7.17. ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНЦЕФАЛОМІЄЛІТ

Інфекційний енцефаломієліт (ІЕМ) — вірусне захворювання молодняку птиці, що характеризується розладом координації рухів, парезами та паралічами.
Поширення хвороби. ІЕМ реєструється на всіх континентах, описаний у країнах СНД.
Збудник хвороби — вірус, що належить до групи ентеровірусів, досить поширених у природі. Вірус розмножується в ембріонах при зараженні в алантоїсну порожнину чи в жовтковий мішок та на культурі клітин нирки курячого ембріона. Вихідним матеріалом для ізоляції вірусу є головний мозок хворого курчати та вміст кишечнику.
Стійкість вірусу досить висока: в 50%-нму гліцерині він зберігається 9 діб, у ліофілізованому стані зберігає активність упродовж 20 років. Стійкий до ефіру, хлороформу, антибіотиків. Під дією дезінфектантів вірус знешкоджується впродовж 10 хв.
Епізоотологія хвороби. ІЕМ спостерігається в молодняку курей, індиків, качок і фазанів. Ссавці несприйнятливі до вірусу навіть за експериментального зараження. Дорослі кури хворіють без-симптомно і впродовж 4 – 5 тижнів несуть інфіковані яйця. Захворювання спостерігається в усі пори року. Інфекція передається переважно через курчат і заражені яйця. У сироватці інфікованої птиці накопичуються антитіла, які передаються курчатам через яйця. Вони захищають молодняк від зараження впродовж 6 тижнів. У неблагополучних господарствах інфекція вражає 2 – 3 виводки, потім припиняється і впродовж 3 – 5 міс курчата сприйнятливого віку залишаються здоровими.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 5 до 40 діб, у середньому — 9 – 21 добу. Спостерігається ослаблення ніг, депресія, яка змінюється збудженням: хворі птахи підстрибують, кричать, біжать уперед, доки не натикаються на стіну чи інший предмет. Часто відзначають дрижання м’язів тулуба, шиї, голови. Настає прострація і загибель птиці. Хвороба триває 1 – 3 доби. Частина хворих видужує, у більшості птиці хвороба має безсимптомний перебіг. Вірусовиділення триває 14 – 20 діб від початку захворювання. Смертність за інфекційного енцефаломієліту може коливатися від 5 до 70%.
Патологоанатомічні зміни. Видимі зміни в органах загиблої птиці відсутні. Помітні вони лише при мікроскопії враженого головного мозку.
Діагноз. У первинних осередках інфекції діагноз можна встановити на підставі клінічних симптомів, гістологічних змін та ізоляції й ідентифікації вірусу. Ідентифікацію вірусу проводять реакцією нейтралізації зі специфічними сироватками. Рекомендується біо-проба на 5 – 10-денних курчатах, яких заражають мозковою суспензією інтрацеребрально. Захворювання виникає через 9 – 23 доби. В лабораторію для дослідження надсилають 5 – 10 курчат з клінічними ознаками хвороби або мозок хворих курчат в 50%-му гліцерині.
При диференціальній діагностиці необхідно виключити енцефаломаляцію (авітаміноз Е), авітамінози В₁ і В₂ та чуму птиці.
Імунітет та імунізація. У птиці виробляється імунітет. Перспективним методом боротьби з ІЕМ є вакцинація молодняку до початку несучості інактивованими й живими вакцинами.
Профілактика та заходи боротьби. Головним методом профілактики хвороби є завезення інкубаційних яєць з благополучних щодо ІЕМ господарств. У разі виникнення хвороби в господарстві вводять обмеження, припиняють інкубацію яєць, приміщення звільняють від курчат, очищають, дезінфікують і залишають вільними впродовж 30 діб.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника інфекційного енцефаломієліту. 2. Які клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни характерні для цієї хвороби? 3. Проведіть диференціальну діагностику ІЕМ від інших хвороб. 4. Організуйте заходи боротьби з ІЕМ.