3.11. ЛИХОМАНКА ДОЛИНИ РІФТ

Лихоманка долини Ріфт (Febris vallis Rift, епізоотичний гепатит) — неконтагіозна трансмісивна вірусна хвороба, що характеризується гарячкою, септицемією, геморагічним діатезом, негнійним некротичним гепатитом, абортами і високою летальністю молодняку.
Поширення хвороби. Лихоманка долини Ріфт реєструється лише в країнах Африки і завдає значних економічних збитків унаслідок надзвичайно високої летальності молодняку (до 100 %).
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Bunyaviridae. Віріони сферичної форми, діаметром 23 – 75 нм вкриті ліпопротеїновою оболонкою. Аглютинують еритроцити людини, курчат, мишей, морських свинок. В інфікованих клітинах утворюють внутрішньоядерні ацидофільні тільця-включення. Культивуються в організмі 1 – 3-денних мишенят або в 2 – 3-денних курячих ембріонах, у первинних культурах клітин нирок і тестикул хом’яків, ягнят, кіз, мавп, у перещеплюваних лініях ВНК-21 і Hella.
Вірус руйнується під дією УФ-випромінювання, а також при нагріванні до 56 °С через 20 хв. Чутливий до дії ефіру, фенолу, їдкого натру та хлоровмісних препаратів.
Епізоотологія хвороби. До збудника захворювання сприйнятлива дрібна рогата худоба, рідше — велика рогата худоба. Частіше захворюють ягнята, кітні вівці та кози. Можуть хворіти верблюди, буйволи, антилопи, мавпи, косулі, щури, миші, тхори, хом’яки, ласки. В період спалаху хвороби реєструються випадки захворювання людей, особливо пастухів і ветеринарних працівників. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, в організмі яких вірус у високих титрах міститься в крові, печінці, селезінці та молоці. У між-епізоотичний період резервуаром збудника в природі є велика рогата худоба, дикі жуйні, мавпи, тури, перелітні птахи, членистоногі й комахи, серед яких відбувається циркуляція вірусу. Хвороба неконтагіозна і не передається при спільному утриманні хворих і здорових тварин. Основний шлях передавання збудника інфекції — трансмісивний. Доведена можливість передавання вірусу москітами Eretmapodites chrysogaster, комарами Aedes, а також кліщами. Не виключається можливість аерогенного зараження.
Хвороба виявляється у вигляді епізоотій, поширюється дуже швидко, охоплюючи впродовж 2 – 3 тижнів тисячі тварин. Має сезонний характер і з’являється в період дощів. Епізоотичні спалахи лихоманки долини Ріфт у неблагополучних зонах виникають через кожні 4 – 7 років, що зумовлюється появою неімунних популяцій серед чутливих тварин і циклами розмноження комах — переносників вірусу. В міжепізоотичний період збудник зберігається в організмі диких парнокопитних, мавп, гризунів, у яких виявляються специфічні антитіла.
Патогенез. Після проникнення в організм вірус з кров’ю заноситься в печінку, де репродукується, спричинюючи крововиливи й численні некротичні фокуси. Вірусемія зумовлює пропасницю, розпад лімфоцитів, порушення гемодинаміки та дегенеративні некротичні зміни в різних органах і тканинах.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період короткий — 24 – 72 год. Перебіг хвороби надгострий, гострий і латентний (без-симптомний). Надгострий перебіг спостерігається переважно у новонароджених ягнят і виявляється різким підвищенням температури тіла до 40 °С, апатією, виділеннями з носової порожнини та сильним проносом з домішкою крові. Хворі ягнята швидко слабшають і гинуть через 24 – 48 год після появи перших клінічних ознак хвороби. Летальність сягає 95 — 100 %.
За гострого перебігу хвороби у ягнят і дорослих овець реєструють різке підвищення температури тіла, серцеву слабкість, прискорення пульсу, блідість слизових оболонок, слизисто-гнійні виділення з носа, іноді кривавий пронос і блювання. Хворі тварини пригнічені, відмовляються від корму, ледь тримаються на ногах. Кітні вівці абортують. Летальність серед дорослих овець і кіз становить 20 – 30 %.
Латентний (безсимптомний) перебіг хвороби реєструється лише у дорослих овець і великої рогатої худоби. Супроводжується короткочасною гарячкою без тяжких функціональних розладів. Іноді відмічаються кривавий пронос і дисгалактія.
Патологоанатомічні зміни. Трупи загиблих тварин швидко розкладаються. Найбільш постійні та характерні зміни виявляються в печінці. Вона збільшена в об’ємі, пухкої консистенції, нерівномірно забарвлена — від темно-червоного до світло-жовтяничного кольору, з численними крововиливами під капсулою та осередками некрозу, які іноді зливаються і утворюють великі жовто-білі некротичні зони на поверхні та в паренхімі. Часто у новонароджених ягнят реєструють тотальний некроз печінки.
За гострого перебігу хвороби виявляють серозно-геморагічне запалення слизових оболонок травного каналу, у лімфатичних вузлах, селезінці, серцевому м’язі, сім’яниках і нирках — крововиливи. У легенях іноді спостерігають субплевральні та периваскулярні крововиливи, набряк і емфізему. В ягнят зрідка трапляються катарально-геморагічний гастроентерит, розрив рубця й сліпої кишки.
Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічних ознаках хвороби, характерних патологоанатомічних змінах та результатах лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика полягає у виділенні вірусу в культурах клітин, його ідентифікації, проведенні біопроби на білих мишенятах та серологічні дослідження.
Диференціальна діагностика передбачає виключення катаральної гарячки овець, хвороби Найробі та хвороби Весельсброна.
Лікування не розроблено. Для 1 – 3-денних ягнят позитивні результати дає раннє застосування гіперімунної сироватки при виникненні перших клінічних ознак хвороби.
Імунітет стійкий і тривалий, у ягнят колостральний. З метою пасивної імунізації новонароджених ягнят застосовують гіперімунну сироватку великої рогатої худоби. Для активної профілактики лихоманки долини Ріфт запропоновано інактивовані вакцини, які формують імунітет тривалістю до 9 міс, та атенуйовані вакцини — тривалістю понад 3 роки.
Профілактика та заходи боротьби. Заходи профілактики тропічних захворювань, у тому числі й лихоманки долини Ріфт, є обов’язком регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні й транспорті і мають бути спрямовані на запобігання занесенню збудника з-за кордону з імпортованими тваринами, сировиною та продуктами тваринного походження. У разі безпосередньої загрози виникнення хвороби стада переводять на підвищені ділянки і вакцинують. При виникненні захворювання усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують, здорових тварин стада вакцинують. Молодняк імунізують гіперімунною сироваткою.

Запитання для самоконтролю: 1. Вкажіть синонімічну назву хвороби «лихоманка долини Ріфт». 2. Наведіть види сприйнятливих тварин, джерело інфекції, механізм поширення та сезонність лихоманки долини Ріфт. 3. Поясніть циклічність епізоотичних спалахів лихоманки долини Ріфт. 4. Зазначте найбільш постійні та характерні патологоанатомічні зміни при лихоманці долини Ріфт. 5. Схарактеризуйте засоби специфічної терапії та профілактики лихоманки долини Ріфт.