10.2. Європейський гнилець
Європейський гнилець бджіл
супроводжується гниттям 3 – 4-денних личинок відкритого (іноді закритого) розплоду, ослабленням і загибеллю бджолиних сімей.
Поширення хвороби.
Захворювання поширене в усіх країнах, завдає значної економічної шкоди внаслідок зниження продуктивності пасік.
Збудник хвороби —
бактерія
Streptococcus pluton
— має форму ланцетоподібних грампозитивних коків, оточених капсулою. Спор не утворює. Стрептококи досить стійкі у зовнішньому середовищі: за кімнатної температури зберігаються впродовж 17 міс, у стільниках та меду — не менш як один рік, у трупах личинок і перзі — 6 – 7 міс. Швидко руйнуються на сонячному світлі. Збудник надійно інактивується 2%-м розчином хінозолу, 2%-м розчином їдкого натру, 4%-м розчином хлораміну.
Епізоотологія хвороби.
На європейський гнилець хворіють переважно ослаблені сім’ї навесні, в холодну погоду, а також улітку в період максимального накопичення розплоду. Джерелом збудника хвороби є хворі бджолині сім’ї. Факторами передавання збудника є мед, заражені вулики, інвентар. Появі хвороби сприяють різні стресові фактори, що знижують резистентність бджіл. Захворювання з’являється у травні — червні, коли в сім’ях найбільше розплоду.
Патогенез.
Збудник хвороби проникає в кишечник 3 – 4-денних личинок, коли до корму бджіл починають добавляти мед і пергу, і спричинює септицемію. Згодом у тканинах личинки набуває розвитку вторинна мікрофлора, яка зумовлює характерну картину гниття.
Клінічні ознаки хвороби.
Інкубаційний період триває 2 – 3 доби. Першими ознаками хвороби є занепокоєння личинок, які втрачають округлу форму, перламутровий колір, стають вологими, набрякають, набувають характерного для цієї хвороби жовтуватого забарвлення. Після загибелі личинки деформуються, зморщуються, стають жовтувато-сірими, потім бурими, згодом розкладаються, висихають і перетворюються на темно-бурі кірочки. Гнильна маса личинок не в’язка, має запах гнилого кислого м’яса, кислих яблук. На відміну від американського гнильцю висохлі кірочки не прилипають до стінок і легко видаляються з комірок. Розплід має строкатий вигляд.
Діагноз
установлюють за характерними клінічними ознаками з урахуванням епізоотологічних даних та результатів лабораторного дослідження. Лабораторна діагностика включає мікроскопічні дослідження уражених личинок і гнильної маси з комірок, виділення збудника хвороби на живильних середовищах та його ідентифікацію. В лабораторії визначають чутливість виділеного збудника до лікарських препаратів.
Диференціальна діагностика
передбачає виключення передусім американського гнильцю, мішечкуватого розплоду і парагнильцю.
Лікування.
Застосовують лікувальний корм, який готують на основі цукрового сиропу, до якого добавляють один із таких препаратів: норсульфазол натрію, хлортетрациклін, неоміцин, тетрациклін, еритроміцин, мономіцин, окситетрациклін, стрептоміцин, канаміцин. Лікувальний корм згодовують через кожні 6 діб до повного видужання. Останнім часом з лікувальною метою використовують вакцину, яку дають бджолам разом з лікувальним сиропом. Для лікування бджіл рекомендується також молочна сироватка, яку виготовляють зі свіжого незбираного молока.
Профілактика та заходи боротьби.
У разі виявлення захворювання розплоду на європейський гнилець на пасіці запроваджують карантинні обмеження. Хворі сім’ї ізолюють на відстань не менш як 5 – 7 км. Проводять лікування сиропом з антибіотиками та сульфаніламідними препаратами. Карантинні обмеження знімають з пасіки через один рік після ліквідації хвороби, проведення всіх передбачених заходів та остаточної дезінфекції.
До змісту