7.2. САЛЬМОНЕЛЬОЗ ПТИЦІ

Сальмонельоз птиці (Salmonellosis avium, паратиф) — гостра контагіозна хвороба молодняку водоплавної птиці, що супроводжується явищами септицемії та гострого ентероколіту.
Поширення хвороби. Хвороба поширена в усьому світі, реєструється в Україні. Сальмонельоз має епідеміологічне значення у зв’язку з можливістю захворювання людини у разі вживання недостатньо проварених яєць та м’яса інфікованої птиці.
Збудники хвороби — Salmonella typhimurium, рідше Salmo-nella enteritidis, що дуже поширені в природі, часто заселяють кишки здорової птиці. Сальмонели — дрібні рухливі грамнегативні палички, спор і капсул не утворюють. Сальмонели стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища: зберігаються в посліді птиці понад 3 міс, у землі — більше року, в заритих у землю трупах — улітку 25 – 40 діб, взимку — 21 – 31 добу, в стоячій воді — до 7 міс. Ін-активуються при 60 °С через 30 хв, при кип’ятінні — через 1 хв, під дією прямих сонячних променів — через 5 – 9 год.
Епізоотологія хвороби. До захворювання більш сприйнятливий молодняк 1 – 20-денного віку, в дорослих птахів перебіг інфекції безсимптомний і супроводжується тривалим (до 2,5 року) саль-монелоносійством. Джерелом збудника інфекції часто стають одноденні каченята й гусенята, які вилуплюються з інфікованих яєць. Сальмонели виділяються з організму хворих пташенят з фекаліями, дорослої птиці — з фекаліями та інфікованими яйцями. Шлях передавання збудника хвороби трансоваріальний, а також через забруднені виділеннями інфікованої птиці корми, воду, підстилку, шкаралупу яєць, пір’я й пух.
Спалахи сальмонельозу серед птиці реєструються в будь-яку пору року, однак масове поширення спостерігається навесні та влітку. Тривале бактеріоносійство, висока стійкість збудника, систематичне надходження сприйнятливих пташенят зумовлюють стаціонарність сальмонельозної інфекції. Захворюваність каченят і гусенят може становити 40 – 50 %, летальність — 70 % і більше.
Патогенез. Сальмонели після розмноження в слизовій оболонці тонкого відділу кишечнику проникають у кров, спричинюють септицемію, заносяться течією крові в паренхіматозні органи, де швидко розмножуються, зумовлюючи запальні, дистрофічні та некротичні зміни в тканинах.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період у молодняку триває 12 – 48 год, у дорослої птиці — 6 – 8 діб. Гострий перебіг хвороби реєструють у молодняку до 20-денного віку. Спостерігаються відсутність апетиту, пронос, загальна слабкість. Тривалість хвороби — від 1 до 3 діб. Напередодні загибелі у каченят можуть виникати нервові явища — тремтіння лапок, відкидання голови на спину, плавальні рухи, перевертання на спину. У гусенят нервових розладів не буває. Більшість (50 – 80 %) пташенят гине.
Підгострий перебіг частіше виявляється у молодняку старшого віку, характеризується серозно-гнійним кон’юнктивітом, ринітом, проносом, запаленням суглобів. Хронічний перебіг реєструється у дорослого молодняку та качок, супроводжується ураженням легень, затримкою в рості та розвитку, незначним проносом. Летальність становить 10 – 15 %.
У дорослої птиці перебіг хвороби безсимптомний, хвороба виявляється при розтині трупів.
Патологоанатомічні зміни. За гострого та підгострого перебігу характерним є збільшення печінки, наявність на її поверхні та в паренхімі дрібних некротичних вузликів. Виявляється також гостре катаральне запалення слизових оболонок тонкого та товстого відділів кишок, крапчасті крововиливи. Хронічний перебіг у дорослої птиці супроводжується ознаками запалення яєчників, яйцепроводів і клоаки.
Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних та клінічних даних, патологоанатомічних змін, результатів лабораторних досліджень. У лабораторію надсилають свіжі трупи пташенят, загиблі ембріони або хвору птицю; від дорослих качок відбирають кров із підкрильцевої вени. Проводять серологічні дослідження маточного поголів’я качок для орієнтовної перевірки їх благополуччя щодо сальмонельозу перед початком збирання яєць для інкубації. Для серологічної діагностики сальмонельозу в дорослих качок застосовують реакцію аглютинації.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення вірусного гепатиту каченят, грипу качок, орнітозу та кокцидіозу.
Лікування проводять антибіотиками й нітрофурановими препаратами, які дають з кормами: каченятам — біоміцин по 15 мг 2 рази на день, фуразолідон — по 2 – 4 мг до повного видужування; гусенятам — біоміцин по 20 мг, фуразолідон по 3 – 5 мг 2 – 3 рази на день до повного видужування. Застосовують також сальмонельозні фаги та різні хіміотерапевтичні препарати. З профілактичною метою рекомендують давати 2 – 3 рази на день біоміцин або левоміцетин по 5 – 10 мг, синтоміцин — по 10 – 15 мг упродовж 5 – 6 діб.
Імунітет та імунізація. Дорослі качки й гуси мають природну стійкість щодо захворювання на сальмонельоз. Для профілактики хвороби у молодняку в неблагополучних господарствах використовують вакцину живу суху проти сальмонельозу водоплавної птиці.
Профілактика та заходи боротьби. Профілактичні заходи ґрунтуються на використанні для інкубації повноцінних племінних яєць тільки від здорових качок. Яйця перед інкубацією дезінфікують формальдегідом. Каченятам не пізніше ніж через 8 год після вилуплювання згодовують повноцінні корми з додаванням препаратів АБК, ПАБК, сухого ацидофільного препарату.
У разі появи захворювання в господарстві вводять карантинні обмеження, забороняється вивезення птиці та племінних яєць, а також переміщення птиці всередині пташника. Клінічно хвору й підозрювану щодо захворювання на сальмонельоз птицю негайно вибраковують і забивають. Решті птиці з профілактично-лікувальною метою застосовують сульфаніламідні препарати та антибіотики з кормами. Одночасно з кормами дають фуразолідон і фуразидин. У благополучних пташниках проводять щеплення усього молодняку птиці сухою живою вакциною проти сальмонельозу водоплавної птиці. У приміщеннях та інкубаторах проводять ретельне очищення та дезінфекцію. Пташиний послід знезаражують біотермічним способом. Обмеження з господарства знімають через 30 діб після ліквідації сальмонельозу та проведення остаточної дезінфекції.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника сальмонельозу птиці. 2. Які клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни характерні для сальмонельозу? 3. Проведіть диференціальну діагностику сальмонельозу птиці від інших хвороб. 4. Які методи профілактики застосовують для запобігання виникненню сальмонельозу птиці? 5. Організуйте заходи боротьби з сальмонельозом птиці.