1.19. ДЕРМАТОМІКОЗИ

Дерматомікози (Dermatomycosis), стригучий лишай — хронічні інфекційні хвороби шкіри та її похідних, спричинювані патогенними грибами — дерматофітами. Найпоширенішими серед тварин дерматомікозами є трихофітія і мікроспорія.
Трихофітія (Trichophitia, трихофітоз) — хронічна грибна хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками, або запальною реакцією шкіри й фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок.
Поширення. Захворювання відомі з давніх часів і трапляються в багатьох країнах.
Збудник хвороби — патогенні мікроскопічні гриби, що належать до роду Trichophiton, у тому числі Tr. verrucosum, що спричинює трихофітію у великої рогатої худоби, Tr. eqvinum — у коней, Tr. gypseum — у свиней, хутрових звірів, котів, собак, диких гризунів, рідко — у коней і великої рогатої худоби.
Збудники трихофітії дуже стійкі у навколишньому середовищі. У заражених приміщеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними впродовж 4 – 8 років, у зараженому волоссі й лусочках шкіри зберігаються впродовж 7 років, у ґрунті — 3 – 4 міс, в гною та гноївці — 3 – 8 міс. Стійкі проти заморожування, висушування та дії сонячного випромінювання. При кип’ятінні інактивуються через 2 хв, а під дією сухої пари за температури 110 °С гинуть через 1 год. Із використовуваних дезінфекційних речовин на спори грибів згубно діють 1 – 3%-й розчин лугу, 5%-й — сірчано-карболової суміші, 10%-й розчин йоду хлориду.
Епізоотологія хвороби. На трихофітію хворіють усі види свійських тварин, м’ясоїдні та гризуни, рідко — дрібна рогата худоба і свині, більш сприйнятливими є молоді тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі тварини, іноді мишоподібні гризуни. Факторами передавання й поширення хвороби можуть бути контаміновані грибом пасовища, речі догляду. У хворих тварин знижується продуктивність, вони відстають у розвитку, а в разі значного ураження шкіри навіть гинуть.
Патогенез. Гриб розмножується у роговому шарі епідермісу й волосяних фолікулах, спричинюючи запальні реакції шкіри, порушення живлення волосся. Якщо процес має поверхневий характер, то корені волосин не руйнуються і на їх місці ростуть нові волосини. Однак якщо гриби проникають углиб шкіри і руйнують волосяні цибулини, на місцях ураження утворюються облисілі осередки. Запалення шкіри зазвичай супроводжується незначним випотом ексудату, розвитком невеликих вузликів і міхурців з наступним утворенням кірочок та їх лущенням. Іноді гриби проникають углиб шкіри і зумовлюють утворення струпоподібних кірок, просочених клейким випотом, які щільно прилягають до шкіри. Інколи можливе поширення збудника в організмі лімфогенним і гематогенним шляхами з утворенням дисемінованих мікотичних процесів у легенях, печінці, селезінці та інших органах, порушенням обмінних процесів, що призводить до виснаження і навіть загибелі тварини.
Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 6 – 30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний. У великої рогатої худоби шкіра уражується в ділянці голови, шиї, спини, хвоста, сідниць, рідше — на кінцівках, перебіг хвороби можливий у трьох формах — поверхневій, глибокій і атиповій. Поверхнева форма, як правило, буває у дорослої худоби і супроводжується утворенням маленьких вузликів, згодом виникають різко обмежені круглі плями, що поступово збільшуються, утворюючи струп, а через 1 – 2 міс з’являються оголені безволосі ділянки шкіри. Шкіра в цих місцях потовщується, стає складчастою. Спостерігається свербіж, іноді дуже сильний. При глибокій формі хвороби характерні різко виражені запальні явища, виникають гнійний фолікуліт, абсцеси, формування товстих кірок із засохлого гною. При атиповій формі на шкірі голови та інших ділянках тіла утворюються трихофітійні осередки круглої форми без ознак запалення.
Свині хворіють рідко, перебіг захворювання у них доброякісний — на шкірі голови, грудей, спини виникають нечисленні червоні круглі плями.
У собак і котів уражується шкіра голови, шиї, біля основи хвоста й на кінцівках. Здебільшого відмічають глибоку форму з різко вираженою запальною реакцією та ексудативними явищами, з появою пухирців, які швидко лопаються.
Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок. Виділення збудника на живильних середовищах проводять лише в неординарних випадках.
Диференціальна діагностика. У диференціальному плані трихофітію потрібно відрізняти від мікроспорії, парші, корости, екземи та дерматитів неінфекційної етіології.
Лікування ґрунтується на застосуванні з лікувальною метою таких вакцинних препаратів, як ЛТФ-130, ТФ-130 К та ТФ-130 для великої рогатої худоби, СП-1 — для лошат і молодняку коней. Вакцину «Ментавак» використовують для профілактики та лікування хутрових звірів і кролів. Широко застосовують інактивовану вакцину «Полівак-ТМ» проти дерматомікозів, спричинюваних збудниками з родів Трихофітон та Мікроспоріум, а також вакцини «Міко-дерм», «Вакдерм», «Вакдерм-F». Вакцини «Мікодерм» і «Вакдерм» рекомендовані для лікування й профілактики мікроспорії та трихо-фітії котів, собак, хутрових звірів, кролів, нутрій. Вакцину «Вакдерм-F» використовують з метою профілактики й лікування мікроспорії та трихофітії котів.
