3.6. ІНФЕКЦІЙНИЙ МАСТИТ ОВЕЦЬ

Інфекційний мастит овець (Mastitis infectiosa ovium, гангренозний мастит) — гостра контагіозна хвороба, що характеризується гангренозним ураженням вимені й значним погіршенням загального стану тварини.
Поширення хвороби. Інфекційний мастит овець реєструється в усіх країнах із розвиненим вівчарством. Економічні збитки визначаються зниженням продуктивності хворих тварин, витратами на проведення лікувальних та оздоровчих заходів.
Збудник хвороби. Основними збудниками інфекційного маститу у овець є: патогенний стафілокок Staphylococcus aureus ovinus (син. Micrococcus mastitidis gangraenosae ovis) та Pasteurella haemolytica біотипів А і Т. Спорадичні мастити у овець і кіз можуть спричинювати й інші мікроорганізми та їх асоціації (ешерихії, протей, клостридії та ін.).
У мазках з секрету ураженого вимені Staph. aureus ovinus має вигляд поодиноких або парних коків, розміщених короткими ланцюжками й купками. Це грамнегативний і факультативний анаероб, що легко фарбується аніліновими барвниками. На м’ясо-пеп-тонному агарі утворює ніжні сіро-білі колонії у вигляді роси; добре росте на живильних середовищах при додаванні сироватки; на кров’яному агарі спричинює гемоліз.
Р. haemolytica — коротка (1,5 – 2,5 мкм завдовжки), ледь зігнута, нерухома, неспороутворювальна, грамнегативна анаеробна паличка. На МПА через 24 год утворює дрібні, круглі, з синюватим полиском колонії, які, зливаючись, утворюють ніжний наліт.
Staph. aureus ovinus досить стійкий, в умовах кошар виживає до 80 – 85 діб, поза приміщенням — 60 – 70 діб. Р. haemolytica залишається життєздатною в ґрунті 55 – 90 діб, у гною — 20 – 100, у воді — 30, у сечі — 40 діб. Збудники чутливі до високої температури та дезінфектантів у робочих концентраціях.
Епізоотологічні дані. До інфекційного маститу сприйнятливі вівці й кози. Здебільшого мастит з’являється через кілька тижнів після окоту. Хвороба вражає 10 – 30 % лактуючих овець і припиняється із закінченням лактаційного періоду. Захворювання частіше реєструють у молодих маток, що народжують уперше. Нелактуючі вівці не хворіють.
Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворіли вівці. Бактеріоносійство у них триває 8 – 10 міс. Збудники виділяються з організму хворих вівцематок в основному з молоком, а у ягнят — із носовим слизом. Зараження відбувається через молочний канал соска вимені, при контакті з інфікованою підстилкою, при смоктанні ягнятами хворих, а потім здорових маток. Однією з основних причин, що зумовлює виникнення хвороби, вважають травмування соска вимені ягнятами під час смоктання при нестачі молока. У ягнят збудники маститу спричинюють пневмонію. Летальність серед тварин, яких не лікували, може сягати 40 – 90 %. У неблагополучних господарствах хвороба може набувати стаціонарності.
Патогенез. Збудники маститу, проникаючи через соскові канали, розмножуються в молочній залозі. Лімфатичними шляхами вони досягають паренхіми вимені й зумовлюють розлитий запальний набряк з порушенням секреції молока. Надалі мікроорганізми проникають у кров’яне русло, спричинюючи пропасницю, інтоксикацію і нерідко метастатичну пневмонію. Запальний процес у вимені часто ускладнюється вторинною інфекцією.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період хвороби короткий — від кількох годин до 1 – 2 діб. Перебіг хвороби може бути гострий, підгострий і хронічний. За гострого перебігу спостерігають слабкість, пригнічення, гіперемію видимих слизових оболонок, почастішання пульсу і дихання. Вівці малорухливі, стоять, згорбивши спину, відмовляються від корму. Одночасно з’являються ознаки маститу з ураження однієї або двох часток вимені. Вим’я стає набряклим, напруженим, гарячим і болісним. Запальний набряк швидко поширюється на нижню частину живота і грудей, охоплює стегна. В набряклій ділянці шкіра має синюватий відтінок, суха, холодна й безболісна. Невдовзі починається гангренозний розпад тканини. Уражена частина вимені тверда. З гангренозної виразки виділяються густі гнійні маси з домішками крові й шматочків тканини, що розпалася. Загальний стан тварини різко погіршується. Зі статевої щілини звисає тягучий слиз. Незадовго до смерті температура тіла знижується до норми, дихання стає поверховим, пульс ледве промацується. Секреція молока зменшується або взагалі припиняється.
