4.6. Тешенська хвороба

Тешенська хвороба (Teschen disease, Encephalomyelitis enzootica suum, ензоотичний енцефаломієліт свиней) — гостра вірусна контагіозна хвороба молодих свиней, що характеризується ознаками ураження центральної нервової системи (негнійний енцефаломієліт і паралічі).
Поширення хвороби. Хвороба досить поширена в світі. Реєструється також в Україні. Економічні збитки зумовлюються високою летальністю тварин (30 – 90 %), вимушеним забоєм усіх хворих і підозрюваних щодо захворювання свиней, проведенням запобіжних та оздоровчих заходів.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Picornaviridae, має сферичну форму, діаметр 25 – 30 нм. Вірус нейротропний, патогенний для лабораторних тварин і курячих ембріонів. В інкубаційний період і в перші дві доби хвороби виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями, сечею, слиною та носовим слизом.
Вірус відносно стійкий проти дії різних фізико-хімічних чинників і тривалий час зберігається у зовнішньому середовищі.
Епізоотологія хвороби. До збудника тешенської хвороби сприйнятливі лише свині, у тому числі й дикі. Більш чутливими є поросята й підсвинки віком 1,5 – 4 міс. Новонароджені поросята до 15-денного віку не хворіють. Джерелом збудника інфекції є клінічно і латентно хворі свині, а також перехворілі тварини, які можуть бути носіями вірусу до одного року. Найчастіше тешенська хвороба з’являється в господарстві після завезення тварин із неблагополучних пунктів. Зараження відбувається контактно, при сумісному утриманні здорових свиней з хворими, а також через контаміновані вірусом корми, воду, повітря, предмети догляду, боєнські та кухонні відходи. Збудник потрапляє в організм через слизові оболонки носа і травного каналу. Механічними переносниками вірусу можуть бути різні гризуни, птахи, навіть люди. У неблагополучних пунктах поширенню хвороби сприяють переміщення і перегони свиней.
Тешенська хвороба реєструється у вигляді спорадичних випадків або ензоотій. Захворювання може виникнути будь-якої пори року, однак в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди перебіг хвороби буває тяжчим. Під час ензоотії тешенської хвороби захворює від 20 до 90 % тварин, летальність може сягати 90 %.
Патогенез недостатньо вивчено. Вважають, що після проникнення в організм вірус по нервових волокнах потрапляє до головного мозку, де спричинює запальні явища в м’якій мозковій оболонці і сірій речовині мозку, уражує мозочок та спинний мозок і зумовлює характерні симптоми хвороби.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 1 – 4 тижні. Перебіг хвороби — гострий, підгострий та хронічний. У поросят віком до 2 міс можуть спостерігатися випадки надгострого перебігу, коли загибель тварин настає через 24 – 48 год на фоні загального паралічу.
Гострий перебіг найпоширеніший серед поросят віком від 2 до 10 міс. Спостерігається короткочасне (1 – 2 доби) підвищення температури тіла до 41,5 °С, слабкість, спотворення апетиту, поїдання підстилки та різних неїстівних предметів, пригніченість, блювання, запори, іноді розлад координації рухів, гіперестезія шкіри (підвищена тактильна чутливість: якщо доторкнутися до хворої тварини, то у неї виникають судомні скорочення м’язів). На 2 – 3-тю добу з’являються симптоми ураження спинного мозку — хитка, невпевнена хода, параліч спочатку тазових, а потім і грудних кінцівок. У тяжких випадках відмічають паралічі м’язів шиї й голови. Тварини втрачають здатність утримуватися на ногах, лежачи на боці, здійснюють безперервні плавальні рухи, іноді лягають на живіт і намагаються просунутися вперед, скрегочуть зубами, іноді голосно верещать. Далі розвивається повний параліч, що є характерною ознакою цієї хвороби. Паралізована тварина не відмовляється від корму та води. Через 1 – 3 доби після появи паралічів 80 – 95 % хворих поросят гине.
Підгострий перебіг хвороби спостерігається в стаціонарно неблагополучних господарствах. Характеризується відсутністю гарячки та збудження. Відмічаються неповні, рідше повні паралічі. Тварини переважно лежать, іноді набувають пози «сидячого собаки». Тривалість хвороби — 6 – 8 діб, летальність — 30 – 50 %. За підгострого перебігу смерть настає внаслідок паралічу дихання.
Хронічний перебіг спостерігається переважно у дорослих свиней, супроводжується виснаженням, паралічами тазових, а іноді й грудних кінцівок. Тварини тривалий час лежать, рухаються із зусиллям, часто падають. Тривалість хвороби — від кількох тижнів до кількох місяців. Летальність — до 20 %. Повне видужування настає рідко, у більшості перехворілих тварин спостерігаються кульгавість, атрофія м’язів, особливо тазових кінцівок, контрактура сухожилків.
