7.7. ІНФЕКЦІЙНИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ

Інфекційний ларинготрахеїт (ІЛТ, Laryngotracheitis infectiosa) — гостра контагіозна хвороба птиці, що характеризується катарально-геморагічним і фібринозним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та кон’юнктиви.
Поширення хвороби. ІЛТ реєструється в усіх країнах з розвиненим птахівництвом. Завдає економічної шкоди у зв’язку зі зниженням несучості та загибеллю птиці.
Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус, що належить до родини Herpesviridae. Віріони сферичної форми, вкриті зовнішньою глікопротеїновою оболонкою. Вірус виявляється переважно в трахе-альному ексудаті, епітелії слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Лабораторні тварини до цього вірусу не сприйнятливі. Вірус добре культивується на хоріоналантоїсній оболонці курячого ембріона, в первинній культурі клітин фібробластів або нирок курячого ембріона.
Вірус стійкий проти дії різних фізико-хімічних факторів. Ліофі-лізований вірус зберігає вірулентність упродовж 10 – 12 років. У 50%-му розчині гліцерину збудник зберігається до 100 – 150 діб. У незаритих у землю трупах птиці зберігається понад 30 діб, у заритих — до 47 діб, у заражених пташниках — до 3 міс. На інфікованій поверхні обладнання приміщень збудник не гине до 50 діб. На шкаралупі яєць в умовах термостату вірус не руйнується впродовж 12 год. Пряме сонячне проміння знешкоджує вірус через 7 год. Швидко руйнується під дією 1%-го розчину їдкого натру та інших дезінфектантів.
Епізоотологія хвороби. До ІЛТ більш чутливі 2 – 4-місячні курчата і молоді курочки в період несучості. Джерелом збудника інфекції є хвора птиця, яка виділяє вірус із трахейним та носовим слизом, сирнистими згустками, а також з дрібними крапельками слизу під час кашлю. У курей після клінічного видужування віру-соносійство і вірусовиділення триває до двох і більше років, що зумовлює стаціонарність хвороби. Зараження відбувається переважно через дихальні шляхи і травний канал. Факторами передавання збудника хвороби можуть бути повітря, корми, вода, різні предмети, забруднені виділеннями хворих і перехворілих курей. У випадках первинного занесення вірусу в раніше благополучні стада хворіють кури усіх вікових груп. Передусім уражуються окремі, найбільш ослаблені кури. Летальність сягає 75 %. У стаціонарно неблагополучному господарстві хворіє лише неімунний молодняк віком понад 20 днів. Летальність — до 20%.
Патогенез. Потрапивши на слизові оболонки гортані, трахеї, носової порожнини, а також кон’юнктиви очей, вірус швидко репродукується і накопичується в епітеліальних клітинах. Розвивається запальний процес з утворенням спочатку слизового, а пізніше — геморагічного та фібринозного ексудату. Загибель птиці настає внаслідок асфіксії, спричиненої накопиченням у трахеї казеозної маси. Вірус ІЛТ тривалий час персистує в слизовій оболонці трахеї й гортані.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 2 до 30 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. Розрізняють ларинготрахеальну та кон’юнктивальну форми хвороби. Надгострий перебіг характеризується раптовістю появи хвороби, масовою захворюваністю, високою летальністю птиці (50 – 60 %), розладом дихання, відкашлюванням кров’ю. Гострому перебігу властива висока захворюваність, але незначна летальність птиці (10 – 15 %). Тривалість хвороби — 3 – 10 діб. Для хронічного перебігу характерні низька захворюваність (2 – 5 %), задуха, кашель, слизові виділення з носових отворів. Тривалість хвороби — 2 міс і більше.
При ларинготрахеальній формі спостерігають кволість, відмову від кормів, важке дихання, чхання, скупчення слизового ексудату в носових отворах. Хвора птиця задихається, постійно трясе головою, щоб звільнитись від ексудату. У дорослої птиці відмічається зниження несучості. Тривалість хвороби — 3 – 10 діб. Більша частина (50 – 60 %) захворілої птиці гине.
