10.4. Гафніоз

Гафніоз бджіл — інфекційна хвороба дорослих бджіл-робітниць, що характеризується ураженням кишечнику, проносом, ослабленням та масовою загибеллю бджолиних сімей.
Поширення хвороби. Хвороба реєструється в країнах з розвинутим бджільництвом і завдає значних економічних збитків унаслідок масової загибелі бджолиних сімей.
Збудник хвороби — Hafnia alvei, маленька паличкоподібна грамнегативна рухлива бактерія із заокругленими кінцями. Спор і капсул не утворює. Добре культивується на звичайних живильних середовищах. Збудник досить стійкий у зовнішньому середовищі. На пасіках залишається життєздатним упродовж 270 діб, у перзі — 300 діб, у меду — 70 – 90 діб. Швидко гине при кип’ятінні. Інактивується під дією 0,5%-го розчину їдкого натру через 35 – 85 хв, 3 – 5%-х розчинів фенолу і формаліну — через 1 – 5 хв.
Епізоотологія хвороби. Гафніоз уражує насамперед бджіл-робітниць. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли. Збудник інфекції може бути занесений бджолами з водою з калюж після дощів та весняної повені. Хвороба з’являється наприкінці зими або навесні, за несприятливих умов утримання бджіл або в разі згодовування під час зимівлі неякісного меду, прокислого корму.
Патогенез. Збудник хвороби з кормом та водою потрапляє в травний канал, швидко розмножується, утворюючи токсини, що зумовлюють загибель бджіл. У разі проникнення в гемолімфу розвивається септицемія.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 14 діб. Перебіг хвороби гострий або латентний. Наприкінці зими захворілі бджоли починають виявляти неспокій, виповзають з вуликів, втрачають здатність літати. У них збільшується черевце, іноді настає параліч ніжок і крилець, розвивається пронос. Фекалії клейкі, сморідні, жовто-бурого кольору, забруднюють стільники та рамки вулика. Трупики бджіл у значній кількості накопичуються на дні вулика або перед прилітною дощечкою. За гострого перебігу смертність бджіл у сім’ї може сягати 50 – 60 % і більше.
В разі прихованого перебігу хвороби, що спостерігається досить часто, клінічні ознаки хвороби можуть виявлятися слабко або їх взагалі може не бути, однак бджоли є бактеріоносіями. Інфікованість бджіл у таких випадках визначається лише на підставі виділення збудника під час лабораторного дослідження.
Діагноз на гафніоз унаслідок нечітких зовнішніх проявів пов’язаний зі значними труднощами. Беруть до уваги місцеву епізоотичну ситуацію, проводять ретельні лабораторні дослідження, які включають виділення чистої культури збудника хвороби, її бактеріологічне та серологічне типування. За можливості ставлять біопробу на здорових бджолах.
Диференціальна діагностика. При диференціальній діагностиці необхідно виключити сальмонельоз бджіл, септицемію, отруєння пестицидами, нозематоз.
Лікування проводять у комплексі з усіма іншими оздоровчими заходами. Хворим бджолиним сім’ям згодовують лікувальний сироп з антибіотиками (стрептоміцин, неоміцин, левоміцетин).
Профілактика та заходи боротьби. У разі встановлення захворювання бджіл на гафніоз неблагополучну пасіку карантинують і вводять у ній обмеження, проводять комплекс оздоровчих заходів. Захворілі бджолині сім’ї лікують. Вулики, вуликові рамки після механічного очищення дезінфікують. Забруднені бджолиними фекаліями стільники перетоплюють на віск. Карантинні обмеження знімають з пасіки через один рік після ліквідації хвороби і проведення остаточної дезінфекції.

Запитання для самоконтролю: 1. Назвіть збудників відомих вам інфекційних хвороб бджіл. 2. Назвіть відмінності в клінічному прояві американського і європейського гнильців бджіл. 3. Збудник якого захворювання уражує дорослих бджіл-робітниць? 4. Збудники яких захворювань уражують переважно розплід бджіл? 5. Назвіть інфекційні хвороби бджіл, при яких можна використовувати антибіотикотерапію.