Патологоанатомічні та гістологічні зміни. При розтині трупів характерні для тешенської хвороби інфільтраційні зміни визначають у сірій речовині спинного мозку, в головному мозку та на менінгеальних оболонках.
Діагноз установлюють комплексно, на підставі епізоотологічних даних, клінічних особливостей хвороби, патологоанатомічних і гістологічних змін, а також результатів вірусологічних досліджень, за потреби — біопроби.
Лабораторна діагностика полягає у виявленні специфічного вірусного антигену в мазках-відбитках із патологічного матеріалу; виділенні вірусу в культурах клітин та його ідентифікації; ретроспективній діагностиці, а в разі потреби — біопробі на поросятах.
У лабораторію для дослідження надсилають за життя фекалії та змиви з прямої кишки, а після смерті — у термосі з льодом або консервовані в 30%-му розчині гліцерину шматочки мозочка, довгастого й спинного мозку від загиблих або вимушено забитих на стадії паралічів хворих тварин. Для ретроспективної діагностики хвороби направляють парні сироватки крові хворих і перехворілих свиней. Біопробу проводять на 4 здорових поросятах 2 – 4-місячного віку з благополучних господарств.
Диференціальна діагностика. Тешенську хворобу потрібно відрізняти від сказу, хвороби Ауєскі, чуми свиней, лістеріозу та кормових отруєнь.
Лікування не розроблено.
Імунітет. Перехворювання свиней супроводжується розвитком тривалого і напруженого імунітету, який передається з молозивом новонародженим поросятам. Використання гіперімунних сироваток та сироваток реконвалесцентів при тешенській хворобі неефективне. В Україні успішно застосовують культуральну інактивовану емульговану вакцину, яку запропонували вітчизняні вчені В.Ф. Романенко та О.Г. Прус. Свиноматок вакцинують незалежно від терміну супоросності, однак не пізніше ніж за 3 тижні до опоросу. Поросят, які народилися від вакцинованих свиноматок, щеплюють через 3 – 4 тижні після народження.
Профілактика та заходи боротьби мають бути спрямовані передусім на охорону господарств від занесення збудника тешенської хвороби та ліквідацію інфекції в неблагополучних пунктах. На неблагополучних територіях забороняється торгівля свиньми на ринках, реалізація свиней в інші господарства, а також використання для корму незнезаражених відходів боєнь та їдалень. Для комплектування свиноферм потрібно завозити свиней лише з благополучних місцевостей, систематично здійснювати планові профілактичні заходи, у тому числі дезінфекційні та дератизаційні роботи. У неблагополучних та загрозливих зонах проводять щеплення всього свинопоголів’я вакцинами. При виникненні тешенської хвороби у господарстві запроваджують карантинні обмеження.
У разі появи хвороби в раніше благополучному господарстві усіх тварин доцільно знищити, а стадо замінити новим поголів’ям свиней. У господарствах, де забій усього поголів’я недоцільний, забою піддають лише хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин, а решту свиней щеплюють. У тих неблагополучних господарствах, де спостерігається захворювання новонароджених поросят, проводять щеплення всіх без винятку свиней, починаючи з 1-денного віку. Свиноматок вакцинують незалежно від терміну поросності.
У господарствах, неблагополучних і загрозливих щодо тешенської хвороби, щеплення свиней проводять з 2 – 3-місячного віку. За вакцинованими тваринами установлюють ветеринарне спостереження.
Дезінфекцію приміщень та обладнання здійснюють через кожні 5 днів до ліквідації спалаху хвороби. Для цього застосовують 3%-й гарячий розчин їдкого натру; прояснений розчин хлорного вапна, що містить не менш як 3 % активного хлору, з розрахунку 1 л на 1 м³ приміщення та експозицією 3 – 4 год.
Карантин з неблагополучного господарства знімають через 40 діб після останньої загибелі або вимушеного забою хворих тварин та проведення всіх передбачених ветеринарно-санітарних заходів. Упродовж двох наступних років усе поголів’я свиней щеплюють проти тешенської хвороби.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення тешенської хвороби та схарактеризуйте стійкість її збудника. 2. Назвіть сприйнятливих до Тешенської хвороби тварин, джерело інфекції, механізм поширення та сезонність цього захворювання. 3. Вкажіть основну характерну клінічну ознаку тешенської хвороби. 4. Схарактеризуйте основні патологоанатомічні зміни цього захворювання. 5. Перелічіть хвороби, які необхідно диференціювати від тешенської хвороби, та зазначте спрямування заходів профілактики цього захворювання.