7.4. ХВОРОБА НЬЮКАСЛА

Хвороба Ньюкасла (Newcastle disease, псевдочума птиці) — гостра висококонтагіозна хвороба птиці ряду курячих, що характеризується вірусемією, явищами геморагічного діатезу, ураженням травного каналу, дихальних органів і центральної нервової системи.
Поширення хвороби. Захворювання реєструється в більшості країн світу, що є серйозною перешкодою для обміну генетичним матеріалом свійської птиці. Економічні збитки визначаються масовим захворюванням та 90 – 100%-ю летальністю птиці.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус із родини Раrатухо-viridae має сферичну форму, вкритий зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою з поверхневими виступами. Вірус локалізується в паренхіматозних органах, головному й кістковому мозку, м’язах, трахеальному слизі, тонкому й товстому відділах кишечнику. За ступенем вірулентності розрізняють високопатогенні азійські штами вірусу, які зумовлюють загибель усієї птиці, та середньопатогенні штами (Н), що призводять до летального кінця тільки у курчат до 45 – 60-денного віку, а також слабкопатогенні штами (В₁, F, La-Sota, Вор 74/ВДНКІ), які зумовлюють легку, або інапарантну, форму хвороби, не призводять до загибелі курчат і курячих ембріонів, їх використовують для виготовлення вакцин. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі. У пташниках вірус гине влітку через 7 діб, узимку — через 30 діб. Вірус інактивується через 20 хв під дією дезінфектантів у робочих концентраціях.
Епізоотологія хвороби. До хвороби сприйнятлива птиця всіх порід і будь-якого віку з ряду курячих. Водоплавна птиця не хворіє. Описано випадки захворювання людини, яке супроводжувалось кон’юнктивітом. Джерелом збудника інфекції є хвора птиця, що виділяє вірус під час дихання та кашлю, з витіканнями з ротової порожнини, фекаліями, яйцями. Факторами передавання збудника є трупи, інкубаційні яйця, м’ясо, пір’я, отримані від інфікованої птиці, а також контаміновані вірусом корми, вода, інвентар. Вірус заноситься у благополучне господарство транспортними засобами, бродячими собаками, дикими птахами, гризунами. Зараження птиці відбувається через корми та воду респіраторним і аліментарним шляхами, а також через ушкоджені шкірні покриви й слизові оболонки. У разі первинного виникнення хвороба Ньюкасла має вигляд епізоотії з гострим перебігом та значним охопленням поголів’я (до 100 %) і високою (до 60 – 90 %) летальністю.
Патогенез. Після проникнення в організм збудник хвороби швидко розмножується в крові, спричинюючи септицемію, інтоксикацію, крововиливи, набряки. Через 24 – 36 год після зараження вірус виявляється в серці, печінці, селезінці, нирках, головному мозку, кишках, шлунку, зумовлюючи дистрофічні та застійні процеси в різних органах і тканинах.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 2 до 15 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий та хронічний. У разі первинного виникнення захворювання швидко охоплює значну кількість поголів’я в стаді і має у курчат надгострий перебіг з летальним кінцем через 1 – 3 год, у дорослої птиці — гострий — 2 – 3 доби. Спостерігаються висока температура тіла (43 – 44 °С), млявість, ціаноз гребеня й сережок, сонливість, втрата апетиту, часто пронос; фекалії водянисті, зеленувато-жовтого кольору, іноді з домішкою крові. Хвора птиця стоїть або сидить з опущеною головою, скуйовдженим пір’ям та звислими крилами, з дзьоба витікає тягучий слиз. Дихання утруднене, з хрипами, птиця дихає з відкритим дзьобом. Розвиваються нервові явища, судоми, порушення координації рухів, повний або частковий параліч ніг і крил, скручування шиї, загинання пальців усередину. Летальність дуже висока — 90 – 100 %.
