1.8. БРУЦЕЛЬОЗ
Бруцельоз (Brucellosis) — хронічне зооантропонозне інфекційне захворювання багатьох видів сільськогосподарських і диких тварин, яке супроводжується абортами, затримкою посліду, розладом репродуктивної здатності тварин, ендометритами, орхітами, бурситами, гігромами та артритами.
Поширення хвороби. Хвороба відома з давніх-давен під назвами «повальний викидень тварин», «епізоотичний аборт корів», «інфекційний аборт великої рогатої худоби», «мальтійська лихоманка» тощо. Бруцельозом цю хворобу почали називати на честь дослідника Брюса лише з 1923 р., коли всі види бруцел було віднесено до одного роду Brucella. Бруцельоз трапляється в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків у зв’язку з порушенням племінної роботи, репродуктивної здатності тварин, тривалим карантином та складністю ветеринарно-санітарних і господарських заходів щодо ліквідації хвороби.
Збудник хвороби — бактерії виду Brucella abortus роду Brucella, представлений шістьма видами: Brucella abortus — спричинює захворювання великої рогатої худоби, верблюдів, буйволів, яків, коней; Br. suis — свиней, північних оленів; Br. melitensis — кіз, овець, буйволів; Br. canis — собак, Br. ovis — овець; Br. neotomae — пацюків. Можлива міжвидова міграція окремих видів бруцел. Так, Br. melitensis від кіз та овець — до великої рогатої худоби й свиней, а Br. suis — від свиней до кіз і овець. У людини бруцельозна інфекція спричинюється трьома видами збудника, частіше Br. melitensis, рідше — Br. abortus і Br. suis. За морфологічними властивостями бруцели різних видів та варіантів ідентичні і являють собою поліморфні грамнегативні палички розміром 0,6 1,5 мкм, коки — 0,5 0,6 мкм, нерухомі, не мають спор і капсул, ростуть за температури 36 – 38 °С на штучних живильних середовищах (м’ясо-пептонно-печінковий агар та бульйон з 1 % глюкози і 2 – 3 % гліцерину, картопляний агар та ін.) з рН = 6,8 – 7,2. Первинні висіви потребують при культивуванні збільшення в атмосфері вмісту СО2. Бруцели залишаються життєздатними в ґрунті до 100, у воді — до 114 діб.
Епізоотологія хвороби. Найсприйнятливішими до збудника бруцельозу є велика рогата худоба, вівці, кози, свині, менш чутливі — коні, м’ясоїдні тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, особливо в період аборту, коли бруцели у великій кількості виділяються з плодом, плодовими оболонками й водами та виділеннями зі статевих органів. Збудник хвороби може періодично виділятися з молоком, сечею, калом, спермою та вагінальними секретами. Факторами передавання збудника інфекції можуть бути забруднені виділеннями хворих тварин корми, вода, годівниці, гній, предмети догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. В благополучному стаді хвороба може з’явитися після завезення нових тварин — прихованих носіїв бруцел, а також згодовування молодняку недостатньо знезараженого молока або відвійок, які отримані від хворих тварин із неблагополучних щодо бруцельозу господарств. Основний шлях зараження — аліментарний, однак інфікування можливе також через шкіру (в тому числі й неушкоджену) та слизові оболонки. Бруцельоз у великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней може мати характер епізоотій, тоді як у інших видів тварин частіше виявляється спорадично. Характерним для бруцельозу є тривалий латентний перебіг інфекції. Основним показником виникнення бруцельозу в благополучному стаді є аборти в другій половині вагітності, спочатку в окремих тварин, а потім масові — у 50 – 90% маток. Надалі кількість абортів різко знижується і, якщо стадо не поповнюється новими статевозрілими тваринами, через 2 – 3 роки аборти можуть припинитися взагалі.
Патогенез. Розрізняють три фази розвитку бруцельозної інфекції: первинна латенція (регіонарна інфекція), генералізація процесу і вторинна латенція. Фаза регіонарної інфекції характеризується проникненням збудника в організм чутливих тварин, його розмноженням в регіонарних лімфовузлах з наступним занесенням лімфатичними й кровоносними шляхами в паренхіматозні органи та розвитком явищ ретикулоендотеліозу. Клінічні ознаки хвороби в цей період ще не виявляються, проте інфіковані тварини є бактеріоносі-ями і можуть виділяти бруцели з сечею і калом. Серологічні реакції на бруцельоз у цей період негативні, оскільки накопичення специфічних антитіл ще не досягло діагностичного рівня.
