7.12. ВІРУСНИЙ СИНУСИТ КАЧЕНЯТ

Вірусний синусит каченят (Sinusitis infectiosa anaticula-rum, грип каченят) — висококонтагіозна хвороба, що характеризується ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочного синуса.
Поширення хвороби. Хвороба реєструється в багатьох країнах світу, спостерігалась і в Україні. Економічні збитки значні унаслідок високої летальності серед каченят (до 80 %).
Збудник хвороби — РНК-вірус сферичної форми з роду Influenzavirus, типу А. Вірус міститься в ексудаті гортані, підочних синусів, повітроносних шляхів, носа, легень, трахеї. Віруси грипу каченят добре культивуються в курячих і качиних ембріонах. Вірус добре зберігається в ліофілізованому стані та за низьких температур. При мінус 4 – 15 °С зберігає свою життєздатність упродовж цілого року. Інактивується при 60 °С через 20 хв, при 37 °С — через 48 год. Сонячне проміння знешкоджує вірус за 55 год, розсіяне світло — упродовж 13 діб. Вірус швидко гине під дією дезінфектантів у робочих концентраціях.
Епізоотологія хвороби. На вірусний синусит хворіють каченята в перші 30 діб життя, рідко — старшого віку. Дорослі качки не хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі каченята, що виділяють вірус із носовими витіканнями, слиною та фекаліями. Зараження відбувається в основному респіраторним шляхом, хоча можливе й аліментарне через корми, воду. Доведено передавання збудника з яйцями. У разі первинного спалаху інфекції захворювання уражує до 90 % каченят, в ослаблених пташенят призводить до високої летальності, що становить 80 %.
Патогенез. Хвороба розвивається за типом звичайних респіраторних інфекцій. Розмноження вірусу в епітелії дихальних шляхів спричинює катарально-фібринозне запалення слизових оболонок і зумовлює відповідний симптомокомплекс хвороби.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 4 – 10 діб і більше. Перебіг хвороби гострий або хронічний. За гострого перебігу в каченят спостерігаються слабкість, зниження апетиту, чхання, виділення з носових пазух прозорого, а згодом каламутного клейкого ексудату, який закупорює носові ходи. Каченята тяжко дихають з відкритим дзьобом. Розвивається кон’юнктивіт, склеювання повік, кератит, іноді судоми. Тривалість хвороби — 1 – 3 доби.
За хронічного перебігу хворі каченята кволі, відстають у розвитку, погано поїдають корми. В підочних синусах накопичується серозний ексудат, а згодом фібринозно-казеозні маси, навколо очей утворюються довготривалі набряки, змінюється конфігурація голови, іноді настає атрофія очного яблука. Тривалість хвороби — до 2 – 5 міс.
Патологоанатомічні зміни виявляють переважно у верхніх дихальних шляхах: гіперемію, набряк, наявність серозного чи слизового ексудату, нерідко з домішкою фібрину, та інші запальні зміни слизової оболонки носа, підочного синуса, кон’юнктиви. За хронічного перебігу спостерігають накопичення на слизових оболонках носової порожнини, підочного синуса та повітроносних мішків фібринозного ексудату й фібринозних плівок.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень, які включають виділення вірусу та його ідентифікацію за допомогою реакції затримки гемаглютинації (РЗГА), проведення біопроби на 5 – 8-денних каченятах. У лабораторію для дослідження направляють 5 – 10 клінічно хворих каченят, а від щойно загиблих чи забитих на початковій стадії хвороби каченят беруть слизові оболонки носа і трахеї, підочні синуси, легені, селезінку, печінку, головний мозок. Патологічний матеріал, узятий від загиблих каченят, вміщують у термос із льодом і доставляють не пізніше ніж через 10 – 12 год з моменту їх загибелі. Для серологічних досліджень надсилають парні сироватки крові, які досліджують за РЗГА або за реакцією нейтралізації.
Диференціальна діагностика передбачає необхідність виключення сальмонельозу, вірусного гепатиту каченят та гіповітамінозу А, що можна здійснити тільки за допомогою лабораторних досліджень.
Лікування. Специфічних методів лікування не розроблено. Рекомендується добавляння до питної води йодистих препаратів (1 : 10000) упродовж 5 діб, а в разі ускладнення хвороби секундарною мікрофлорою — застосування антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.
Імунітет та імунізація. Після перехворювання на вірусний си-нусит формується імунітет, однак тривалість його не встановлено. Доведена можливість трансоваріального передавання антитіл після імунізації качок атенуйованим вірусом.
Профілактика та заходи боротьби. Специфічної профілактики не розроблено. У разі встановлення захворювання на птахофермі запроваджують обмеження. Забороняється вивезення в інші господарства інкубаційних яєць, каченят та дорослих качок. Хворих каченят щодня виділяють і ізолюють, решту утримують під постійним контролем. Після припинення захворювання всю птицю з неблагополучного пташника вирощують і здають на забій. Приміщення, обладнання, інвентар і територію, яку займають качки, очищають і дезінфікують. Обмеження з птахогосподарства знімають через 30 діб після ліквідації неблагополучної птиці та проведення остаточної дезінфекції. Найефективнішим методом ліквідації вірусного сину-ситу каченят є повна заміна репродуктивного поголів’я качками з благополучного господарства.

Запитання для самоконтролю: 1. Схарактеризуйте збудника вірусного синуситу каченят. 2. Які клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни характерні для хвороби? 3. Проведіть диференціальну діагностику вірусного синуситу каченят від інших хвороб. 4. Назвіть методи профілактики вірусного синуситу каченят.