Для місцевого лікування застосовують 10%-ву саліцилову мазь, 10%-й саліциловий спирт, 20%-й розчин мідного купоросу в нашатирному спирті, а з фунгіцидних речовин — йоду хлорид, трихоце-тин, юглон, фенотіазин, РОСК, СК-9, мазь «Ям» та ін. Лікувальні обробки проводять у спеціально відведеному для цього місці, яке щоразу дезінфікують; уражене грибом волосся й кірки спалюють.
Імунітет. Після перехворювання на трихофітію у тварин формується тривалий напружений імунітет. Для специфічної профілактики трихофітії у великої рогатої худоби застосовують вакцини ТФ-130К, ЛТФ-130 і ТФ-130; овець — «Триховіс»; коней — СП-1; хутрових звірів і кролів — вакцину «Ментавак», котів, собак, хутрових звірів, кролів і нутрій — «Мікодерм», «Вакдерм» та «Вакдерм-F».
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання трихофітії в усіх тваринницьких господарствах слід додержуватися зоогі-гієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання тварин. У неблагополучних і загрозливих щодо трихофітії великої рогатої худоби господарствах увесь народжений молодняк щеплюють з 1-місячного віку.
У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним щодо трихофітії, у ньому запроваджують обмеження. Хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових вакцинують.
Неблагополучні щодо трихофітії приміщення піддають механічному очищенню й дезінфекції. Поточну дезінфекцію проводять після кожного випадку виділення хворої тварини й через кожні 10 днів до проведення остаточної дезінфекції.
Мікроспорія (Microsporia, мікроспороз) — хронічна висококонтагіозна хвороба котів, собак, хутрових звірів і коней, спричинювана грибами, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів. До хвороби сприйнятлива і людина, особливо діти.
Поширення. Хвороба трапляється в усіх країнах світу.
Збудник хвороби — патогенні гриби з роду Microsporum: у коней — M. еqwinum; собак, котів, кролів, хутрових звірів, морських свинок, мавп, свиней, оленів — M. lanosum; котів, собак, свиней, телят, морських свинок, пацюків, мишей — M. gypseum; у свиней — M. nanum.
Спори всіх грибів мікроспорії дуже стійкі у навколишньому середовищі. У зскрібках зі шкіри та ураженому волоссі зберігаються до 5 років, у вовні — до 7, у гною й гноївці — до 8 міс. Вегетативні форми грибів руйнуються 5%-м розчином лугів упродовж 15 – 30 хв.
Епізоотологія хвороби. Найчастіше хворіють коти, собаки, хутрові звірі, кролі, рідше — вівці, коні, свині, олені, мавпи, пацюки, морські свинки, хижі звірі. Особливо небезпечними у підтриманні епізоотичного процесу є бездомні коти, собаки та гризуни.
Патогенез. Унаслідок розвитку гриба в роговому шарі епідермісу виникає поверхневе запалення та злущення шкіри, порушення живлення волосся, яке стає сухим і легко ламається. Утворюються обмежені безволосі ділянки шкіри різних розмірів та форми.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 20 – 45 діб. Розрізняють приховану, поверхневу, глибоку й атипову форми хвороби. Прихована форма частіше спостерігається у собак, котів і хутрових звірів, її можна виявити лише за допомогою мікроскопічного та люмінесцентного дослідження. Поверхнева форма хвороби у собак і кошенят супроводжується утворенням круглих плям, вкритих лусочками, на морді, спині, тулубі й хвості, а у коней — виникненням безволосих плям. При глибокій формі розвивається чітко виражений запальний процес з утворенням на поверхні шкіри кірок із засохлого ексудату. Атипова форма супроводжується утворенням безволосих ділянок шкіри та осередковим злущенням поверхневого шару.
У поросят хвороба спостерігається до 4-місячного віку і характеризується ураженням шкіри голови, вух, ніг, лопаток, спини.
Діагноз установлюють на основі епізоотологічних, клінічних та мікроскопічних даних. Чітко виражені клінічні симптоми підтверджуються мікроскопічними дослідженнями (так, як при трихофітії). Для діагностики прихованої й атипової форм мікроскопії застосовують люмінесцентний метод. Під дією ультрафіолетового випромінювання ртутно-кварцової лампи з фільтром «Вуда» уражене спорами волосся тварин дає яскраво-зелене світіння.
Лікування. Рекомендуються ті самі препарати, що й при трихофітії. Коней лікують маззю Ваганова (лізол — 30 г, дьоготь березовий — 50, сірчаний цвіт і АСД-фракція-3 — по 100, вазелін — 800 г).
Імунітет. Після перехворювання на мікроспорію формується стійкий імунітет. Для специфічної профілактики використовують вакцини «Ментавак», «Полівак», «Вакдерм», «Мікодерм».
Профілактика і заходи боротьби зводяться до дотримання загальних ветеринарно-санітарних правил утримання тварин та чіткого виконання обслуговуючим персоналом правил особистої гігієни.
Профілактичні заходи передбачають раннє виявлення, ізоляцію й знищення бродячих котів і собак. Хворих домашніх тварин, а також собак цінних порід ізолюють і лікують. Неблагополучні приміщення дезінфікують, а клітки з годівницями обробляють вогнем паяльної лампи або сухим жаром за температури 110 °С.

Запитання для самоконтролю: 1. Який тропізм збудників стригучого лишаю? 2. Чи можна назвати стригучий лишай зооантропонозом? 3. Назвіть хвороби, що характеризуються ураженням шкіри. 4. Які форми клінічного прояву трихофітії розрізняють у телят? 5. Якими методиками користуються для підтвердження діагнозу на дерматомікоз? 6. Які препарати використовують для лікування тварин при трихофітії? 7. Назвіть біопрепарати для специфічної профілактики трихофітії та мікроспорії у тварин.