4.10. Гемофільозна плевропневмонія свиней

Гемофільозна плевропневмонія свиней (Pleuropneumonia haemophilosis suum) — септична контагіозна хвороба, що характеризується геморагічним запаленням легень і фібринозним плевритом за гострого перебігу та осередковою гнійною некротизуючою пневмонією й фібринозним плевритом — за підгострого та хронічного перебігу.
Поширення хвороби. Захворювання поширене в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні, переважно у великих свинарських господарствах, де завдає відчутних економічних збитків унаслідок високої летальності (20 – 100 %) та значного зниження продуктивності перехворілих тварин.
Збудник хвороби — Haemophilus pleuropneumoniae (син. Н. раrahaemolyticus) — дрібні, (0,4...0,5) (0,3...0,4) мкм, нерухомі грамнегативні кокобактерії й палички, що характеризуються різко вираженим поліморфізмом. Спор не утворюють. Вірулентні штами мають капсулу й виявляють яскраво виражений тропізм до легеневої тканини.
Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі свині всіх вікових груп, однак найтяжчим перебіг хвороби буває у відлучених поросят і підсвинків. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі свині, у мигдаликах яких гемофільні бактерії зберігаються до 4 міс і виділяються з організму тварин під час кашлю та чхання. Природне зараження відбувається аерогенним шляхом. Не виключається можливість інфікування через забруднені виділеннями з дихальних шляхів хворих тварин корми та воду. Гемофільозна плевропневмонія реєструється у вигляді ензоотій, швидко поширюється серед свиней, яких утримують скупчено, в холодних, сирих, недостатньо вентильованих приміщеннях. У разі первинного виникнення хвороба може охопити 40 – 80 % тварин, насамперед 3 – 5-місячних поросят, що утримуються великими неоднорідними групами, у несприятливих умовах свинарника та за неповноцінної годівлі. Найбільша захворюваність припадає на холодну пору року. Летальність у цьому разі може сягати 100 %. Надалі хвороба реєструється переважно серед відлученого молодняку і завезених свиней. В умовах вигульного утримання свиней хворобу не реєструють.
Патогенез вивчений недостатньо. Вважають, що збудник, потрапивши в організм аерогенним шляхом, швидко розмножується в альвеолах легень, виділяє сильні екзо- та ендотоксини, зумовлюючи первинний осередок геморагічного запалення в центральній частині ураженої частки легень, та спричинює серозно-фібринозний плеврит. У разі генералізації процесу геморагічне запалення швидко поширюється на всю уражену частку легень, а потім і на другу частку. Збудник проникає в кров, зумовлюючи септицемію, токсикоз, кисневу недостатність і загибель тварини. При локалізації процесу в первинному осередку відбувається некротичний розпад запаленої тканини з наступним одужанням тварини. Однак під впливом стрес-факторів можливе загострення процесу, його генералізація і розвиток септицемії.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 4 – 24 год. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. За надгострого перебігу хвороби, що частіше спостерігається у 35 – 120-денних поросят у разі первинного виникнення хвороби в господарстві, домінують ознаки септицемії, що супроводжуються підвищенням температури тіла до 41 – 42 °С, пригніченням, відсутністю апетиту, прискореним диханням, задишкою, синюшністю шкіри в ділянці вух, п’ятачка, черевної та грудної стінок, виділеннями з носа пінистої кров’янистої рідини, іноді крові. Упродовж перших 6 – 12 год хворі поросята гинуть.
За гострого перебігу ознаки септицемії менш виражені, переважають гарячка постійного типу та симптоми пневмонії — задишка, хрипи, кашель, виділення з носа, іноді кров’янисті. Загибель тварини настає на 2 – 5-ту добу хвороби.
Хронічний перебіг супроводжується періодичним підвищенням температури, виснаженням, кашлем, відставанням у розвитку. Хворих поросят вимушено забивають.