Фаза генералізації процесу розвивається у разі різних несприятливих умов утримання й годівлі тварин, а також під час вагітності. Характеризується бактеріємією, генералізацією патологічного процесу, утворенням в уражених органах і тканинах специфічних бруце-льозних гранульом, розвитком характерної клінічної картини хвороби. У разі проникнення і розмноження бруцел у слизових оболонках матки, плодових оболонках і плоді розвиваються запальні процеси, що призводить до порушення живлення плоду, його загибелі та аборту. Запальні некротичні явища можуть розвиватися і в інших органах і тканинах, спричинюючи орхіти, бурсити, абсцеси. В цей період можливе виділення культури бруцел у посівах з паренхіматозних органів, а також виявлення специфічних сироваткових антитіл.
Фаза вторинної латенції характеризується клінічним видужанням тварини, тривалим бактеріоносійством, чітко вираженою алергічною перебудовою організму.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 4 тижні, після чого в крові заражених тварин з’являються специфічні аглютиніни, а згодом і комплементзв’язувальні антитіла. У багатьох інфікованих тварин перебіг бруцельозу безсимптомний, і виявити таких тварин можна лише за допомогою серологічних або алергічних досліджень.
Основною клінічною ознакою бруцельозу у великої рогатої худоби є аборт на 5 – 8-му місяці тільності, затримка посліду, гнійний ендометрит, які зумовлюють яловість і безпліддя. Повторні аборти бувають рідко. У овець і кіз аборти спостерігаються на 3 – 5-му місяці кітності, рідко в більш ранні строки. У свиноматок аборти виникають на 4 – 12-му тижні поросності, часто без затримки посліду. Можливі повторні аборти. Бруцельоз у самців усіх видів тварин супроводжується орхітами та епідидимітами. Крім того, хвороба може супроводжуватися ураженням суглобів, утворенням абсцесів у підшкірній клітковині, м’язах і паренхіматозних органах.
У коней характерними є бурсити в ділянці холки й потилиці, некрози хрящів, остистих відростків, утворення свищів. Аборти бувають надзвичайно рідко.
У собак і котів перебіг бруцельозу безсимптомний, інфікованість виявляється лише за допомогою серологічних і бактеріологічних досліджень.
Патологоанатомічні зміни при бруцельозі спостерігаються насамперед після аборту. Плодові оболонки та котиледони у корів інфільтровані, потовщені, пронизані крововиливами, часто вкриті пластівцями фібрину і гною. У корів виявляється кіста яєчників, мастити, бурсити, ураження суглобів, у биків — гнійно-некротичні ураження сім’яників та придатків. У свиней буває муміфікація плодів, множинні дрібні гранульоми в матці, абсцеси в підшкірній клітковині. У коней характерними є гнійно-некротичні процеси в ділянці потилиці й холки, можливі ендометрити, сальпінгіти, оофорити, піометрити. При розтині абортованих плодів виявляються інфільтрація підшкірної клітковини, набряк та потовщення пупкового канатика, крововиливи на серозних і слизових оболонках, гіперплазія лімфовузлів і селезінки, дрібні осередки некрозу в печінці.
Діагноз ґрунтується на основі аналізу епізоотичної ситуації, врахування клінічної картини хвороби і даних бактеріологічних, серологічних та алергічних (у овець і свиней) досліджень. Для бактеріологічного дослідження на бруцельоз у лабораторію надсилають абортовані плоди з плодовими оболонками, навколоплідну рідину або шлунок плода з вмістом, шматочки печінки й селезінки, вміст гігром (бурс) уражених суглобів, а також проби молока; для серологічного дослідження — сироватку крові та молоко. Бактеріологічні дослідження включають мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, виділення та ідентифікацію культури збудника і проведення біопроби на морських свинках.
Для серологічного дослідження на бруцельоз у великої рогатої худоби використовують розбенгалпробу (РБП), реакцію аглютинації (РА), реакцію тривалого зв’язування комплементу (РТЗК), реакцію зв’язування комплементу (РЗК) та кільцеву реакцію з молоком (КР); овець і кіз — РБП, РЗК, РТЗК; свиней — РЗК, РТЗК, РА, РБП; коней — РА, РБП, РЗК; собак та інших тварин — РА та РЗК. Крім того, для великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней можна використовувати й алергічний метод діагностики.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення у великої рогатої худоби трихомонозу, хламідіозу та кампіло-бактеріозу; у свиней — сальмонельозу, лептоспірозу; у овець і кіз — інфекційного епідидиміту баранів, лістеріозу, кампілобактеріозу та хламідіозу.
