9.2. ВІРУСНА ГЕМОРАГІЧНА СЕПТИЦЕМІЯ (ВГС) ЛОСОСЕВИХ РИБ

Вірусна геморагічна септицемія — висококонтагіозна хвороба лососевих риб, що має вигляд епізоотії і характеризується розвитком септичного процесу, множинними крововиливами та масовою загибеллю риб.
Поширення хвороби. Хвороба трапляється в усіх країнах, була зареєстрована в Україні, завдає значних економічних збитків.
Збудник хвороби. Збудником хвороби є РНК-вмісний рабдові-рус (Egtved-вірус) пальцеподібної форми. Серед польових ізолятів вірусу трапляються як авірулентні, так і високовірулентні. Оптимальна температура для репродукування вірусу in vitro — 12 – 15 °С. Вірус чутливий до високих температур, повністю інактивується за температури 44 °С впродовж 15 хв. Чутливий до дії ефіру, хлороформу, гліцерину, зміни рН та дезінфекційних речовин.
Епізоотологічні дані. Найчутливіша до захворювання райдужна форель. До хвороби сприйнятливі риби різного віку. Мальки, ремонтні риби та плідники більш стійкі до захворювання. Найбільш гострий перебіг хвороби спостерігається за температури води 8 – 12 °С. При цьому може загинути до 80 – 90 % риби. За температури 3 – 5 °С захворювання має хронічну форму, однак загибель може сягати 100 %. У добре вгодованих риб перебіг хвороби тяжчий. Після епізоотії частина риби стає вірусоносіями. Інфікована риба виділяє вірус із сечею, статевими продуктами, через зябра, шкіру. Вірус передається через воду, мул. Можливий оральний шлях передавання у разі канібалізму, згодовування сирого м’яса інфікованих риб. Механічними переносниками вірусу можуть бути кровосисні паразити риб, а також рибоїдні птахи.
Патогенез. Захворювання виявляється у формі ексудативно-геморагічного синдрому, розвиток якого зумовлений розмноженням вірусу в ендотелії кровоносних капілярів і гемопоетичної тканини, що призводить до порушення водно-мінерального балансу й виходу плазми та формених елементів крові у прилеглі тканини й порожнини тіла.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період за температури води 7 – 15 °С коливається від 1 до 2 тижнів. Першими ознаками захворювання є пригнічення риб і потемніння шкірних покривів. ВГС має гостру, хронічну та нервову форми.
Гостра форма характеризується раптовою масовою загибеллю риб. У хворих риб відзначають екзофтальм, блідість зябер, крапчасті крововиливи в сполучній тканині очей, зябер, біля основи плавців, на поверхні тіла. Черевце збільшене.
Хронічна форма хвороби супроводжується помірною і більш розтягнутою в часі загибеллю риб. Хворі риби мають майже чорний колір тіла, у них сильно виражена витрішкуватість, колір зябер — білувато-сірий. Нерідко порушена координація рухів.
Нервова форма трапляється рідко і характеризується підвищеним тонусом скелетної мускулатури, спазматичним посмикуванням тіла. Хвора риба хаотично рухається на поверхні води, намагаючись вистрибнути, плаває по колу чи штопороподібно. Напади збудження чергуються зі станом пригнічення.
Патологоанатомічні зміни. За гострої форми при розтині загиблих риб у порожнині тіла виявляють жовтувато-кров’янистий ексудат, множинні крововиливи в мускулатурі, жировій тканині, кишечнику й паренхіматозних органах. Печінка і нирки набряклі, нерівномірно забарвлені. Травний канал наповнений слизоподіб-ним вмістом молочно-білого кольору. За хронічної форми відзначають загальну анемію органів. Патологоанатомічні зміни при нервовій формі не виражені.
Діагноз на ВГС установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак і патологоанатомічних змін. Остаточний діагноз ґрунтується на результатах вірусологічних досліджень, що включають виділення і серологічну ідентифікацію вірусу, а за потреби й проведення біопроби. У лабораторію направляють стерильно відібрані паренхіматозні органи, кров, рідину черевця.
Лікування не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання передаванню вірусу через оваріальну й сім’яну рідини поверхню ікринок дезінфікують розчинами йодинолу чи хлораміну-Б. Обробки проводять двічі: відразу після запліднення і набрякання ікри та на стадії вічка.
У разі встановлення діагнозу ВГС господарство вважають неблагополучним і запроваджують карантин. З огляду на благополуччя України щодо ВГС і з метою запобігання появі осередків інфекції оздоровлення господарств проводять методом радикальної дезінфекції й літування. Товарну рибу, плідників і ремонтну групу риб, що не мають ознак захворювання, дозволяється вивозити безпосередньо в торгову мережу. Всю іншу рибу, ікру і трупи загиблих риб збирають і закопують на глибину не менш як 1,5 м з попереднім знезаражуванням розчином хлорного чи негашеного вапна або направляють на технічну утилізацію.
Після проведення зазначених заходів господарство не експлуатують ще не менше одного місяця, а потім завозять живу рибу чи ікру з метою розведення з благополучного щодо інфекційних хвороб господарства.

До змісту