6.4. РИНОПНЕВМОНІЯ КОНЕЙ

Ринопневмонія коней (Rinopneumonitis eguorum, вірусний аборт кобил) — вірусна хвороба, що характеризується короткочасною гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і кон’юнктиви, а також абортами в другій половині жеребності.
Поширення хвороби. Хворобу вперше описано у США в 1933 р. Хвороба поширена в багатьох країнах Європи, Південної Азії, Африки та Америки. Економічні збитки визначаються масовими абортами у кобил, які досягають 40 – 60%.
Збудник хвороби — ДНК-вмісний вірус, що належить до родини Herpesoviridae. Серологічно розрізняють два підтипи цього вірусу: герпесвірус коней (ГВК) типу 1 і типу 2. За мінусової температури (–10...–18 °С) збудник зберігається до року. При 44 °С вірус інак-тивується через 30 хв. Вірус чутливий до дії 2%-х розчинів їдкого натру та формальдегіду.
Епізоотологія хвороби. Збудник ринопневмонії коней передається переважно через контакт або аерогенно. Вірус міститься в крові, виділеннях із носа або рота. У жеребних кобил збудник у великій кількості міститься в навколоплідній рідині. Тому абортовані плоди, плодові оболонки та навколоплідна рідина в разі абортів є основним джерелом збудника інфекції. Нерідко джерелом збудника інфекції є клінічно здорові жеребці-вірусоносії, яких можуть заражати кобили під час парування.
При первинному зараженні жеребних кобил 40 – 60%, а іноді до 90 % конематок абортують. Аборти у кобил трапляються на 8 – 11-му місяцях жеребності. У подальшому внаслідок перезараження тварин і виникнення у них імунітету випадки масових абортів спостерігаються рідко. Періодичність спалаху ринопневмонії в господарстві становить 3 – 4 роки.
Патогенез. При зараженні вірус спочатку репродукується в епітелії слизової оболонки органів дихання, де спричинює катаральне запалення. Пізніше він проникає у кров, зумовлюючи вірусемію, і поширюється по всьому організму. Збудник вільно долає плацентарний бар’єр, розмножується в тканинах плоду, спричинюючи при цьому порушення живлення плоду, що врешті призводить до його загибелі й аборту або народження нежиттєздатного потомства.
Клінічні ознаки хвороби. Тривалість інкубаційного періоду становить 3 – 7 діб. Типовий перебіг хвороби у дорослих коней характеризується підвищенням температури тіла до 39 °С, іноді до 41 °С, пригніченням і катаральним запаленням верхніх дихальних шляхів. Через 2 – 3 доби катаральні явища зникають, а температура тіла нормалізується. У ослаблених тварин реєструють підвищення частоти пульсу, відсутність апетиту, гіперемію видимих слизових оболонок, жовтяничність кон’юнктиви, серозні виділення з очей, іноді розвивається фарингіт. У тяжких випадках можуть розвинутися міокардит із серцевою недостатністю, розлади центральної нервової системи, які виявляються заціпенінням і хиткими рухами, паралічами лицевого нерва, хвоста, сфінктерів.
Аборти не впливають на подальше відтворення кобил, які в більшості випадків своєчасно запліднюються. На останній стадії жеребності заражені кобили народжують живих лошат, які, як правило, слаборозвинені й не можуть ссати конематку. Часто такі лошата хворіють з респіраторними симптомами. Третина новонароджених лошат гине.
Патологоанатомічні зміни. У плодів характерним є жовтувато-червонувате забарвлення м’якушів копит, значне накопичення рідини в грудній і черевній порожнинах. Виявляють крапчасті й смугасті крововиливи на епікарді та серозних оболонках, у легенях — ателектази, субплевральні набряки з геморагіями. Печінка плодів набрякла, з наявністю сірувато-жовтуватих ділянок. Некротичні осередки знаходяться як на поверхні, так і в паренхімі печінки й можуть досягати діаметра 3 мм. При респіраторній формі ри-нопневмонії спостерігаються зміни в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів у вигляді крапчастих крововиливів і набряків, іноді виявляють виразки в носовій перегородці та верхніх відділах трахеї.
Діагноз установлюють комплексно, на основі епізоотологічних, клінічних, патоморфологічних даних та результатів лабораторних досліджень. У лабораторію для досліджень направляють змиви зі слизової оболонки носа, кусочки печінки або селезінки абортованих плодів, з яких виділяють вірус у культурі клітин. Із серологічних методів використовують РН, РЗК та РГГА.
Диференціальна діагностика. В диференціальному плані потрібно виключити грип та реовірусну інфекцію.
Лікування. Специфічних засобів лікування не розроблено. За потреби використовують засоби симптоматичної терапії.
Імунітет. Перехворілі на ринопневмонію коні набувають нетривалого імунітету. Тривалість молозивного імунітету визначається 2 – 3 місяцями. Для специфічної профілактики у світі запропоновано кілька живих та інактивованих вакцинних препаратів.
Профілактика та заходи боротьби. Недопущення виникнення ринопневмонії у коней досягається шляхом дотримання всіх ветеринарно-санітарних правил утримання й годівлі тварин та застосування вакцинопрофілактики в стаціонарно неблагополучних місцевостях.
У разі виникнення раптових абортів у конематок на 8-му, 11-му місяцях жеребності рекомендується негайно ізолювати кобилу, яка абортувала, а також кобил, які народили нежиттєздатних лошат; провести клінічний огляд і термометрію поголів’я та докласти зусиль для встановлення діагнозу. Конематок з підвищеною температурою тіла та виділеннями з носових ходів слід ізолювати й поліпшити умови годівлі, утримання й експлуатації жеребних кобил. Особливу увагу звернути на забезпечення збалансованої годівлі молодих конематок (3 – 4-річного віку). Для лікування хворих тварин можна застосовувати внутрішньовенне введення 200 см³ 40%-го розчину глюкози, 20 – 30 см³ 20%-го — кофеїну, 5 – 6 см³ лазиксу; внутрішньом’язове — 20 – 25 см³ пірацетаму; підшкірне — вітаміну В₂, прозерину чи аміридину. Умовно здорових конематок вакцинують вакциною СВ/69.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення хвороби «ринопневмонія коней». 2. Які тварини сприйнятливі до збудника ринопневмонії коней? 3. Які форми перебігу захворювання розрізняють при ринопневмонії коней? 4. Які засоби можна використовувати для лікування ринопневмонії коней? 5. Які методи використовують при діагностиці ринопневмонії коней? 6. Від яких хвороб потрібно диференціювати ринопневмонію коней? 7. Як чинять із хворими тваринами при ринопневмонії коней?