Лабораторна робота № 11

Діагностика сапу. За життя сап діагностують на основі клінічної картини, результатів малеїнізації та дослідження крові в РЗК.
Клінічний огляд. Оглядати коней слід у захисному костюмі, дотримуючись усіх запобіжних заходів, обов’язкових під час роботи з особливо небезпечними зооантропонозними хворобами. Симптоми сапу в коней досить характерні.
Клінічний огляд коня на сап рекомендується проводити в такій послідовності:
1. Зовнішній огляд коня і дослідження зовнішніх покривів. Звертають увагу на ступінь вгодованості коня, наявність на шкірі виразок, рубців, потовщень, в основному на кінцівках. Спостерігається запалення лімфовузлів і судин, які набухають і виступають над поверхнею шкіри у вигляді шнурів. Іноді відзначають потовщення задніх кінцівок (слоновість).
2. Вимірювання температури тіла — можлива висока температура тіла (особливо на початку хвороби).
3. Дослідження підщелепових лімфовузлів. За гострого перебігу сапу з ураженням носової порожнини підщелепові лімфовузли гарячі, болючі, нечітко відмежовані. За хронічного перебігу підщелепові лімфовузли щільні, горбисті, нерухомі, холодні, неболючі.
4. Дослідження носової порожнини починають із зовнішнього огляду. При сапі спостерігають носові витікання різного характеру. Подальше дослідження носової порожнини проводять за допомогою рефлектора (очного дзеркала). При сапі у коней на носовій перегородці можуть бути виразки або зірчасті рубці.
5. Дослідження легенів за допомогою аускультації й перкусії. При легеневій формі сапу, що нагадує пневмонію, спостерігаються відхилення з боку органів дихання, кашель.
Алергічна діагностика сапу. Для алергічної діагностики сапу коней та інших однокопитних тварин (мулів, ішаків, ослів) застосовують малеїн для очної, підшкірної і внутрішньошкірної проб. Перед уведенням малеїну оглядають око, щоб переконатися у відсутності будь-яких запальних процесів. Потім за допомогою стерильної піпетки на кон’юнктиву нижньої повіки наносять 3 – 4 краплі малеїну і через кожні 3 год упродовж дня проводять облік реакцій). Останній облік реакції проводять через 24 год після введення малеїну, тобто вранці наступного дня.
У хворих на сап тварин очна реакція найчастіше виявляється вже через 2 – 3 год після нанесення на кон’юнктиву малеїну і триває впродовж 10 – 24 год. Максимального розвитку вона досягає через 6 – 9 год після введення малеїну.
Враховуючи реакцію, обов’язково відкривають повіки й оглядають кон’юнктиву. За ступенем інтенсивності розрізняють позитивну й сумнівну реакції. Позитивна реакція виявляється гнійним кон’юнктивітом різного ступеня — почервонінням і набряканням кон’юнктиви, набряканням повік, через що око часто заплющується. З внутрішнього куточка ока витікає гнійна маса у вигляді шнурка (мал. 22). У разі позитивної реакції, яка відбувається слабко, всі зазначені явища гнійного кон’юнктивіту менш помітні.
При сумнівній реакції спостерігають почервоніння кон’юнктиви, сльозотечу, незначне набрякання повік, у внутрішньому куточку ока — невелику кількість (краплю) гною.
При негативній очній реакції відхилень від норми з боку кон’юнктиви не спостерігається або може бути незначне почервоніння й сльозотеча.
Усіх коней, які при першій очній малеїнізації не реагували на малеїн або дали сумнівну реакцію, через 5 – 6 діб досліджують повторно, наносячи малеїн на кон’юнктиву повіки того самого ока і в тій самій дозі. При повторній малеїнізації специфічна реакція у хворих на сап коней чи інших сприйнятливих тварин настає значно швидше і відбувається більш бурхливо.
Техніка проведення підшкірної малеїнової проби. Підшкірну малеїнову пробу як метод масової діагностики сапу не застосовують, її проводять у випадках, коли очна реакція дає розбіжні результати, а результати дослідження крові в РЗК сумнівні, або коли внаслідок захворювання очей чи кон’юнктиви очну малеїнізацію провести неможливо.
Коням за добу перед проведенням підшкірної малеїнізації тричі на день вимірюють температуру тіла. Дослідження можна проводити, якщо середня добова температура, а також температура тіла перед уведенням малеїну не перевищує 38,5 °С за умови, що жодне з трьох вимірів не досягало 39 °С. Повторно підшкірну малеїнізацію можна проводити не раніше як через 45 діб.
Малеїн уводять під шкіру в ділянці середньої третини шиї чи підгруддя в дозі 1 мл. Через 6 – 8 год після введення малеїну кожні дві години вимірюють температуру тіла впродовж 12 – 14 год, останні вимірювання роблять через 24 і 36 год після введення малеїну.
Облік реакції проводять з урахуванням температурної кривої, місцевої й загальної реакції організму на введений малеїн.
