9.6. САПРОЛЕГНІОЗ РИБИ Й ІКРИ
Сапролегніоз — захворювання риби й ікри грибної етіології, що супроводжується розростанням ватоподібного міцелію грибів на поверхні тіла риби та ікри.
Поширення хвороби. Захворювання досить поширене у рибницьких господарствах різного профілю. У разі своєчасного проведення оздоровчих заходів економічні збитки незначні.
Збудник хвороби. Сапролегніоз спричинюють плісеневі гриби порядку сапролегнієвих (Saprolegniales). Найбільш патогенними є види S. parasitica і Achlya flagellata. Плісеневі гриби є розгалуженими гіфами, позбавленими перегородок. Гіфи можуть бути як тонкими, так і широкими, складаються з оболонки й цитоплазми, що містить численні ядра. Для сапролегнієвих грибів характерні безстатевий і статевий способи розмноження. Оптимальною для росту і розмноження плісеневих грибів є температура 12 – 20° С. Гриби чутливі до дії різних дезінфектантів.
Епізоотологічні дані. Сапролегніоз поширений повсюдно, оскільки збудники цієї хвороби, як сапрофітні організми, постійно містяться у воді й ґрунтах.
Захворювання може виникати в будь-який період року, однак установлено, що максимум розвитку для A. flagellata припадає на літо, a S. parasitica трапляється впродовж усього року.
Захворювання описане для всіх видів риб, а також для ікри під час її інкубації. На сапролегніоз частіше хворіє травмована чи ослаблена риба. Чинниками, що сприяють розвитку хвороби на рибі, є травми, стреси, низька температура води (< 1 °С), високе значення рН (рН > 8,3), наявність у воді значної кількості органічних речовин. Інтенсивність розвитку грибів на ікрі залежить від кількості травмованої та незаплідненої, тобто мертвої, ікри.
Патогенез. Уражуючи зовнішній покрив, гіфи гриба руйнують епідерміс і проникають у дерму, порушуючи такі важливі функції, як слизовиділення, дихання та осморегуляція. В окремих випадках гіфи через зовнішні покриви можуть проникнути в мускулатуру та у внутрішні органи.
Клінічні ознаки хвороби. Сапролегніоз виявляється у вигляді ватоподібного розростання гриба на різних ділянках поверхні тіла, плавцях, зябрах, рідше на внутрішніх органах. Колір міцелію білий, однак може варіювати від жовтуватого до коричневого. З розвитком хвороби риба стає млявою, слабко реагує на зовнішні подразнення. Наявність на тілі риби світлих грибних плям робить її більш помітною і ускладнює її рух.
Здорова нормально розвинута ікра, як правило, заражається са-пролегніозом при контакті з мертвою ураженою ікрою. Під впливом гриба відбувається розпушення поверхні оболонок ікри, їх деструкція, вакуолізація. У деяких випадках гіфи інвазують і внутрішній вміст ікринки.
Патологоанатомічні зміни не характерні.
Діагноз на сапролегніоз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак та виявлення гіфів грибів на рибі та ікрі. При встановленні діагнозу з’ясовують первинну причину виникнення захворювання з урахуванням чинників, що сприяють її появі.
Лікування. Для лікування сапролегніозу молоді риб та ікри застосовують оброблення у ваннах барвниками (фіолетовий «К», метиленовий синій, основний яскраво-зелений). При сапролегніозі плідників уражені місця обробляють ватним тампоном, змоченим міцним розчином перманганату калію (1 г/л) чи малахітового зеленого (100 г/л).
Профілактика та заходи боротьби. З метою профілактики сапролегніозу ікри слід вживати таких заходів: чітко дотримуватися технології отримання і запліднення ікри та утримання плідників; проводити профілактичне оброблення ікри коропа розчином фіолетового «К» (5 мг/л, експозиція 30 хв) за температури води 19 – 20 °С на другу добу від початку інкубації.
Для профілактики сапролегніозу риби створюють сприятливі умови вирощування, не допускають її травмування під час обловів і перевезень, стежать за гідрохімічним режимом, не допускають зниження температури води нижче 1 °С та збільшення значення рН понад 8,3.
З метою профілактики сапролегніозу коропа і рослиноїдних риб здійснюють оброблення риби органічними барвниками (основним яскраво-зеленим чи фіолетовим «К» — 0,05 – 0,1 г на 1 м3 води).
До змісту