Лікування при бруцельозі не проводиться. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварин, які позитивно реагують під час серологічних та алергічних досліджень, вважають хворими і піддають забою.
Імунітет при бруцельозі нестерильний. Самовидужання зі звільненням організму від збудника хвороби буває дуже рідко. Для активної імунізації проти бруцельозу запропоновано кілька вакцин. Найбільш уживаними є для великої рогатої худоби жива суха вакцина зі штаму Br. abortus 19 та вакцина зі слабоаглютиногенного штаму Вr. abortus 82, а для імунізації овець і кіз — суха жива вакцина зі штаму Br. melitensis Rev-1. В Україні вакцинацію тварин заборонено.
Профілактика та заходи боротьби мають бути спрямовані на охорону території країни від занесення збудника бруцельозу з неблагополучних держав, а в разі виникнення хвороби в стаді — на її ліквідацію та проведення заходів щодо оздоровлення тварин від бруцельозу і захисту людей від зараження бруцельозом. З цією метою не дозволяється завозити в Україну поголів’я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами.
У разі встановлення захворювання на бруцельоз окремі ферми, господарства, населені пункти оголошують неблагополучними щодо бруцельозу, в них негайно запроваджують ветеринарні обмеження та розробляють план оздоровчих протибруцельозних заходів відповідно до чинних нормативних документів. У зв’язку з обмеженням у зоні неблагополуччя заборонено проведення ярмарків, аукціонів, виставок тварин та будь-які переміщення тварин, крім вивезення їх на м’ясокомбінат. Тварин усіх видів, які дають позитивну реакцію при серологічній чи алергічній діагностиці або у яких з’явилися клінічні ознаки захворювання, негайно ізолюють і здають на м’ясокомбінат. Забій хворих тварин у господарстві забороняється. Забороняється також доїти корів з клінічними ознаками бруцельозу, а молоко від серопозитивних корів знезаражують кип’ятінням упродовж 30 хв і використовують для годівлі тварин у межах господарства. Молоко, отримане від серонегативних корів неблагополучного гурту, знезаражують безпосередньо в господарстві пастеризацією (при 70 °С упродовж 30 хв або при 85 – 90 °С упродовж 20 хв) чи кип’ятінням.
У тваринницьких приміщеннях, а також на прилеглих територіях регулярно здійснюють поточну дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію. Для дезінфекції застосовують 20%-й розчин свіжогашеного вапна або прояснений розчин хлорного вапна з вмістом не менш як 2% активного хлору, гарячий 2%-й розчин їдкого лугу, гарячий 5%-й розчин кальцинованої соди, 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й розчин каустичної содо-поташної суміші, розчин нейтрального гіпохлориту кальцію або тексаніту з вмістом активного хлору 3 %. Гній, підстилку і залишки кормів від годівлі тварин на неблагополучних фермах знищують або знезаражують біологічним, хімічним чи фізичним методом. Господарське використання гною дозволяється не раніше як через 24 міс після біотермічного знезараження.
Тваринницьку ферму, господарство, населений пункт визнають оздоровленими від бруцельозу після забою всіх хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин разом з приплодом від цих тварин та після проведення всього комплексу організаційно-господарських, санітарно-протиепідемічних та ветеринарних заходів. У господарстві після його оздоровлення і зняття карантинних обмежень зберігаються обмеження стосовно продажу або показу тварин на виставках для великої рогатої худоби (впродовж 24 міс, для овець, кіз, свиней —12 міс).
Запитання для самоконтролю: 1. Наведіть історичні синоніми назви хвороби «бруцельоз». 2. Назвіть види бруцел, до яких найчутливіша людина. 3. Назвіть основну клінічну ознаку бруцельозу в корів. 4. Назвіть основну клінічну ознаку бруцельозу в коней. 5. Наведіть методи діагностики бруцельозу у тварин. 6. Як чинять у неблагополучному щодо бруцельозу господарстві з тваринами, що абортували? 7. Чи існує специфічна профілактика бруцельозу в Україні?
До змісту