудження. Тварини швидко худнуть і зазвичай гинуть. Іноді захворювання набуває хронічного перебігу, що характеризується невиразними, мінливими ознаками, схудненням, наявністю кератиту, абортами, періодичними проносами й блюванням.
Патологоанатомічні зміни не характерні й залежать від тривалості захворювання. За гострого перебігу відзначають крововиливи на слизових і серозних оболонках травного каналу, збільшення й переповнення кров’ю печінки; за підгострого — схуднення тварини, збільшення й в’ялість печінки, переповнення жовчю жовчного міхура; за хронічного — анемічність, різке схуднення тварини, печінка збільшена, досить щільна, з «мускатним» малюнком.
Діагноз установлюють на підставі результатів епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних та лабораторних досліджень, а за потреби підтверджується біопробою на 2 – 2,5-місячних щенятах. Лабораторні методи діагностики включають виділення збудника в культурах клітин, виявлення внутрішньоядерних включень типу Рубарта в гепатоцитах, проведення РДП в агаровому гелі та РЗК.
Імунітет. Перехворілі тварини набувають стійкого й тривалого імунітету, однак тривалий час залишаються вірусоносіями. Для специфічної профілактики застосовують вірусвакцину з атенуйова-ного (ослабленого) штаму (моновалентну або в комбінації з протичумною вакциною).
Лікування. Специфічних засобів лікування не розроблено. Проводять симптоматичну терапію (вітамінні препарати, екстракти з печінки рогатої худоби, білкові гідролізати, глюкоза, глобулін, серцеві засоби). При змішаних і секундарних інфекціях призначають антибактеріальне лікування.
Профілактика та заходи боротьби. Хворих звірів ізолюють для забою. Клітки, що звільнилися, чистять і дезінфікують вогнем паяльної лампи, ґрунт обробляють 10 – 12%-ю суспензією хлорного вапна. Підозрюваних щодо захворювання звірів розміщують у клітки по одному, вводять їм вітаміни.
У неблагополучному щодо інфекційного гепатиту господарстві слід провести ветеринарне вибракування звірів перед забоєм, передусім хворих, а потім усіх самок і молодняк, а також звірів, що мали контакт із хворими.
Обмеження знімають через 30 діб після останнього випадку видужання або падежу звірів і проведення всіх заключних заходів.

Запитання для самоконтролю: 1. Які збудники інфекційних хвороб м’ясоїдних, кролів та хутрових звірів вам відомі? 2. Назвіть можливі форми перебігу й клінічного прояву чуми м’ясоїдних. 3. Зазначте засоби специфічного лікування та профілактики при чумі м’ясоїдних. 4. Наведіть основні методи діагностики алеутської хвороби норок. 5. Наведіть основні кроки щодо недопущення виникнення парвовірусного ентериту в собак. 6. Перелічіть характерні клінічні ознаки міксоматозу кролів. 7. Схарактеризуйте діагностику й диференціальну діагностику вірусної геморагічної хвороби кролів. 8. Наведіть заходи боротьби з пастерельозом хутрових звірів. 9. Опишіть клінічні ознаки при інфекційному стоматиті кролів. 10. Які види тварин хворіють на вірусний гепатит м’ясоїдних? 11. Назвіть інфекційні хвороби м’ясоїдних, кролів та інших хутрових звірів, для яких є специфічні засоби профілактики.