7.9. ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ КАЧЕНЯТ

Вірусний гепатит каченят (Hepatitis viralis anaticula-rum) — гостра висококонтагіозна хвороба, що виявляється септицемією, характерним ураженням печінки і майже 95%-ю загибеллю молодняку.
Поширення хвороби. Хвороба реєструється в багатьох країнах, виявлена і в Україні, завдає значних економічних збитків.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус сферичної форми з роду Enterovirus. Міститься в усіх органах і тканинах хворих каченят, одинак у найбільшій концентрації виявляється в печінці. Вірус легко культивується в пташиних ембріонах, а також у культурах клітин фібробластів качиних ембріонів.
Вірус гепатиту каченят досить стійкий у зовнішньому середовищі. Зберігає свою активність у годівницях до 60 діб, у інфікованих водоймах — до 105 діб. За кімнатної температури зберігає життєздатність упродовж 4 діб, при 2 – 4 °С — впродовж 700 діб, у неочищених приміщеннях — понад 10 тижнів. Під дією 1%-го розчину хлориду йоду інактивується через 3 – 6 год.
Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі каченята й гусенята до 10-денного віку. Каченята іноді гинуть через 12 год після вилуплення. Доросла птиця не хворіє. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі каченята, які виділяють вірус із фекаліями й носовими витіканнями. Вірус передається також через яйця хворих та перехворілих качок, які можуть бути вірусоносіями впродовж року. Зараження каченят відбувається перорально, однак можливе й аерогенне інфікування. Захворювання каченят найчастіше реєструється навесні та влітку.
При первинному виникненні хвороба охоплює майже всіх сприйнятливих каченят, летальність сягає 90 %. У неблагополучних господарствах формується стаціонарний осередок, який може існувати кілька років.
Патогенез. Потрапивши в організм, вірус швидко репродукується і заноситься з кров’ю в усі органи й тканини, уражуючи переважно печінку, селезінку та головний мозок. Пригнічення бар’єрної функції печінки призводить до порушення травлення й дисбактеріозу.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 5 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. За надгострого перебігу хвороба виникає раптово і одночасно у великої групи каченят 3 – 4-денного віку. Каченята сидять на місці нерухомо, потім падають на бік, перевертаються на спину, закидають набік голову, роблять плавальні рухи, судомно розставляють лапки і в такому стані через 2 – 3 год гинуть. Видужування буває дуже рідко.
Гострий перебіг спостерігається у каченят 15 – 30-денного віку на фоні пасивних материнських антитіл. Хворі каченята сидять у позі пінгвіна, потім настає опістотонус. Захворювання здебільшого закінчується летально.
Хронічний перебіг хвороби реєструється у стаціонарно неблагополучних господарствах серед 1 – 2-місячних каченят і виявляється лише відставанням каченят у розвитку. Летальність не перевищує 5 – 10 %.
Патологоанатомічні зміни за гострого перебігу хвороби виявляють переважно в печінці. Вона у 2 – 3 рази збільшена, в’яла, жовтувато-вохряного кольору, з численними крапчастими та дифузними крововиливами. Жовчний міхур переповнений жовчю. Відмічають збільшення розмірів селезінки та нирок, катаральне запалення слизової оболонки кишечнику. За хронічного перебігу хвороби характерні збільшення печінки й селезінки, крововиливи та осередки некрозу на поверхні печінки, фібринозно-дифтеритні нашарування на стінках повітроносних мішків.
Діагноз. Для діагностики хвороби використовують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби, патологоанатомічні зміни, а також результати лабораторних досліджень, які ґрунтуються на виділенні вірусу з патологічного матеріалу, його ідентифікації за РДП, РІФ, РН, РНГА, ІФА, а також біопробі на каченятах 1 – 3-денного віку.
У лабораторію надсилають не менш як 10 клінічно хворих каченят або їхні трупи відразу після загибелі, а також 20 – 25 свіжих качиних інкубаційних яєць. Для серологічного дослідження відбирають кров на початку хвороби, а потім через 14 діб після видужання. Для проведення біопроби використовують 1 – 3-денних каченят з благополучного господарства.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення ботулізму, чуми качок, інфекційного серозиту і сальмонельозу.
Лікування. Специфічної терапії вірусного гепатиту не розроблено. Гіперімунні сироватки та сироватки від реконвалесцентів ефективні лише за умови раннього їх застосування.
Імунітет та імунізація. Перехворілі каченята набувають довічного імунітету. Для профілактики вірусного гепатиту каченят у неблагополучних господарствах використовують рідку вірусвакци-ну, суху вірусвакцину ВДНКІ, а також вірусвакцину зі штаму 3-М (УНДІП).
Профілактика та заходи боротьби. У разі появи вірусного гепатиту в господарстві запроваджують карантинні обмеження. Одним з ефективних методів оздоровлення стада від вірусного гепатиту є повна заміна дорослого поголів’я качок молодняком, завезеним із благополучного господарства. Усе поголів’я, що надходить для комплектування, щеплюють вакциною проти вірусного гепатиту каченят. Спеціальні заходи профілактики вірусного гепатиту каченят здійснюють з урахуванням епізоотичної ситуації в кожному конкретному господарстві. Проводять дезінфекцію приміщень, обладнання та навколишнього середовища, де перебувають качки, дезінфектантами, які використовують у практиці ветеринарної медицини.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника вірусного гепатиту каченят. 2. Які види птахів і яких вікових груп сприйнятливі до збудника хвороби? 3. Які клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни характерні для хвороби? 4. Проведіть диференціальну діагностику вірусного гепатиту каченят від інших хвороб. 5. Чи існує специфічна профілактика вірусного гепатиту каченят?