8.8. ІНФЕКЦІЙНИЙ СТОМАТИТ
Інфекційний стоматит
(везикулярний стоматит) —
вірусне захворювання молодих кролів з гострим перебігом, що характеризується запаленням і утворенням виразок на слизовій оболонці ротової порожнини та язика і рясною слинотечею.
Збудник хвороби
— вірус, який виявляють у слині, крові, сечі. При послідовних пасажах через організм кролів він поступово втрачає вірулентні властивості. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі й швидко втрачає вірулентність за температури 60 °С та під впливом сонячних променів.
Епізоотологічні дані.
До інфекційного стоматиту сприйнятливий молодняк переважно віком 1 – 2 міс, однак хворіють і кроленята підсисного періоду. Дорослі тварини хворіють рідко. Як правило, захворювання має вигляд ензоотії й тільки в окремих господарствах виявляється спорадично.
Джерело збудника інфекції — хворі кролі. Зараження відбувається при прямому контакті хворих кроленят зі здоровими. Сезонність при цьому захворюванні не виражена. Окремі господарства є стаціонарно неблагополучними щодо інфекційного стоматиту. Смертність при цьому захворюванні сягає 20 – 30 % і більше.
Клінічні ознаки хвороби.
Інкубаційний період триває 2 – 4 доби. Захворювання починається з почервоніння слизової оболонки ротової порожнини. Потім з’являються білуваті нашарування, які поступово відриваються, на їхньому місці видно ерозії та ранки. З ротової порожнини хворих тварин виділяється значна кількість слини. Кроленята труть лапками мордочку. Тварини стають малорухливими, забиваються в куток, апетит зберігається, однак корм вони поїдають погано, настає схуднення. Температура тіла в межах фізіологічних коливань. За типового перебігу захворювання триває 8 – 12 днів і закінчується одужуванням; однак у разі тяжкого (з явищами проносу) перебігу смерть настає на 2 – 5-ту добу.
Інфекційний стоматит може мати легку форму, за якої в ротовій порожнині можна виявити незначну кількість ранок, що істотно не впливають на самопочуття тварини.
Патологоанатомічні зміни.
При зовнішньому огляді трупа відзначається виснаження, хутро тьмяне, скуйовджене. Волосяний покрив у ділянці мордочки, підщелепового простору, лапок мокрий, склеєний. Видима слизова оболонка ротової порожнини анемічна, набрякла, сірувато-жовтого кольору, на ній добре видно смугасті й круглі ерозії та ранки. В інших органах характерних патологічних змін немає.
Діагноз
установлюють на підставі характерних клінічних ознак, епізоотологічних даних і патологоанатомічних змін.
Лікування.
Специфічної терапії хворих кролів не розроблено. Неспецифічні засоби доцільно застосовувати на початку захворювання. Лікування кролів, хворих на інфекційний стоматит, полягає в промиванні порожнини рота й зрошенні підгруддя (куди збудник потрапляє зі слиною) 0,15%-м розчином йоду, а також давання всередину розчиненого норсульфазолу. Одночасно у раціон кроленятам вводять м’які корми, а також молоко — по 20 – 30 мл на голову. Як правило, неспецифічна терапія хворих кролів дає відчутний ефект.
Імунітет
не вивчено.
Профілактика та заходи боротьби.
Профілактика інфекційного стоматиту кролів ґрунтується на чіткому виконанні загальних ветеринарно-санітарних вимог. З появою захворювання хворих і підозрюваних щодо захворювання кролів ізолюють і лікують. Решту тварин щодня ретельно оглядають з метою раннього виявлення хворих, звертаючи при цьому увагу на стан слизової оболонки ротової порожнини. Клітки та інвентар дезінфікують.
Обмеження знімають через два тижні після останнього випадку захворювання або загибелі кролів і проведення заключних заходів.
До змісту