7.8. ІНФЕКЦІЙНИЙ БРОНХІТ

Інфекційний бронхіт (Bronchitis infectiosa) — гостра висококонтагіозна хвороба птиці, що характеризується у курчат ураженням органів дихання, у дорослих курей — репродуктивних органів з тривалим зниженням несучості.
Поширення хвороби. Хвороба має значне поширення в країнах з розвиненим птахівництвом, реєструється і в Україні. Економічні збитки зумовлені масовою загибеллю курчат, втратою несучості у курей.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Соrопа-viridae, сферичної форми, вкритий ліпопротеїновою оболонкою з бу-лавоподібними відростками, що утворюють «сонячну корону». Розмножується в первинних культурах клітин нирок або фібробластів курячого ембріона лише після попередньої адаптації (6 – 10 пасажів). Стійкість вірусу незначна. В алантоїсній рідині курячого ембріона зберігається при 20 – 30 °С впродовж 24 діб, у консервованих гліцерином тканинах при 4 °С — 80 діб. У пташниках залишається життєздатним до 21 доби. За низьких температур надовго консервується, при мінус 30 °С не змінюється впродовж 17 років, у ліофілізованому стані — 24 роки. Інактивується при 56 °С через 30 хв. Швидко гине під дією дезінфектантів. Заморожування й розморожування на вірус не впливають.
Епізоотологія хвороби. До інфекційного бронхіту сприйнятливі кури будь-якого віку, однак найчутливіші курчата віком до 30 діб. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця, яка виділяє вірус з витіканнями з носа, очей, з фекаліями, яйцями. Віру-соносійство та виділення вірусу перехворілою птицею триває до 105 діб. Факторами передавання збудника можуть бути синантропні птахи, загибла птиця, корми, транспортні засоби. Зараження птиці відбувається аерогенним шляхом, можливо, перорально, а також трансоваріально. Епізоотологічною особливістю інфекційного бронхіту є швидке й значне поширення в стаді. Спочатку захворюють курчата, потім молода й доросла птиця. Упродовж 1 – 4 тижнів хвороба охоплює майже все стадо. Господарства стають стаціонарно неблагополучними, що супроводжується періодичними спалахами хвороби серед курчат 30-денного віку. Летальність серед курчат до 30-денного віку може сягати 100 %, у молодняку 2 – 3-місячного віку — 90 % (частіше 10 – 35 %).
Патогенез. Вірус інфекційного бронхіту уражує епітеліальні клітини слизової оболонки трахеї та бронхів, спричинюючи в них дистрофічні й запальні зміни. Розвиток інфекційного процесу супроводжується віремією і локалізацією збудника в лейкоцитах та еритроцитах. З форменими елементами крові вірус проникає в інші органи, зумовлюючи порушення їхніх функцій.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 3 доби. Перебіг хвороби гострий і хронічний. Розрізняють респіраторну, нефрозно-нефритну та безсимптомну форми хвороби. Найтяжче хворіють курчата 20 – 30-денного віку. За гострого перебігу хвороба виявляється в респіраторній формі. Спостерігаються носові виділення, часте уривчасте дихання з відкритим дзьобом. Виявляються кон’юнктивіти, риніти, синусити, набряки підочних синусів. Тривалість хвороби — 2 – 3 тижні. Летальність може сягати 100 %. Може спостерігатися нефрозно-нефритна форма хвороби з ураженням нирок і сечоводу. Виявляється сильна депресія, діарея з домішкою уратів. Летальність птиці за цієї форми хвороби становить 57 – 70 %.
Хронічний перебіг спостерігається у курчат 30 – 60-денного віку. Клінічні ознаки виражені слабко, відмічається утруднене дихання й носові виділення. Летальність становить 10 – 35 %.
У дорослих курей віком понад 6 міс хвороба має безсимптомну форму. Проте несучість знижується на 20 – 40 %, іноді зовсім припиняється. Яйця дуже дрібні, мають тонку шорстку шкаралупу, малу масу, не придатні для інкубації.
Патологоанатомічні зміни виявляються у верхніх дихальних шляхах, кон’юнктиві, яєчниках та яйцепроводах, які гіперемійовані, набряклі, вкриті крововиливами, серозним або катаральним ексудатом. У бронхах знаходять фібринозні нашарування, в легенях — застійну гіперемію і набряк. У дорослих перехворілих курей в яєчниках та яйцепроводах спостерігаються осередки хронічного запалення, атрофія яйцевих фолікулів, зменшення просвіту яйцепроводів.
Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень, які передбачають виділення та ідентифікацію вірусу, дослідження сироваток крові, проведення біопроби. Сироватки крові досліджують за допомогою реакції нейтралізації (РН), а також за реакцією дифузної преципітації (РДП).
У лабораторію для дослідження направляють 5 – 10 клінічно хворих курчат, а також по 5 мл крові, взятої на 14-ту та 28-му добу захворювання не менш ніж від 15 – 25 хворих та перехворілих курей. Для вірусологічних досліджень від забитих хворих курчат відбирають легені, бронхи, гортань, трахею, нирки і використовують їх для виділення вірусу.
Диференціальна діагностика передбачає виключення інфекційного ларинготрахеїту, респіраторного мікоплазмозу, ньюкаслсь-кої хвороби, атипової форми віспи.
Лікування не проводиться у зв’язку із загрозою значного поширення хвороби. Усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання на інфекційний бронхіт курей забивають.
Імунітет та імунізація. Імунітет після перехворювання птиця набуває терміном на один рік, який трансоваріально передається потомству. Для специфічної профілактики інфекційного бронхіту використовують живу атенуйовану вірусвакцину.
Профілактика та заходи боротьби. Важливим заходом профілактики інфекційного бронхіту є проведення дезінфекції пташників у присутності птиці, для чого використовують аерозолі молочної кислоти, 20%-го водного розчину резорцину або триетиленгліколю. У разі появи інфекційного бронхіту птахоферму оголошують неблагополучною та запроваджують обмеження. Якщо хвороба виникла тільки в одному пташнику, всю хвору, слабку та некондиційну птицю забивають на санітарній бойні, знищують або утилізують. Усю умовно здорову птицю забивають і використовують для харчування після проварювання. Реалізацію яєць здійснюють після дезінфекції. У разі епізоотичного спалаху хвороби відразу в багатьох пташниках проводять систематичне вибракування та забій хворої й слабкої птиці на санітарній бойні. Всю умовно здорову птицю щеплюють.
Поточну дезінфекцію пташників здійснюють через кожні 5 діб у присутності птиці розчинами гіпохлориту натрію, що містить 2 % активного хлору, або хлорскипидаром. Обмеження щодо інфекційного бронхіту курей знімають з господарства через 3 міс після останнього випадку виділення хворої птиці та остаточної дезінфекції приміщень, вигулів, обладнання.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника інфекційного бронхіту. 2. Які види птахів хворіють на інфекційний бронхіт у природних умовах? 3. Для курчат якого віку характерний респіраторний синдром при ІБ? 4. Який основний шлях зараження птиці при інфекційному бронхіті? 5. Які патологічні процеси при інфекційному бронхіті є найбільш характерними? 6. Які хвороби потрібно передусім диференціювати від ІБ? 7. Організуйте заходи боротьби з інфекційним бронхітом.