Практичне заняття № 2
Сибірка
Відбирання патологічного матеріалу для дослідження на сибірку.
В разі підозри на сибірку, для запобігання розсіюванню збудника інфекції й зараженню людей робити розтин трупа тварини категорично забороняється. Основним методом діагностики в такому випадку є бактеріологічне дослідження, а якщо труп розкладений, — ставлять реакцію преципітації.
У лабораторію ветеринарної медицини надсилають мазки крові з периферичних вен вуха. На місці взяття крові вистригають шерсть на шкірі, роблять надріз або ж проколюють голкою вену. З крові виготовляють товсті мазки на знежирених скельцях. Мазки висушують на повітрі, оберігаючи їх від комах. У лабораторію надсилають кілька мазків, складаючи їх попарно мазком крові всередину і перекладаючи сірниками, щоб вони не дотикалися один одного. Приготовлені мазки старанно загортають у пергаментний папір, запаковують у банки з пробками або кришками. Потім вміщують банку в дерев’яний ящик, перев’язують шпагатом, опечатують і надсилають нарочним у лабораторію. Ділянку шкіри, де брали кров, обпалюють і дезінфікують. Предмети, які стикалися з кров’ю (шприци, голки та ін.), кип’ятять упродовж 2 год.
Попередній висновок лабораторія передає у господарство після первинної мікроскопії мазків крові, остаточний бактеріологічний діагноз установлюють не пізніше ніж за 7 днів з дня отримання матеріалу.
Мікроскопія мазків.
Збудник хвороби — нерухома спороутворювальна грампозитивна паличка розміром (5…8) (1,0…1,5) мкм, факультативний аероб. У забарвлених мазках з крові й тканин загиблої тварини бацили сибірки розміщені поодинці чи попарно або у вигляді коротких ланцюжків, а в культурах на живильних середовищах — довгих ланцюжків. У висячій краплі в поодиноких паличок кінці злегка заокруглені, у забарвлених мазках у ланцюжках вони обрублені, іноді дещо вгнуті. У деяких випадках окремі членики ланцюжка бувають звужені посередині, а на кінцях колбоподібно розширені, що надає їм вигляду бамбукових паличок.
В організмі тварин і при вирощуванні на сироваткових та кров’яних середовищах бацили сибірки утворюють капсули.
Поза організмом тварини при достатній аерації й вологості в нейтральному та слабколужному середовищі (рН = 7,3) і відповідній температурі (30 – 35 °С) в центрі бацили сибірки утворюються овальні спори. За температур нижчих від 12 °С і вищих за 42 °С спороутворення не відбувається.
Збудник сибірки добре забарвлюється всіма аніліновими фарбами і за Грамом, капсули — за Міхіним, а спори — за Пєшковим.
Біологічні препарати, які застосовують при сибірці.
Відповідно до чинної в Україні інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин (2000 р.) профілактичні щеплення сприйнятливих тварин проти сибірки проводять:
у стаціонарно неблагополучних пунктах, де з моменту останнього захворювання тварин на сибірку ще не минуло 5 років, дорослу велику рогату худобу, овець, кіз, коней щеплюють двічі на рік з інтервалом 6 міс: навесні перед вигоном на пасовище і восени — при переведенні на стійлове утримання. Хутрових звірів щеплюють з 3-місячного віку один раз на рік;
дорослих тварин, сприйнятливих до сибірки, у решті пунктів — один раз на рік;
молодняк великої рогатої худоби — після досягнення ним 3-місячного віку, а потім, через 6 міс —ревакцинацію;
ягнят щеплюють у віці 3 міс і повторно ревакцинують через 3 міс;
свиней — з 6-місячного віку один раз на рік тільки в господарствах, де практикується вільно-вигульне або табірне їх утримання;
коней — з 9-місячного віку один раз на рік.
Для діагностики, лікування і профілактики сибірки потрібно використовувати лише препарати, офіційно рекомендовані Департаментом ветеринарної медицини. Із вакцинних препаратів на сьогодні такими є:
1.
Вакцина жива проти сибірки тварин із штаму K79Z
виробництва IBM УААН. Вакцину використовують для щеплення всіх видів тварин. Уперше починають щеплювати молодняк усіх видів тварин з 3-місячного віку. Винятком є лошата, яким вводять вакцину, починаючи з 9-місячного віку. Повторно молодняк усіх видів вакцинують через 6 міс після першого введення вакцини. Вакцину вводять одноразово підшкірно. Доза препарату залежить від виду й віку тварин. Так, у віці від 3 до 6 міс препарат вводять у дозах: коням і оленям — 1; великій рогатій худобі й верблюдам — 1,9; вівцям, козам і свиням — 0,3 мл. Дози вакцини для цих самих видів тварин віком понад 6 міс становлять відповідно 1,5, 2,0 і 0,5 мл. Забороняється щеплювати самок в останній місяць тільності та 14 днів після пологів.
2.
Вакцина жива спорова проти сибірки тварин зі штаму СБ (суха й рідка)
виробництва Сумської державної біофабрики. Починають щеплювати молодняк усіх видів тварин з 3-місячного віку. Дорослих тварин імунізують один раз на рік. Вакцину вводять тільки підшкірно в дозах: вівцям і козам — 0,5, коням, великій рогатій худобі, оленям, верблюдам, віслюкам, свиням і хутровим звірям — 1 мл.
3.
Антракол — токсин-вакцина проти сибірки тварин
виробництва IBM УААН. Токсин-вакцину вводять підшкірно або внутрішньошкірно в дозах, наведених у табл. 3.
Таблиця 3.
Дози токсин-вакцини
для сільськогосподарських тварин
Вид тварин
Профілактична доза, мл
Лікувальна доза, мл
внутрішньошкірно
підшкірно
внутрішньошкірно
підшкірно
Коні, олені
0,4
1,0 – 2,0
0,4 – 0,8
2,0 – 4,0
Велика рогата худоба, верблюди
0,4
1,0 – 2,0
0,4 – 0,8
2,0 – 4,0
Вівці, кози
0,4
1,0
0,4 – 0,8
1,0 – 2,0
Імунітет починає формуватися через 2 — 4 год після ін’єкції і триває впродовж 2,5 – 6 міс.
Усі зазначені препарати використовують відповідно до настанов щодо їх застосування. Щоразу перед початком використання того чи іншого препарату фахівець ветеринарної медицини зобов’язаний уважно ознайомитися з цією
настановою.
До змісту