При позитивній реакції через 6 – 8 год після підшкірного введення малеїну у тварин підвищується температура тіла, досягаючи максимуму (не нижче 40 °С) через 12 – 16 год, і тримається на цьому рівні з невеликими коливаннями впродовж 1 – 8 год, потім знижується до норми, а через 30 – 36 год у багатьох коней знову незначно підвищується.
Місцева реакція виявляється через кілька годин обмеженою, напруженою, гарячою, болісною набряклістю на місці введення малеїну, яка впродовж 24 – 36 год поступово збільшується. Потім вона зменшується, залишаючись протягом 2 – 3 діб.
Загальна реакція організму хворих на сап коней виявляється пригніченим станом, позіханням, втратою апетиту, хиткою ходою, переступанням з ноги на ногу, фібрилярним скороченням м’язів, прискореним диханням, кашлем, вогкими хрипами в легенях, виділеннями з носа, прискореним серцебиттям та збільшенням підщелепових лімфатичних вузлів.
Реакція вважається позитивною, якщо спостерігається типове підвищення температури тіла і незначна місцева реакція або коли місцева реакція різко виражена з характерною температурною кривою й підвищенням температури тіла не менш як до 39,6 °С.
Сумнівною реакція вважається за наявності характерної температурної кривої з максимальним підвищенням температури тіла в межах 39 – 39,6 °С за відсутності різкої місцевої реакції або коли підвищення температури тіла з характерною кривою досягає навіть 40 °С і вище за відсутності місцевої реакції.
Реакція вважається негативною при підвищенні температури тіла до 39 °С.
Внутрішньошкірну пробу в Україні не застосовують.
Лікування миту в коней. Хворим на мит коням застосовують зігрівальний компрес (теплі укутування) для прискорення дозрівання абсцесів у підщелепових лімфовузлах, а також їх своєчасного розкриття. Для цієї мети коня фіксують, готують поле операції й роблять розріз у місці найбільшого розм’якшення (флуктуації). Порожнину абсцесу промивають слабкими дезрозчинами або розчином антибіотика (до якого чутливий митний стрептокок). Антибіотики можна також застосовувати у формі внутрішньом’язового введення або тампонування порожнини абсцесу змоченими в розчині антибіотика ватно-марлевими тампонами. При ускладненому миті з ураженням внутрішніх органів внутрішньовенно вводять 33%-й спирт на 30%-му розчині глюкози з 1%-м розчином норсульфазолу в дозі 150 – 200 мл на день.
Діагностика інфекційної анемії коней (ІНАН). У разі підозри на ІНАН проводять клінічний огляд коней у такій послідовності:
1) зовнішній огляд, дослідження слизових оболонок і зовнішніх покривів. Особливу увагу при цьому звертають на вгодованість тварини. При ІНАН спостерігають схуднення, зниження апетиту, загальну слабкість і млявість, нерідко слабкість заду. Відзначають набряклість у ділянці підгруддя, черева, задніх кінцівок, препуція і мошонки. Слизові оболонки очей набряклі, з жовтяничним («масляним») відтінком і крововиливами, їх спостерігають також на слизовій оболонці носової порожнини та язика;
2) вимірювання температури тіла. Для гострого перебігу ІНАН коней, а також для періодів загострення за хронічного і підгострого перебігу хвороби характерне підвищення температури тіла до 40 – 41 °С і вище;
3) дослідження серцево-судинної системи. У хворих на ІНАН коней відзначають почастішання пульсу (60 – 90 ударів за хвилину), посилення серцевого поштовху, підвищення серцевої збудливості, іноді аритмію та функціональні шуми.
Проба на збудливість. У коня підраховують число ударів серця за 1 хв у спокійному стані, проганяють його 100 м риссю і знову підраховують число ударів за 1 хв, записуючи результати за кожні 10 с. Отримані числа підсумовують і суму, що показує число ударів за 1 хв після пробігу, порівнюють з цим показником до пробігу. У хворих на ІНАН коней серцебиття різко збільшується. Характерне значне збільшення числа ударів у перші 10 – 15 с після пробігу. Можна обчислити індекс серцевої збудливості. Для цього число ударів після пробігу потрібно поділити на число ударів до пробігу. У здорових коней індекс становить близько 1,5; у хворих на ІНАН коней він може бути 2,5.
Гематологічні дослідження при підозрі на ІНАН спрямовані на визначення швидкості осідання еритроцитів, кількості гемоглобіну, підрахунок еритроцитів і лейкоцитів та виведення лейкоформули. Дослідження проводять з дотриманням відповідних методик та залученням відповідних приладів, які детально описані в довідковій літературі.
У коней, хворих на ІНАН, швидкість осідання еритроцитів у 1,5 – 2 рази більша, а кількість гемоглобіну і еритроцитів знижена на 15 – 50 % (іноді й у 2 – 3 рази) порівняно зі здоровими кіньми. Дослідженням лейкоцитарної формули у хворих на ІНАН коней часто виявляють значне збільшення лімфоцитів.
До змісту