9.3. ВІСПА КОРОПІВ
Віспа
—
інфекційне захворювання коропа, що характеризується специфічним ураженням шкіри, утворенням папілозних епітеліом. Хвороба дістала назву за деякою подібністю до віспи людини.
Поширення хвороби.
У ставових господарствах України віспа коропів спостерігалася неодноразово. Збитки, яких вона завдає, незначні.
Збудник хвороби.
На сьогодні існує гіпотеза, що збудником віспи є ДНК-вмісний вірус округлої форми, діаметром 110 нм. Однак до цього часу не вдалося виділити і культивувати вірус та відтворити хворобу експериментально. Наявність вірусу у хворих риб було підтверджено гістологічно і електронно-мікроскопічно — виявленням елементарних вірусних тілець в епітеліальних клітинах епідермісу шкіри.
Епізоотологічні дані.
Віспою уражуються переважно коропи, сазани та їхні гібриди. Хворобу реєструють у риб старших вікових груп — дворічок, трирічок, плідників. Епізоотії виявляються влітку та восени. Шляхи зараження віспою не з’ясовано. На перебіг хвороби впливають умови вирощування риби. Масове захворювання на віспу спостерігається у господарствах з низьким рівнем культури виробництва та у водоймах з нестачею кальцію у воді й високою щільністю посадки риби.
Патогенез
не вивчено.
Клінічні ознаки хвороби.
Інкубаційний період тривалий, іноді до року. Віспа характеризується появою на поверхні тіла і плавцях доброякісних пухлин — епітеліом. Пухлинні розростання чітко обмежені, мають щільну парафіноподібну консистенцію. Спочатку вони дрібні, згодом розростаються по всьому тілу. Віспа не спричинює масової загибелі риби, однак перебіг її хронічний, тривалий, що призводить до відставання у рості. При значному ураженні коропи перестають живитися і гинуть. У тяжкохворих риб спостерігають розм’якшення кісток, а надалі — різні деформації хребта.
Патологоанатомічні зміни
спостерігаються тільки на шкірі. Часто папіломатозні розростання на шкірі поширюються і на підшкірну клітковину. У внутрішні органи вони не метастазують, при розтині виражених змін не спостерігають.
Лікування
не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби.
Проводять ветеринарно-санітарні рибницько-меліоративні заходи та періодичне літування ставів. У разі нестачі кальцію в ґрунті й воді здійснюють систематичне вапнування ставів, а також добавляють у корм рибі крейду (до 8 – 10 % добового раціону). Ведуть селекційно-племінну роботу щодо вирощування стійкого до віспи потомства, вибраковують хворих риб. У неблагополучних господарствах вводять карантинні обмеження.
До змісту