7.6. ХВОРОБА MAPEKA

Хвороба Марека (Morbus Marek, нейролімфоматоз птиці) — висококонтагіозна хвороба птиці, переважно курячих, що виявляється паралічами, ураженням райдужної оболонки та зіниць очей і утворенням лімфоїдних пухлин у внутрішніх органах, шкірі, скелетних м’язах.
Поширення хвороби. Хвороба поширена в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків у зв’язку з високою летальністю, витратами на проведення заходів профілактики та ліквідації захворювання.
Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус, що належить до родини Herpesviridae. Віріони сферичної форми, вкриті ліпопротеїно-вою оболонкою, формують характерні внутрішньоядерні включення. В організмі інфікованої птиці вірус репродукується і дозріває з формуванням зовнішньої оболонки тільки в епітеліальних клітинах перових фолікулів. При відторгненні перових фолікулів вірус разом з лупою потрапляє в корми, підстилку, де може зберігатися до 8 міс і зумовлювати зараження сприйнятливої птиці.
Вірус хвороби Марека в клітинно-зв’язаному стані нестійкий у зовнішньому середовищі. В патологічному матеріалі може зберігатися лише при мінус 170 – 196 °С (в парі рідкого азоту) і швидко втрачає патогенність при мінус 25 – 70 °С. У висохлих епітеліальних клітинах перових фолікулів вірус місяцями зберігається в клітинно-вільному стані і здатний спричинювати пухлини у курей впродовж цілого року. Клітинно-вільний вірус витримує багаторазове заморожування та відтавання.
Епізоотологія хвороби. До захворювання найсприйнятливіші кури. Особливо чутливі курчата в перші два тижні після вилуплення, захворюваність серед яких може сягати 85 %. Встановлено генетичну схильність щодо хвороби Марека окремих порід і популяцій курей. Джерелом збудника інфекції є хвора птиця і клінічно здорові вірусоносії, кількість яких у неблагополучних господарствах становить 72 – 89 %. Вірусовиділення починається через 7 – 20 діб після зараження і триває впродовж 15 – 24 міс після видужування птиці. З організму збудник виділяється з екскретами травного каналу й дихальних шляхів, а також зі злущеним епітелієм перових фолікулів. Зараження відбувається переважно респіраторним шляхом, а також перорально і трансоваріально. Поширенню інфекції сприяють гельмінти, кокциди, кліщі й паразити, що порушують цілісність слизових оболонок кишок та шкіри, знижують стійкість організму проти зараження вірусом.
Класична форма хвороби Марека виявляється у вигляді ензоотій чи спорадичних випадків, гостра форма хвороби може набувати вигляду значних епізоотій. У разі первинного виникнення уражується майже вся сприйнятлива птиця, в стаціонарно неблагополучних господарствах захворює лише неімунний молодняк.
Патогенез вивчено недостатньо. За гострої форми хвороби вірус розноситься лейкоцитами крові по всьому організму, репродукується в клітинах лімфоїдних органів (фабрицієвій сумці, селезінці, тимусі, мигдаликах, сліпій кишці), епітеліальних клітинах канальців нирок і особливо в перових фолікулах, спричинюючи запальні та дегенеративні явища й новоутворення. За хронічного перебігу уражується нервова тканина, що дає підставу для визначення нейро-тропності збудника.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 4 діб до 6 міс. За класичної форми інкубаційний період становить 14 – 20 діб. Спостерігається переважно у курей з 3-місячного віку і супроводжується атаксією, кульганням, парезами та паралічами кінцівок, крил, шиї. У птиці 5 – 6-місячного віку виявляється ураження очей. Характерною є різка зміна кольору райдужної оболонки, яка набуває сіруватого кольору («сірі очі»). Зіниця ока набуває зірко-, грушо- або щілиноподібної форми, з часом звужується до крапки, що призводить до сліпоти. Хвороба триває 4 – 10 тижнів. Летальність становить від 1 до 30 %, загибель настає від виснаження. За класичної форми на початку яйцевідкладання може спостерігатися масова загибель курей.
