4.11. Гемофільозний полісерозит

Гемофільозний полісерозит (Poliserositis haemophilosis) — гостра септична хвороба поросят відлучного віку, що характеризується серозно-фібринозним запаленням серозних оболонок (очеревини, плеври, перикарда), суглобів та негнійним менінгоенцефалітом.
Поширення хвороби. Хворобу зареєстровано майже в усіх країнах Європейського континенту, а також у США, Канаді та Австралії. Економічні збитки значні й складаються з вартості загиблих поросят, витрат на лікування хворих тварин та проведення оздоровчих заходів.
Збудник хвороби — Haemophilus parasuis — належить до родини Brucellaceae, роду Haemophilus, є постійним мешканцем верхніх дихальних шляхів клінічно здорових свиней, має чітко виражений тропізм до серозних оболонок, очеревини, плеври та перикарда. Гемофільна бактерія — дрібна (0,2...0,5 мкм), нерухома, грамнегативна аеробна паличка, яка утворює капсули. Спор не утворює. Встановлено 5 капсульних серогруп збудника — А, В, C, D, Е, при цьому штами серогруп А і D ізольовані з уражених легень, а штами групи В — при септичному прояві хвороби. Залежності ступеня вірулентності штаму від серогрупової належності не виявлено. З лабораторних тварин до гемофільної палички чутливі морські свинки, особливо в разі інтраназального зараження.
Для культивування збудника хвороби використовують елективні живильні середовища. Гемофільні палички досить стійкі у зовнішньому середовищі, особливо за низьких температур. Дезінфекційні речовини інактивують їх упродовж 1 – 3 год.
Епізоотологія хвороби. На гемофільозний полісерозит хворіють лише поросята до 3-місячного віку, частіше через 8 – 15 діб після відлучення від свиноматки. Основним джерелом збудника інфекції є хворі на гемофільоз поросята, а також свиноматки й ремонтні свинки, у 40 – 70 % яких виявляється носійство гемофільної палички. Спалах захворювання нерідко спостерігають при введенні нових поросят у групи щойно відлучених. Спонтанне зараження відбувається аерогенно, однак можливе пероральне інфікування поросят через контаміновані збудником корми й воду. Важливим чинником, що сприяє появі захворювання, є зниження резистентності організму внаслідок різних порушень в утриманні поросят.
Захворювання на гемофільоз реєструється у вигляді спорадичних випадків або незначних ензоотій. При цьому спочатку захворюють окремі слабкі поросята, а згодом, при збільшенні вірулентності збудника внаслідок пасажу, кількість хворих поросят швидко зростає і може сягати 70 %, а летальність — 50 %. Характерною епізоотичною особливістю гемофільозного полісерозиту є широке й тривале бактеріоносійство та можливість змішаного перебігу з іншими інфекційними захворюваннями.
Патогенез. При зниженні резистентності організму гемофільні бактерії, що майже завжди містяться на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, проникають у кров, швидко розмножуються і розносяться по всьому організму, вибірково локалізуються й уражують серозні оболонки очеревини, перикарда, плеври. У частини тварин розмноження збудника може відбуватися також у синовіальній рідині суглобів і навіть у головному мозку.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 5 – 7 діб. Розрізняють гострий і підгострий перебіги хвороби. Гострий перебіг характеризується підвищенням температури тіла до 40,5 – 41,5 °С, пригніченням, відмовою від корму, прискореним тяжким диханням, кашлем, чханням, іноді блюванням. У міру накопичення в черевній та грудній порожнинах транссудату збільшується болючість їхніх стінок, розвиваються перитоніт, плеврит, серцевий поштовх виявляється зі значними труднощами. Поросята набувають характерної пози «сидячого собаки», підводять під себе тазові кінцівки, рухаються дуже обережно. У різних ділянках вух, морди, кінцівок і черевної стінки з’являються набряки. Більшість хворих поросят гине впродовж першої доби.
Підгострий перебіг виявляється гарячкою, артритами, сильним кульганням, інколи повною втратою здатності рухатись, виснаженням, ознаками ураження центральної нервової системи. Частина поросят гине впродовж 4 – 8 діб, більшість одужує. Однак потім у поросят утворюються спайки кишок, перикарда з епікардом, вони відстають у рості, і їх вибраковують.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів поросят, що загинули в перші дні хвороби, у черевній та плевральній порожнинах, перикарді виявляють накопичення значної кількості каламутної рідини з пластівцями фібрину, серозно-фібринозне запалення плеври, очеревини й перикарда. За підгострого перебігу спостерігають злипливе запалення серозних покривів та прилеглих до них органів, виявляють катаральну пневмонію, ураження суглобів, найчастіше скакальних, іноді менінгіти.
Діагноз установлюють комплексно, на підставі епізоотологічних та клінічних даних, патологоанатомічних змін, результатів лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика полягає в мікроскопії мазків з патологічного матеріалу, виділенні та ідентифікації культури збудника, визначенні його вірулентності для лабораторних тварин. У лабораторію направляють 2 – 3 трупи поросят або проби ексудату з черевної, плевральної та перикардіальної порожнин, синовіальну рідину з уражених суглобів, зскрібки з поверхні уражених серозних оболонок (плеври, перикарда, очеревини). За наявності ознак ураження центральної нервової системи відбирають ще й мозок та вміст мозкових шлуночків.
Диференціальна діагностика. Гемофільозний полісерозит потрібно відрізняти від полісерозитів іншої етіології, мікоплазмозу, стрептококозу.
Лікування клінічно виражених форм гемофільозного серозиту економічно невигідне, оскільки перехворілі поросята різко відстають у рості та розвитку, а з часом більшість із них гине. На початку хвороби для лікування поросят застосовують різні антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин, левоміцетин) та сульфаніламідні препарати.
Імунітет вивчений недостатньо. Виявлено захисну функцію гуморальних антитіл та виражений колостральний імунітет. Вакцини проти гемофільозного полісерозиту не запропоновано.
Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі гемофільозного полісерозиту поросят, в усіх господарствах слід дотримуватися ветеринарно-санітарних правил та зоогігієнічних нормативів з утримання свиноматок і поросят. Потрібно систематично здійснювати контроль за здоров’ям усього свинопоголів’я, особливо поросят відлучного віку. В неблагополучних господарствах слід вибраковувати свиноматок, в опоросах яких виявляються хворі поросята, щодня здійснювати клінічний огляд і термометрію сприйнятливого поголів’я поросят, ізолювати та якомога раніше лікувати хворих тварин, регулярно проводити дезінфекцію.
Для дезінфекції приміщень, вигульних дворів, інвентарю застосовують суспензію хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 20%-ву суспензію свіжогашеного вапна, 5%-ву емульсію ксилонафту, 5%-й гарячий розчин кальцинованої соди. Гній знезаражують біотермічним методом.

Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення гемофільозного полісерозиту та схарактеризуйте збудника цього захворювання. 2. Зазначте вікову групу свиней, які хворіють на гемофільозний полісерозит. 3. Схарактеризуйте позу, якої набувають тварини при гемофільозному полісерозиті. 4. Поясніть суть методів лабораторної діагностики гемофільозного полісерозиту. 5. Назвіть спрямування заходів профілактики гемофільозного полісерозиту.