Кон’юнктивальна форма визначається в основному серед 25 – 40-денних курчат, у яких спостерігається скупчення пінистого секрету в куточках очей, сльозотеча, світлобоязнь, потім набухання третьої повіки. З’являються крапчасті крововиливи, настає склеювання повік, під третьою повікою скупчуються казеозні маси. Хвороба часто супроводжується кератитом, помутнінням рогівки, втратою зору. Тривалість хвороби — 14 – 20 діб і більше.
Патологоанатомічні зміни. При ларинготрахеальній формі на слизових оболонках гортані й трахеї виявляють гіперемію, набряк, дрібні крововиливи, фібринозні плівки, заповнення просвіту катаральним чи катарально-геморагічним ексудатом, іноді фібринозно-казеозними масами, що закупорюють трахею. У деяких курей спостерігають збільшення селезінки, катаральне запалення тонкого відділу кишок, фабрицієвої сумки та клоаки. При кон’юнктивальній формі відмічають серозний або фібринозний кератокон’юнктивіт, помутніння рогівки, скупчення в кон’юнктивальному мішку казеозної маси.
Діагноз ґрунтується на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика передбачає виявлення внутрішньоядерних тілець-включень в епітеліальних клітинах слизових оболонок трахеї, кон’юнктиви, носових ходів; ізоляцію вірусу з патологічного матеріалу; ідентифікацію виділеного вірусу в РН а також за РІФ та РДП; проведення біопроби на курчатах 1 – 3-місячного віку. Ретроспективну діагностику здійснюють дослідженням парних сироваток крові за РН, РДП та ELISA-методом.
У лабораторію для дослідження в термосі з льодом направляють проби слизової оболонки гортані, трахеї, кон’юнктиви, носових ходів від щойно загиблої або забитої на початковій стадії хвороби птиці. Для серологічних досліджень відбирають кров не менш як від п’яти голів птиці на 14-ту і 28-му добу від початку хвороби.
При диференціальній діагностиці потрібно виключити хворобу Ньюкасла, інфекційний бронхіт курей, гіповітаміноз А, респіраторний мікоплазмоз, віспу птиці.
Лікування не проводиться. Хвору та підозрювану щодо захворювання на інфекційний ларинготрахеїт птицю забивають.
Імунітет та імунізація. Перехворіла на ІЛТ птиця набуває нестерильного імунітету. Для активної імунізації застосовують сухі живі вірусвакцини, які втирають у слизову оболонку верхнього склепіння клоаки. Запропоновано також аерозольний метод вакцинації птиці.
Профілактика та заходи боротьби. У разі виникнення захворювання курей на інфекційний ларинготрахеїт у господарстві вводять карантинні обмеження, проводять забій усієї хворої та підозрюваної щодо захворювання птиці, дезінфекцію неблагополучного приміщення. Враховуючи, що вся перехворіла, вакцинована та умовно здорова птиця неблагополучного пташника може бути вірусоносієм, радикальним засобом оздоровлення слід вважати повну заміну неблагополучної групи птиці одноденними курчатами з безпечного щодо інфекційного ларинготрахеїту господарства та подальше ізольоване їх вирощування.
Приміщення, обладнання, інвентар дезінфікують 5%-м розчином хлорного вапна, 20%-м розчином свіжогашеного вапна, 3 – 4%-м розчином їдкого натру. Повітря пташника дезінфікують у присутності птиці парою молочної кислоти (10 – 20 мл/м³ приміщення) аерозольним методом. Обмеження з пташника знімають через 2 міс після останнього випадку видалення та забою захворілої й підозрюваної щодо захворювання птиці.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника ІЛТ птиці. 2. Назвіть тропізм збудника ІЛТ. 3. Які види птиці хворіють на ІЛТ? 4. Які клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни характерні для хвороби? 5. Які використовують методи діагностики ІЛТ птиці? 6. Назвіть основні напрями профілактики ІЛТ.