У стаціонарно неблагополучних господарствах серед щепленої птиці й у пасивноімунних курчат клінічні ознаки хвороби малопомітні й нехарактерні. Частіше захворюють 20 – 30-денні курчата, коли зникають материнські антитіла і ще не встигає сформуватися післявакцинальний імунітет. У хворих курчат виявляється розлад дихання, чути характерні хрипи. Спостерігаються ознаки ураження центральної нервової системи: тремор голови, судоми, паралічі, перекручування шиї, закидання голови набік або на спину. Часто бувають проноси. Серед курчат відмічається висока летальність. У дорослих курей захворювання триває 2 – 3 тижні, супроводжується зниженням несучості на 50 % і більше. Летальність незначна.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів виявляють крапчасті крововиливи на епікарді, ендокарді, серцевому м’язі. Характерні добре виражені крововиливи на сосочках залозистого шлунка та геморагії у вигляді «пояска» на слизовій оболонці залозистого шлунка при переході його у м’язовий шлунок. Стінка залозистого шлунка потовщена, сосочки набряклі. Відмічають гостре катаральне запалення кишок з численними крововиливами та фібринозно-некротичними нашаруваннями, під якими виявляються виразки, що є важливою діагностичною ознакою. Гіперемія, дрібні крапчасті крововиливи, а також дифтеритні плівки є також на слизовій оболонці гортані й трахеї. В легенях явища застійної гіперемії й набряку, в повітроносних мішках — накопичення гноєподібної маси.
Діагноз установлюють на основі проведення аналізу епізоотичної ситуації, симптомів хвороби й патологоанатомічних змін, виявлених при розтині. Вирішальне значення мають результати лабораторних досліджень, які передбачають виділення вірусу в курячих ембріонах, визначення вірулентності вірусу на курчатах. У лабораторію для дослідження направляють у термосі з льодом трупи птиці або голови та внутрішні органи (легені, трахею, селезінку, печінку, нирку), взяті в перші дні хвороби. Для ретроспективної діагностики надсилають не менш ніж 25 проб сироваток крові птиці. Виділені штами вірусу ідентифікують за РЗГА. Серодіагностику і ретроспективну діагностику хвороби Ньюкасла здійснюють визначенням титрів специфічних антитіл за допомогою реакції затримки гемаглютинації та реакції нейтралізації в парних сироватках крові від одних і тих самих птахів, отриманих на початку хвороби та через 15 – 20 діб після зараження.
Диференціальна діагностика. Ньюкаслську хворобу потрібно диференціювати від грипу, інфекційного ларинготрахеїту, інфекційного бронхіту та пастерельозу. Вирішальне значення мають результати лабораторних досліджень з використанням стандартних діагностикумів.
Лікування не проводять. Хвору й підозрювану щодо захворювання птицю забивають безкровним методом і спалюють, щоб запобігти поширенню збудника інфекції.
Імунітет та імунізація. Після перехворювання птиці у неї формується імунітет. Тривалість і напруження поствакцинального імунітету залежать від біологічних властивостей вакцинного штаму, віку птиці та способу щеплення. Найчастіше використовують сухі вірусвакцини з лентогенних штамів Ві, Ла-Сота і Бор 74, які застосовують інтраназально, аерозольно, а також випоюванням з водою. Ефективність вакцинації визначають за допомогою контролю динаміки титрів гемаглютинінів за РЗГА у сироватках крові через 12 – 25 діб після вакцинації.
Профілактика та заходи боротьби. З метою профілактики хвороби Ньюкасла в птахівничих господарствах має здійснюватись режим підприємства закритого типу з відповідними ветеринарно-санітарними об’єктами (дезбар’єри, ветсанблок). У загрозливих господарствах проводять щеплення всієї птиці. Вибір вакцини та схеми імунізації визначають залежно від епізоотичної ситуації.
У разі появи хвороби Ньюкасла господарство оголошують неблагополучним і карантинують. Хвору й підозрювану щодо захворювання птицю забивають безкровним способом, трупи знищують спалюванням. Клінічно здорову птицю забивають на м’ясо, яке проварюють упродовж 30 хв і реалізують для харчування всередині господарства. Пір’я, пух і внутрішні органи забитої птиці спалюють. Пташники та вигули, де утримували хвору птицю, ретельно дезінфікують. Усю птицю благополучних приміщень неблагополучного господарства та населеного пункту загрозливої зони вакцинують проти хвороби Ньюкасла.
Карантин з неблагополучного господарства знімають через 30 діб після останнього випадку захворювання та забою хворої птиці, проведення остаточної дезінфекції приміщень та виробничої території. Дезінфекцію здійснюють 2 – 3%-ми розчинами гідроксиду натрію чи 3%-м розчином хлорного вапна впродовж 48 год.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника хвороби Ньюкасла птиці. 2. Назвіть основні шляхи проникнення збудника хвороби Ньюкасла в організм. 3. Які види птахів найчутливіші до збудника ньюкаслської хвороби? 4. Які органи та системи органів частіше уражуються при ньюкаслській хворобі? 5. Які клінічні ознаки характерні для хвороби Ньюкасла? 6. Проведіть диференціальну діагностику хвороби Ньюкасла птиці від інших хвороб. 7. Які вакцини використовують для профілактики ньюкаслської хвороби?