1.18. АСПЕРГІЛЬОЗ

Аспергільоз (Aspergillosis) — мікозне захворювання сільськогосподарських тварин і птиці, яке характеризується у тварин ураженням легенів, а в птиці — легенів і повітроносних мішків. На аспергільоз хворіє також людина.
Поширення хвороби та економічна шкода. Захворювання на аспергільоз реєструється в багатьох країнах світу. Хвороба трапляється у вигляді спорадичних випадків серед тварин та невеликих ензоотій серед птиці зоопарків і молодняку деяких птахівничих господарств. Економічна шкода полягає у високій летальності молодняку птиці та підвищеній смертності ембріонів в інкубаторах.
Збудник хвороби. Основним збудником аспергільозу ссавців і птиці є гриб Aspergillus fumigatus. В окремих випадках виявляються й інші види грибів: A. ftavus, A. niger, A. nidulans. Аспергіли дуже поширені в зовнішньому середовищі. На рослинах і в ґрунті вони живуть як сапрофіти, а в органах і тканинах ссавців, птахів та людини — як паразити. Аспергіли легко розмножуються на об’ємистих кормах, овочах і зерні. На агарі Чапека A. fumigatus утворює голубуваті колонії, які згодом набувають сіро-зеленуватого відтінку. В організмі тварин гриб виділяє протеолітичні ферменти та ендотоксин, що мають гемолізуючі й токсичні властивості. Гриб утворює спори, які довго зберігаються у зовнішньому середовищі.
Епізоотологія. До збудника аспергільозу сприйнятливі велика рогата худоба, вівці, кози, коні, свині, олені, мавпи і птиця, особливо курчата, індиченята й гусенята, а також багато видів диких птахів.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини й птиця, які своїми виділеннями забруднюють підстилку, корми, інвентар тощо. У разі порушення гігієни утримання тварин і птиці аспергільоз може виникнути в господарстві й спонтанно, без занесення ззовні, може бути занесений також хворими тваринами, птицею, з ураженими кормами, підстилкою і навіть з яйцями.
Спонтанне зараження відбувається при поїданні ураженого корму, а також повітряно-краплинною та пиловою інфекцією. Виникненню й поширенню захворювання сприяють скупченість тварин, надмірна вологість, нестача світла в приміщеннях, неповноцінний раціон і особливо відсутність у раціоні вітамінів. Захворювання спостерігається в будь-яку пору року: серед каченят і гусенят — здебільшого навесні, серед індиченят — улітку.
Патогенез. Спори аспергіл, потрапивши в дихальні шляхи або травний канал, при зниженій резистентності організму проростають з утворенням міцелію і виділенням токсичних речовин. На місці проникнення аспергіл виникає запальна реакція з утворенням вузликів, заповнених тканинами, що розпалися, і міцелієм.
Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний. Інкубаційний період триває 3 – 10 діб. За гострого перебігу у великої рогатої худоби спостерігаються слабість, спрага, зниження апетиту, дрижання м’язів, значна салівація. Пульс і дихання прискорені. Відмічаються глухий кашель, гарячка. На 3 – 4-ту добу хвороби тварина гине.
За підгострого перебігу у рогатої худоби знижується апетит і зменшуються надої, з’являються задишка і кашель, гарячка. Дихання і пульс прискорені, спостерігається серозно-геморагічне витікання з носа. Тварина гине на 10 – 12-ту добу хвороби. У деяких тварин можуть бути випадки і більш легкого перебігу хвороби з ознаками бронхіту та хронічної бронхопневмонії.
У птиці перебіг хвороби гострий і хронічний. За гострого перебігу хвора птиця пригнічена, пір’я настовбурчене, крила опущені, апетиту немає, птиця дихає ротом, спостерігаються задишка, витікання з носової порожнини. Хвора птиця впродовж 1 – 4 діб гине. Летальність сягає 80 – 100 %. За хронічного перебігу в пташенят гребінь і сережки бліді, дихання утруднене, іноді пронос, виснаження.
Патологоанатомічні зміни. У трупах великої рогатої худоби, що загинула в період гострого перебігу хвороби, спостерігається явище загального геморагічного діатезу. Катаральний, іноді гнійно-фіброзний риніт і ларинготрахеїт. Серозно-фібринозна, іноді гнійна бронхопневмонія. У легенях — осередки некрозу. У грудній порожнині — значна кількість серозної рідини. Набряк бронхіальних і середостінних лімфатичних вузлів. Печінка здебільшого має ознаки зернисто-жирової дистрофії.
Трупи птиці, що загинула від аспергільозу, в основному виснажені. Трупне задубіння добре виражене. Слизові оболонки анемічні. Носові отвори склеєні слизом. Основні патологоанатомічні зміни локалізуються переважно в легенях і повітроносних мішках. У легенях — характерні вузлики: від ледь помітних до розміру горошини; на їх розрізі гомогенно-казеозна маса. За гострого перебігу хвороби спостерігається осередкова або розлита пневмонія. У повітроносних мішках — дископодібні нашарування. В травному каналі патологоанатомічні зміни варіюють від незначної гіперемії до геморагічного запального процесу.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак і характеру перебігу хвороби, патологоанатомічних змін і виявлення при мікроскопічному дослідженні мазків, виготовлених з вмісту вузликів, міцелію гриба A. fumigatus. Щоб отримати чисту культуру гриба, роблять посіви на агар Чапека або картопляний агар.
Диференціальна діагностика. При диференціальному діагностуванні слід мати на увазі у великої рогатої худоби пастерельоз, у птиці — туберкульоз, пулороз та кокцидіоз.
Лікування великої рогатої худоби, овець, кіз і коней не розроблено. Щоб не допустити поширення аспергільозу в стаді птиці, рекомендується застосовувати препарати йоду (йодид калію, йодид натрію, люголівський розчин та ін.) з питною водою, молоком або у вигляді аерозолю. Є також повідомлення (Клімер, Новак та ін.) про терапевтичну ефективність ністатину, який дають птиці у водному розчині.
Імунітет при аспергільозі не вивчено.
Профілактика та заходи боротьби. Основою профілактики є додержання зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних правил при утриманні та годівлі тварин і птиці. Не можна допускати згодовування тваринам і птиці уражених пліснявою кормів. Яйця перед закладанням в інкубатор потрібно дезінфікувати.
У разі появи захворювання хвору птицю забивають. Приміщення (в присутності птиці) знезаражують аерозолем йоду (з розрахунку 10 мл 5%-го розчину йоду на 1 м³ приміщення). Аерозоль застосовують один раз на добу 6 днів підряд при експозиції 40 хв. Послід і підстилку видаляють і спалюють.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте характеристику збудника аспергільозу. 2. Які види тварин хворіють на аспергільоз частіше? 3. Схарактеризуйте основні напрями профілактики виникнення аспергільозу в тварин.