Патологоанатомічні зміни. За надгострого перебігу на розтині спостерігають ознаки набряку легень та одно- або двобічного геморагічного їх запалення. Паренхіма легень вишнево-червоного кольору з сірими осередками, ущільнена, легко розривається при натисканні. У центральній частині ураженої частки легень виявляють 1 – 2 первинних осередки, в зоні яких спостерігається зростання пульмональної й костальної плеври (фібринозний плеврит). У грудній порожнині виявляють від 50 до 400 мл кров’янистої рідини. Бронхіальні, середостінні та поверхневі шийні лімфатичні вузли збільшені, гіперемійовані, вологі на розрізі. За гострого перебігу хвороби визначають осередкове ураження однієї з часток легень, у зоні осередків — фібринозний плеврит. На темно-червоній поверхні легень чітко проглядаються драглисто-набрякові тяжі сполучної тканини сіро-жовтого чи сірого кольору. Кісткова й легенева плевра запалені, вкриті плівками фібрину. У грудній порожнині виявляють до 200 мл кров’янистої рідини з пластівцями фібрину. За хронічного перебігу спостерігається фібринозний плеврит, а в легенях — інкапсульовані осередки некротизованої легеневої тканини.
Діагноз установлюють комплексно, на підставі показників епізоотологічного обстеження, клінічних і патологоанатомічних даних та результатів бактеріологічного дослідження патологічного матеріалу.
Матеріал для лабораторного дослідження (шматочки уражених легень, середостінні та бронхіальні лімфатичні вузли, які відбирають від 2 – 3 свиней на межі ураженої й здорової тканин) надсилають у лабораторію в термосі з льодом. У лабораторії досліджують мазки-відбитки, проводять посіви на живильні середовища та визначають патогенність виділеної культури гемофільної палички за допомогою внутрішньочеревного зараження білих мишей.
Диференціальна діагностика передбачає виключення захворювання свиней на пастерельоз, сальмонельоз та мікоплазмоз.
Лікування хворих тварин здійснюють антибактеріальними препаратами та засобами симптоматичної терапії.
Імунітет після перехворювання на гемофільозну плевропневмонію не стійкий і не тривалий. Для щеплення свиноматок і поросят запропоновано вакцину.
Профілактика та заходи боротьби проти гемофільозної плевропневмонії свиней мають бути спрямовані на утримання тварин у належних зоогігієнічних умовах та забезпечення їх повноцінним раціоном. Свинарські господарства слід комплектувати лише здоровими тваринами з благополучних щодо інфекційних захворювань господарств. Новоприбулих свиней обов’язково карантинують упродовж 30 діб. У разі первинного виникнення гемофільозної плевропневмонії в раніше благополучному господарстві доцільним є повна заміна всього свинопоголів’я. Якщо вжиття таких радикальних заходів неможливе, оздоровлення здійснюють за загальною схемою. В господарстві негайно вводять карантинні обмеження, забороняють перегрупування свиней, вивезення та завезення нових тварин, поліпшують умови їх утримання та годівлі. Хворих та підозрюваних щодо захворювання поросят ізолюють і лікують. Здорових свиней вакцинують. У приміщеннях проводять ретельне очищення, санітарний ремонт і дезінфекцію. Для дезінфекції використовують сухе вапно, 20%-й гарячий розчин їдкого натру. Гній знезаражують біотермічним методом. За господарством здійснюють ветеринарно-санітарний нагляд.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення гемофільозної плевропневмонії свиней та схарактеризуйте збудника цього захворювання. 2. Чи реєструють гемофільозну плевропневмонію в умовах вигульного утримання свиней? 3. Перелічіть фактори, що сприяють генералізації патологічного процесу при гемофільозній плевропневмонії свиней. 4. Схарактеризуйте форми перебігу та основні патологоанатомічні зміни при гемофільозній плевропневмонії свиней. 5. Назвіть хвороби, які необхідно диференціювати від гемофільозної плевропневмонії свиней. 6. Зазначте спрямування заходів профілактики гемофільозної плевропневмонії свиней.