За підгострого перебігу хвороби відзначають підвищення температури тіла і рясні виділення з носа. Тварини тривалий час лежать, важко підводяться, п’ють багато води. Згодом розвиваються пронос, кон’юнктивіт; шерсть у ділянці набряку легко вискубується. Уражена частка вимені залишається набряклою, гарячою й болючою. Молоко в цій частці водянисто-жовтого кольору, з домішкою пластівців. У паренхімі вимені утворюються абсцеси. В подальшому абсцеси, що здебільшого розкрилися, рубцюються, настає агалактія. Тварини худнуть, у них з’являється кашель, і процес набуває хронічного перебігу. Такі вівці стають бактеріоносіями. У ягнят, що заразилися від хворих матерів, розвивається пневмонія, що характеризується підвищенням температури тіла до 41,5 °С, прискореним пульсом, поверховим диханням і пригніченням. Апетит і жуйка зникають, з’являються пронос, вологий кашель, слизисто-гнійні носові виділення. Ягнята, як правило, гинуть, а ті, що вижили, залишаються мікробоносіями.
Патологоанатомічні зміни. У овець, загиблих від гангренозного маститу, яскраво виражене трупне заклякання і значні слизисті виділення з ротової й носової порожнин. Шкіра, підшкірна клітковина нижньої стінки живота набряклі. Паренхіма вимені на розрізі пухка, темно-червоного кольору; з поверхні розрізу стікає рідина, що містить пухирці газу. В молочній залозі виявляють ділянки некрозів. Цистерна і соскові канали заповнені брудно-сірою каламутною рідиною, що містить пластівці. У черевній порожнині скупчення рідини солом’яного кольору. Слизова оболонка кишок геморагічно запалена. Печінка збільшена в об’ємі, в’ялої консистенції, блідо-коричневого кольору. Жовчний міхур переповнений темно-зеленою густою жовчю. Нирки збільшені в об’ємі, капсула легко знімається. Селезінка майже без видимих уражень. У грудній порожнині міститься каламутнувата рідина. Серце розширене, на перикарді й епікарді крапчасті крововиливи. В легенях виявляються осередки гепатизації або дрібні гнійні фокуси й крововиливи.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних (сезонність хвороби, висока смертність), аналізу клінічних ознак (гангренозний мастит, пневмонії у ягнят). Для підтвердження діагнозу проводять бактеріологічне дослідження. За життя тварини збудника вдається виділити з молока ураженої частки вимені. З цією метою в лабораторію відправляють секрет ураженої частки вимені в перші дні хвороби.
При диференціальній діагностиці необхідно виключити інфекційну агалактію, при якій у патологічний процес нерідко залучаються суглоби й очі. Хвороба виявляється катаральним або серозним маститом без гангрени у вимені.
Лікування. Хворих на інфекційний мастит овець лікують антибіотиками і сульфаніламідними препаратами. При гангрені й абсцесах вимені застосовують хірургічне втручання.
Імунітет. Перехворілі на інфекційний мастит вівці повторно не захворюють. За кордоном застосовують інактивовані вакцини проти стрептококів та анатоксини.
Профілактика та заходи боротьби. З метою профілактики хвороби необхідно забезпечувати тварин повноцінними кормами, систематично проводити клінічний огляд вівцематок, особливо в період лактації. У разі виявлення ознак інфекційного маститу хворих маток разом з ягнятами ізолюють і лікують. Ягнят віднімають від хворих маток і після ретельної обробки ротової порожнини антисептичними розчинами напувають коров’ячим молоком або підпускають до здорових маток. Овець, що перехворіли, утримують ізольовано і при агалактії вибраковують. Одночасно кошари ретельно очищають і дезінфікують розчином хлорного вапна (3 % активного хлору), 2%-м — креоліну, 3%-м — їдкого натру. Молоко від хворих овець здоюють в окремий посуд і знищують. Гній знезаражують біо-термічно. Обмеження знімають після ліквідації хвороби і проведення заключної дезінфекції.

Запитання для самоконтролю: 1. Чим характеризується інфекційний мастит овець? 2. Назвіть збудників інфекційного маститу овець. 3. Які вівці не хворіють на інфекційний мастит овець? 4. Опишіть патогенез інфекційного маститу овець. 5. Перелічіть хвороби, які необхідно диференціювати від інфекційного маститу овець. 6. Зазначте спрямування заходів профілактики інфекційного маститу овець.