Підгостра форма хвороби виявляється переважно у птиці 1 – 5-місячного віку, з’являється раптово, супроводжується широким охопленням поголів’я та швидким перебігом. Симптоми хвороби не характерні — слабкість, пригніченість, виснаження. На початку ензоотії іноді спостерігаються масові паралічі та парези ніг і крил. Відмічається скрюченість або розслабленість пальців уражених кінцівок, які витягнуті вперед чи назад, звисання крил. Через 2 – 6 тижнів летальність збільшується внаслідок ураження внутрішніх органів новоутвореннями лімфоїдного походження. Найбільша летальність (30 %) спостерігається через 1 – 1,5 міс від початку спалаху.
Патологоанатомічні зміни залежать від форми прояву хвороби. У разі класичної форми виявляються значні (в 5 – 10 разів) потовщення периферичних нервів, особливо плечового та попереково-крижового сплетень. Разом з ураженням очей спостерігається розм’якшення тканин головного й спинного мозку. В деяких випадках відмічаються пухлини в яєчниках та сім’яниках, які набувають горбистої поверхні та щільної консистенції. За підгострої форми виявляється значна кількість пухлин у внутрішніх органах, а також у скелетних м’язах та шкірі.
Діагноз ґрунтується на аналізі клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних і гістологічних змін, епізоотологічних даних та результатів лабораторних досліджень. Вірусологічні дослідження передбачають індикацію вірусного антигену в епітелії перових фолікулів, виділення вірусу з наступною ідентифікацією його за РДП та РІФ, проведення біопроби на одноденних курчатах і дослідження сироваток крові.
У лабораторію надсилають 5 – 10 клінічно хворих курчат, від яких для дослідження відбирають кров і пір’я з фолікулами, шматочки уражених органів, шкіри, м’язів, периферичних нервів плечового та крижово-сідничного сплетень.
Диференціальна діагностика передбачає виключення лім-фоїдного лейкозу, вірусного енцефаломієліту та авітамінозів В і Е.
Лікування не розроблено.
Імунітет та імунізація. У перехворілої птиці формується нестерильний, переважно клітинний імунітет. Спонтанно інфікована птиця пожиттєво залишається вірусоносієм та вірусовиділювачем. Специфічна профілактика хвороби Марека забезпечується за допомогою вакцин.
Профілактика та заходи боротьби. Основним методом профілактики хвороби Марека є щеплення одноденних курчат культура-льною вірусвакциною з вірусу герпесу індичок або атенуйованими штамами вірусу хвороби Марека.
У разі встановлення діагнозу хвороби Марека в птахогосподарст-ві вводять обмеження й проводять комплекс заходів щодо ліквідації захворювання з урахуванням епізоотичної ситуації. За наявності в господарстві поодиноких випадків хвороби, без тенденції до значного поширення, організовують систематичне вибраковування та забій хворої й підозрюваної щодо захворювання птиці. Здійснюють обов’язкову 4-разову дезінфекцію інкубаційного яйця парою формальдегіду. Проводять щеплення одноденних курчат вакциною з вірусу герпесу індичок.
При масовому поширенні хвороби забивають усю птицю, здійснюють повну санацію всіх технологічних ланок виробництва, дезінфікують пух та пір’я. Стадо птиці комплектують 2 – 3-місячним молодняком з благополучних господарств. Обмеження з птахогоспо-дарства знімають у разі відсутності хвороби серед вирощуваної птиці. Перспективним є виведення порід та ліній курей, генетично резистентних щодо хвороби Марека.

Запитання для самоконтролю: 1. До якої групи мікроорганізмів належить збудник хвороби Марека? 2. Який вид птахів найбільш чутливий до хвороби Марека? 3. Який тропізм збудника хвороби Марека? 4. Які основні шляхи зараження птахів при хворобі Марека? 5. Які клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни характерні для хвороби? 6. Проведіть диференціальну діагностику хвороби Марека птиці від інших хвороб. 7. Як чинять із хворою птицею при хворобі Марека?